2-34-2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2010 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарях Карабут Ю.О., Толкачовій І.М., Костенко К.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Косенок О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем з 15.12.2006 р по 22.06.2009 р., працюючи в якості диспетчера КП «Служба єдиного замовника м. Селидове». Відповідно наказу № 53-к від 22.06.2009 року її було звільнено згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, приводом для звільнення стала скорочення штату. Вона вважає, що її звільнення – незаконне, оскільки при її звільненні їй не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві. Просить суд поновити її на роботі на посаді диспетчера КП «Служба єдиного замовника» м. Селидове.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що її дійсно за два місяці до звільнення було попереджено про скорочення чисельності штату. Однак вакантні на час звільнення посади їй запропоновані не були. Просить суд поновити її на роботі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на підприємстві дійсно сталося скорочення чисельності штату. Відповідача було за два місяця попереджено про скорочення посади диспетчера КП «Служба єдиного замовника м. Селидове». При проведенні скорочення чисельності працівників підприємства, позивачеві пропонувалось робота на підприємстві, однак вона від неї відмовилась. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона працює головним бухгалтером в КП «Служба єдиного замовника м. Селидове», внаслідок важкої ситуації на підприємстві почалось скорочення штату. 22 квітня 2009 року був прийнят наказ про скорочення штату, скороченню підлягали посади диспетчерів. Робітники, посади яких скорочувались, приходили протягом дня та їх ознайомлювали з наказом та пропонували іншу роботу. Це було зроблено антикризовою комісією, до складу якої вона входила, і засідання якої відбулось один раз. Протокол не складався.Оскільки ніде не оговорено, як це оформлювати, вони склали акт, з актом ОСОБА_1 не ознайомлювали.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона є економістом КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» і входила до складу антикризової комісії, якою було прийнято рішення про скорочення штату на підприємстві. Коли робітників попереджали про звільнення за скороченням штату були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_5 та вона, робітники приходили не в один час. Вони ознайомили осіб, посада яких скорочувалась, що відбувається скорочення штату та запропонували роботу у якості сторожа та двірника, вони відмовились. Акт про те, що була запропонована інша робота за вакантними посадами складався, однак, чому з ним не ознайомили працівника – їй невідомо.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він працює в КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» головним інженером, в 2009 році в зв»язку з важким становищем на підприємстві була утворена антикризова комісія. В квітні 2009 року відбулося засідання цієї комісії, до складу якої входив і він, було прийнято рішення про скорочення штату. Скорочення почали з диспетчеров. Особи, які попали під скорочення, були запрошені на підприємство, вони протягом дня приходили на підприємство, він в цей день був на об»єктах, але приїздив. Позивачу було повідомлено, що має місце скорочення штату та про наявні вакансії. Він не пом»ятає, чи погодилась вона на іншу роботу.
Вислухавши доводи позивача, представників відповідача, свідків, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. зі змінами, розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати чи дійсно у відповідача мали місце в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скороченості чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на том ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне звільнення.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач знаходилась у трудових відносинах з відповідачам із 15.12.2006 року, працювала в якості диспетчера.
Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема ,змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Перевіряючи законність звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку з скороченням штату працівників, суд з’ясував, що дійсно мало місце скорочення штату працівників в КП «Служба єдиного замовника м. Селидове».
У судовому засіданні було досліджено штатний розклад КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» станом до 22.06.2009 р. та після 22.06.2009 р., відповідно якого вбачається, що на підприємстві дійсно було проведено скорочення чисельності штату та чисельності робітників, посади диспетчерів було виведено зі штатного розкладу, були вільні посади - сторожа та двірніка.
Згідно наказу №119 від 22 квітня 2009 року скоротчено штат диспетчерів-інформаторів кількістю 4 одиниці з 22 червня 2009 року . (а.с. 52). ОСОБА_1 була письмово, під особистий підпис ознайомлена з даним наказом.
Згідно наказу № 153 від 22 червня 2009 року в зв»язку із скороченням штату із штатного розпису було виведено 4 одиниці диспетчерів-інформаторів.(а.с. 53).
Суд встановив, що позивач звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату (згідно з наказом № 53-к від 22.06.2009 року). .
22 червня 2010 року профспілковий комітет дав згоду на звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених в пункті 1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу. Частина 3 статті 49-2 КЗпП України передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення в зв'язку з змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві.
Судом встановлено, що в період з 22.04.2009 p., тобто з дня попередження позивача про майбутнє звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, і до дня звільнення 22.06.2009 р. були наявні вакантні посади сторожа та двірника, які відповідач мав би запропонувати позивачу перед звільненням.
Проаналізував надані докази, суд прийшов до висновку, що в порушення вищезазначених вимог законодавства позивачу не була запропонована відповідачем інша робота в КП «Служба єдиного замовника м. Селидове », чим були порушені її права. В судовому засіданні позивач підтвердила, що у випадку її звільнення з роботи вона могла зайняти посаду сторожа.
Довід представника відповідача про те, що 22 квітня 2009 року на засіданні антикризової комісії позивачу була запропонована робота згідно вакантних посад (сторожа та двірника), не може бути прийнятий до уваги, оскільки позивач заперечувала проти цього і відповідачем не були надані докази щодо ознайомлення позивача з цим рішенням і письмову відмову її від запропонованої роботи.
Між тим доводи представника відповідача про те, що робота позивачу пропонувалась спростовуються встановленими судом доказами.
Порушення вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1, а саме те, що їй не було запропонована посада сторожа, яка була вакантна на час скорочення штату, було встановлено Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області. За результатами перевірки, проведеної ТДІП, були вжиті заходи реагування: складено акт, керівнику підприємства внесено припис, складений і переданий до суду протокол про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.41 КЗпП України. Постановою Селидівського міського суду від 07.08.2009 року на керівника КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» було накладено стягнення у вигляді штрафу, який був сплачений. Ані протокол про адміністративне порушення, ані постанова не оскаржувались, факт порушення визнавався.
Що стосується пояснень свідків, які підтвердили, що позивачу була запропонована робота при звільненні, то вони суперечать дослідженим в судовому засіданні та наведеним вище доказам. Крім того, вказані свідки є підлеглими особами керівництву відповідача і тому є зацікавленими особами у розгляді справи по суті з певним результатом. Тому їх пояснення щодо запропонування позивачу роботи при звільненні викликають сумніви.
Суд критично ставиться до наданого у судове засідання акту від 22.04.2009 року, згідно якого ОСОБА_1 була запропонована робота за вакансіями сторожа та двірника, оскільки даний акт ОСОБА_1 не підписаний, відмова від підпису не зафіксована, даний документ не надавався при перевірці Територіальній державній інспекції праці. Згідно письмових пояснень керівника до акту перевірки ТДІП вбачається, що робота сторожа пропонувалася ОСОБА_1 в усній формі, що ставить під сумнів складання даного акту саме 22.04.2009 року.
За таких обставин суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України при звільненні позивача з роботи, порушення її трудових прав і інтересів і необхідність захисту її порушеного права шляхом поновлення її на попереднє місце роботи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно трудової книжки позивача вона працювала диспетчером і тому поновлена вона має бути саме на цю посаду.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді диспетчера КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» з 22 червня 2009року.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 КЗпП України). Однак, суд у відповідності зі ст..11 ЦПК України діє в межах заявлених позовних вимог, позивач в судовому засіданні відмовилась від заяви вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 79,88 ЦПК України з відповідача КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 51грн.
Згідно зі ст.81 ЦПК України слід стягнути з відповідача КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» на користь управління державного казначейства м.Донецьк витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 37 грн.
Керуючись ст. 36, 40, 43,49-2, 231 КЗпП України, ст.ст. 79,81,88,213-214 ЦПК України суд , -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» про поновлення на роботі – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді диспетчера КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» з 22.06.2009 року .
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі піддягає негайному виконанню.
Стягнути з КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» на користь держави судовий збір у розмірі 51 (п»ятдесят одну)грн.
Стягнути з КП «Служба єдиного замовника м. Селидове» на користь управління державного казначейства м.Донецьк витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 37 (тридцять сім) грн.
Заяву про апеляційне оскарження може бути подано до Селидівського міського суду Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис)