Справа № 2-4498/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22.07.2010 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого     -         судді Нікітіної С.Й.

при секретарі     -         Віноградовій І.В.

за участю         -         адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третьої особи – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і, після уточнення вимог, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Пачевою І.І., реєстровий № 4956 від 31.05.2006 року, зареєстрований в МБТІ за № 11410288 від 02.08.2006 року.

При цьому позивач посилається на те, що даний договір купівлі-продажу квартири, яку він отримав в спадщину після смерті своєї бабки – ОСОБА_8, здійснений на підставі його довіреності від 27.05.2006 року, виданої на ім’я його дружини ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_6, але не в його інтересах.

Так, ОСОБА_3 вказує, що вже на той час майже втратив сімейні стосунки з ОСОБА_4, своєї згоди на видачу вказаної довіреності ОСОБА_3 не надавав, підписав її знаходячись під впливом медикаментів під час проходження лікування в приватній наркологічній клініці «ГРОСТ», коли не міг чітко розуміти своїх дій, а 17.10.2006 року анулював цю довіреність.

В результаті цього, позивач вважає вказаний договір-купівлі продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 та її сином від попереднього шлюбу – ОСОБА_5, таким, що укладений не в інтересах довірителя в результаті злонамірної згоди представника з однієї сторони з іншою стороною.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_2 позов довірителя підтримав, просив суд його задовольнити у повному обсязі.

При цьому він пояснив, що факт неправомірності видачі 27.05.2006 року довіреності на ім’я ОСОБА_4 підтверджується і тим, що ця довіреність видана на підставі недійсного паспорту ОСОБА_3, куди не була вклеєна фотокартка на 45-річчя.

Відповідачі позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали провиси відмовити у їх задоволенню.

При цьому вони пояснили, що сім’я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 фактично розпалась ще на початку 2006 року. Станом на травень 2006 року ОСОБА_3 вже не мешкав з дружиною у спірній квартирі, а проживав в іншому місці з іншою жінкою.

Ці факти викликали у сторін домовленість про продаж спірної квартири, за що ОСОБА_3 повинен був отримати 30000 доларів США. Проте, із-за небажання позивача займатися самою процедурою купівлі-продажу, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 домовилися, що вказана сума буде передана ОСОБА_3 за видачу на ім’я ОСОБА_4 довіреності на продаж спірної квартири, а вже остання і буде займатися самою процедурою оформлення угоди купівлі-продажу.

Щодо намірів відчуження квартири на користь ОСОБА_5, то ОСОБА_3 ніколи цьому не заперечував, так як ОСОБА_5 за власні кошти була проведене реконструкція в квартирі і, як вдяку за це, ще в 2001 році ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_5 був написаний заповіт.

Ці факти підтримані в судовому засіданні і представником ОСОБА_4 по довіреності – ОСОБА_9      

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, допитавши свідків – ОСОБА_10, ОСОБА_11, заслухавши пояснення спеціаліста – ОСОБА_1, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_3 необгрунтований, недоказаний і не підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Пачевою І.І., реєстровий № 4956 від 31.05.2006 року, зареєстрованого в МБТІ за № 11410288 від 02.08.2006 року, ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 27.05.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_6, продала, а ОСОБА_5 купив вказану квартиру.

ОСОБА_3 вважає даний договір таким, що укладений не в інтересах довірителя в результаті злонамірної згоди представника з однієї сторони з іншою стороною, обгрунтовуючи це відсутністю його згоди на видачу вказаної довіреності, отримання відповідачами його підпису під довіреністю з використанням його ж безпорадного стану під впливом медикаментів під час лікування в клініці «ГРОСТ» та недотримання приватним нотаріусом всіх вимог закону при засвідченні цієї довіреності.

Проте, ці факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Натомість, судом встановлено, що на час видачі спірної довіреності та укладення спірного договору купівлі-продажу квартири (травень 2006 року), ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як подружжя, мешкати перестали та почали проживати окремо, при цьому ОСОБА_3 зі спірної квартири з’їхав.

Це підтверджено поясненнями свідків та не заперечувалось стороною позивача.

Необхідність уладнати проблеми щодо зімни місця проживання, створення нової сім’ї, привели до домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо продажу вказаної квартири. Також сторони домовилися про те, що клопоти по оформленню угоди візьме на себе ОСОБА_4, а ОСОБА_3 видасть на її ім’я довіреність та отримає 30000 доларів США у якості відступних за квартиру.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично ніколи не заперечував проти перспектив передачі спірної квартири ОСОБА_5 – сину ОСОБА_4 від попереднього шлюбу, який вже за власні кошти реконструював цю квартиру, після чого ОСОБА_3 в 2001 році склав на ім’я ОСОБА_5 заповіт.

Це частково підтверджено матеріалами справи та поясненнями свідків.

Також, суд встановив, що посилання ОСОБА_3 на безпорадність свого стану під час підписання довіреності 27.05.2006 року через прийом медикаментів для лікування в клініці «ГРОСТ»,  не знайшло свого підтвердження в поясненнях спеціаліста – лікаря клініки «ГРОСТ»  ОСОБА_1, який показав, що характер та властивості медичних препаратів, які приймав ОСОБА_3 під час лікування в клініці, не могли пригнітити його стан, викликати безпорадність чи будь-яким іншим чином не дати змогу ОСОБА_3 повноцінно розуміти значення своїх дії. Натомість ОСОБА_1 показав, що ці препарати навпаки мають властивості, які дозволяють чіткіше усвідомлювати навколишність.

Крім того, допитана в судовому засіданні третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_6, пояснила, що під час посвідчення спірної довіреності всі необхідні і передбачені законом заходи нею були проведені.

ОСОБА_3 до нотаріуса з’явився без сторонньої допомоги, його особа була встановлена, його дії не викликали сумнів у його дієздатності.

Щодо недійсності паспорту ОСОБА_3 через відсутність вклеєної фотокартки на 45-річчя, то нотаріусом пояснено, що з таким же паспортом ОСОБА_3 з’явився і для скасування цієї довіреності.

На підставі цього суд знаходить, що на час посвідчення довіреності ОСОБА_3 мав впевненість в дійсності свого паспорту, так як пізніше з таким же паспортом прийшов скасовувати цю довіреність.

Посилання сторони позивача на те, що в цьому паспорті не була вклеєна фотокартка на 45-річчя та обгрунтування такої позиції отриманням ОСОБА_3 нового паспорту з вклеєною фотокарткою на 45 річчя, не логічне, нічим не підтверджено та голослівне.      

Крім того, судом встановлено, що за спірну угоду ОСОБА_3 отримав оговорені 30000 долар США, які йому особисто були привезені фактичною дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_10, що вона підтвердила в судовому засіданні як свідок.

Суд вважає доведеним той факт, що відсутність розписки ОСОБА_3 за отримання цих коштів пояснюється характером відносин між сторонами, які були родинними.

Таким чином, оцінивши в сукупності надані сторонами докази та пояснення, суд вважає, що відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 під час видачі 27.05.2006 року довіреності на ім’я ОСОБА_4, не знайшла свого підтвердження, а тому робить висновок про необгрунтованість вимог позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 202, 205, 232, 237, 244 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Пачевою І.І., реєстровий № 4956 від 31.05.2006 року, зареєстрованого в МБТІ за № 11410288 від 02.08.2006 року – відмовити.

Протягом 10 днів з дня виготовлення вмотивованого рішення на нього може бути подано заяву про апеляційне оскарження, а протягом 20 днів після подання заяви – апеляційну скаргу через місцевий суд.

СУДДЯ: