Справа № 22-10892/10
Головуючий у 1 інстанції: Антипова Л.О.
Доповідач: Шебуєва В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Шебуєвої В.А.,
суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А.
при секретарі Гладун Х.А.
розглянувши апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 06 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов‘язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку як дитині війни, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 06 квітня 2009 року задоволений частково позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов‘язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку як дитині війни.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 06 квітня 2009 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі – зобов‘язати відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з 01.01.2006 року по 31 жовтня 2008 року, що з урахуванням індексу інфляції становить загальну суму 5112 грн. 90 коп. Вважає, що суд неповно з‘ясував обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва подало апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 06 квітня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта та позивач в судове засідання не з‘явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, безпідставно не здійснював позивачу, який є дитиною війни, нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому суд врахував заяву Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на підставі положень ст. 100 КАС України, задовольнив позов в межах річного строку для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 та зобов‘язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуются у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджено не було.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо безпідставного застосування судом строку звернення до суду за захистом порушених прав відповідно до ст. 99 КАС України. Суд належним чином мотивував застосування даної норми КАС України та вирішив спір з дотриманням норм процесуального законодавства.
Не можна погодитися і з обраним ОСОБА_1 способом захисту порушеного права про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити вказану надбавку у визначеній ним сумі, оскільки суд не може перебрати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача стягнути з відповідача на його користь недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу у певній грошовій сумі.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що 30% надбавка до пенсії має бути проіндексована.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Згідно із п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 до об’єктів індексації не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Крім того, порядок індексації грошових доходів населення передбачає, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, і не підлягає індексації частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум (п.3, 4 зазначеного Порядку).
Таким чином, індексації не підлягає неодержана позивачем державна соціальна надбавка у розмірі 30%, яка має цільове призначення - надання соціальної підтримки дітям війни.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд безпідставно зобов‘язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
При цьому суд виходив з того, що відповідач здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно ж до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва щодо нарахування і виплати несплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідно до положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки неправомірність дій відповідача судом встановлена та була підставою для висновку про зобов‘язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної надбавки позивачці з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Доводи апеляційних скарги в цій частині відсутні. Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів виходить за межі доводів апеляційних скарг в цій частині, оскільки встановлено неправильне застосування судом норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 – визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов‘язаних із соціальними виплатами, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
В и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 06 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий
Судді