Справа № 22ц-21324/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 57 (ІІІ) Грищенко Н. М.
Доповідач – Карнаух В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: Митрофанової Л. В.
суддів: Карнаух В.В., Зубакової В. П.
при секретарі: Іванюк О. В.
за участю: позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу) про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006-2008 роках відповідачем не в повному обсязі виплачувалась щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просила суд визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті на її користь щомісячної державної допомоги до пенсії та стягнути з відповідача недоплачену суму такої допомоги за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року в розмірі 3902 грн. 91 коп., а також зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, щомісячно.
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу в частині невиплат підвищення до пенсії за віком ОСОБА_2
Зобов’язано УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу здійснити провести нарахування підвищення пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахування положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 01 січня 2009 року та здійснити виплату ОСОБА_2 суми перерахунку.
Зобов’язано УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу нараховувати на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів бюджету України щомісячно державну соціальну допомогу до пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 01 січня 2009 року до настання обставин, що тягнуть перерахунок або припинення такої допомоги відповідно діючого законодавства України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішеннями Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Проте колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів бюджету України щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 01 січня 2009 року до настання обставин, що тягнуть перерахунок або припинення такої допомоги відповідно діючого законодавства України задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому, тому в частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нараховувати на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів бюджету України щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за віком як дитині війни задоволенню не підлягають. Тому постанову суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог відповідно до п. 4 ч. 1 ст 309 ЦПК України. В іншій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів. -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2009 року в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу перераховувати на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів бюджету України щомісячно державну соціальну допомогу до пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 01 січня 2009 року до настання обставин, що тягнуть перерахунок або припинення такої допомоги відповідно діючого законодавства України скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: