с права № 2-721/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем України

27 липня 2010 року                                                                                  смт. Козелець

        Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

                головуючого     судді                            Короїд Ю.М.,

                при секретарі                                       Божок А.О.

                               за участю

                   позивача                                             ОСОБА_1

                               відповідача                                        ОСОБА_2

                               представників відповідачів              ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення виконкому Козелецької селищної ради, недійсним ордеру та виселення,  -

в с т а н о в и в:

до суду звернулась ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради, ОСОБА_2 з позовною заявою про визнання незаконним рішення виконкому Козелецької селищної ради, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення, виданий ОСОБА_2 та виселення ОСОБА_2 з приміщення АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1  свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що Козелецькою селищною радою незаконно винесено рішення та на його підставі видано незаконно ордер ОСОБА_2 на житлове приміщення №10-а, оскільки такого жилого приміщення не існує, фактично в ньому ОСОБА_2 не проживає, а використовує як кухню. Вказане приміщення побудоване ОСОБА_2 самовільно, має меншу площу, ніж передбачено законодавством.

Представник Козелецької селищної ради ОСОБА_3 позовні вимоги визнала та пояснила, що дійсно селищною радою незаконно було видано ордер ОСОБА_2 на приміщення, яке фактично не є житловим.

Відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позову та п пояснила, що вона отримала в користування на підставі ордеру житлове приміщення та була в ньому зареєстрована. Вказаний ордер вона отримала на підставі рішення виконкому селищної ради, оскільки перебувала на обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов. Іншого житла вона не має, а тому в разі виселення вона залишиться без житла.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти позову та пояснила, що позивач не може звертатись з позовом про визнання недійсним ордеру, оскільки її права не порушені. ОСОБА_2 на законних підставах отримала ордер і не можу бути виселена з цього житлового приміщення без надання іншого житла.

В судовому засіданні встановлені такі факти та цивільно-правові відносини.

Рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 18 березня 2008 року №21 видано ордер ОСОБА_2 на житлове приміщення загальною площею 7,2 кв.м. в АДРЕСА_1.

На підставі вищезазначеного рішення 24 червня 2008 року ОСОБА_2 виданий ордер №506 на право зайняття кімнати загальною площею 7,2 кв.м. АДРЕСА_1.

1 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Козелецьким ВУЖКГ укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд в АДРЕСА_1.  

Згідно довідок Козелецької селищної ради та КП „Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації” житлове приміщення в АДРЕСА_1 не існує та право власності на нього не зареєстроване.

Відповідно до довідки Козелецької селищної ради ОСОБА_2 перебуває на квартобліку з 17 квітня 1989 року.

За зверненням ОСОБА_1 прокуратурою Козелецького району внесено припис Козелецькому селищному голові з вимогою усунути порушення житлового законодавства при видачі ордеру ОСОБА_2 Згідно відповіді Козелецька селищна рада зобов’язувалась подати позов про скасування ордеру.

Рішенням Козелецького районного суду від 15 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним  свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1 в частині права власності на кладову площею 7,2 кв.м.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру та виселення не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Позивач в позовній заяві просить суд визнати незаконним рішення виконкому Козелецької селищної ради про видачу ордеру ОСОБА_2, визнати недійсним даний ордер та виселити ОСОБА_2 з приміщення №10-а.

Відповідно до ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих комітетів селищних рад належить вирішення питань розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Згідно ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Таким чином, виконавчий комітет Козелецької селищної ради в межах своїх повноважень прийняв рішення про надання житлового приміщення площею 7,2 кв.м. ОСОБА_2 та видав ордер на вказане приміщення.

Позивачем в позовній заяві та в поясненнях не зазначено жодних підстав для скасування рішення виконкому Козелецької селищної ради від 18 березня 2008 року №21.

Що стосується визнання недійсним ордеру, виданого ОСОБА_2 та її виселення, то відповідно до ст..59 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року  «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України», судам слід мати на увазі,  що виданий на  жиле  приміщення ордер у   випадках,  зазначених  у  ст.59  ЖК,  підлягає  визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст.117 цього Кодексу.

Якщо обов'язок  надати  жиле  приміщення лежить на позивачеві (виконкомі,  відомстві), відсутність у позовній заяві вказівки про надаване  приміщення  є підставою для залишення заяви без руху,  а при невиконанні вимоги про  усунення  недоліків  заява  вважається неподаною   і   підлягає   поверненню   позивачеві.

У випадку,  коли  позов  пред'явлено  особами,  права яких порушено видачею ордера і на яких не може бути покладено обов'язок по наданню відповідачам жилого приміщення,  до участі у справі має  бути притягнутий виконком або інший відповідний орган, що здійснює  управління житловим  фондом. Якщо,  незважаючи  на  попередження, притягнутий  до  участі  у  справі  орган  не  вирішив питання про надання відповідачам приміщення,  суд вирішує позов по суті і  при його  задоволенні   покладає   на   цей  орган  обов'язок  надати відповідачам те жиле приміщення,  яке вони  раніше  займали,  або інше, яке за змістом ч.2 ст.117 ЖК має відповідати за  розміром  і благоустроєм  наданому за ордером.

Згідно ст.117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних  дій  осіб,  які  одержали  ордер,  вони підлягають виселенню  без  надання  іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені  в ордері,  раніше  користувалися  жилим  приміщенням у будинку  державного  або громадського житлового фонду, їм повинно бути  надано  жиле  приміщення,  яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення.

У випадках  визнання  ордера  на жиле приміщення  недійсним з іншим  підстав,  крім  випадку, передбаченого частиною першою цієї статті,  громадяни,  зазначені  в  ордері,  підлягають виселенню з наданням  іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Виходячи з викладеного, чинним законодавством визначено, що ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним в судовому порядку або за позовною заявою органу, що здійснює  управління житловим  фондом або за позовною заявою осіб,  права яких порушено видачею ордера.

Оскільки в судовому засіданні не надано будь-яких доказів неправомірності  дій  осіб,  які  одержали  ордер, то в разі визнання ордеру недійсним відповідач ОСОБА_2 підлягає виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Виконком Козелецької селищної ради, який управляє житловим фондом позовні вимоги не заявляє.

З позовної заяви та пояснень позивача суд не вбачає, яким чином порушені права позивача ОСОБА_1 оспорюваним рішенням  виконкому Козелецької селищної ради  та виданим ордером. Посилання позивача, що видачею ордеру порушується її права як власника та користувача квартири №11 в цьому ж будинку є необґрунтованим, оскільки за  законодавством можуть звертатись до суду з позовом лише громадяни, в разі порушення їх прав на зазначене в ордері жиле приміщення, тобто за №10-а.

Суду не надано жодних доказів того, що позивач має будь-яке право на спірне приміщення, а за таких умов, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 58,59, 108, 117 ЖК України,  ст..ст.30, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні ”, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року  «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України» ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

              в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення виконкому Козелецької селищної ради, недійсним ордеру та виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного  суду Чернігівської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.      

    Суддя Козелецького райсуду                                                Ю.М.Короїд