Справа № 2-50/10
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2010 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська в складі: судді Дячкова С.В., при секретареві Тур І.В., за участю представника позивача: ОСОБА_1 – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Інтеграл», ОСОБА_1 до приватного підприємства «Креатор», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд, -
в с т а н о в и в:
ТОВ «Бізнес-Інтеграл» (надалі – позивач-1) та ОСОБА_1 (надалі – позивач 2) звернулися до суду із вказаним позовом до приватного підприємства «Креатор» (надалі – відповідач-10 та ОСОБА_3 (надалі – відповідач-2), зазначивши, що 9 травня 2007р. в газеті «Все для всех» (видавник: Приватне підприємство «Креатор») було опубліковано статтю «История магазина, которого уже нет».
В зазначеній статті було поширено інформацію щодо діяльності ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та ОСОБА_1, їх участі у демонтажі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та самочинно збудованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Зокрема, вказано, що (мовою оригіналу):
1. «ОСОБА_4, хозяин разрушенного магазина, считает, что ОСОБА_6 чужими руками разбил его магазин»;
2. «ОСОБА_6 общаться с корреспондентом не захотел»;
3. «Проводит демонтаж предприятие «Бизнес-Интеграл» под надзором судебныхм исполнителей»;
4. «Предприятию «Бизнес-Интеграл», имевшему отношение к ОСОБА_6, в свое время выделили землю под строительство площадью 200 квадратных метров»;
5. «Когда постройка была завершена, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1, на то время хозяин соседнего магазина, передумал и выдвинул Зелинскому свои условия: либо плати мне по 1,5 тыс. грн. в месяц, либо «сворачивайся»»;
6. «В то же время, право на землю под своим уже построенным магазинчиком пытается получить ОСОБА_4. Сессия горсовета отказала в выделении земли. Основываясь «на словах» на том, что она принадлежит ОСОБА_1. В действительности аренда уже просрочена. Помогать берется ОСОБА_7. Депутат просил, чтобы был проведен замер земли и было установлено, что ОСОБА_4 построился на земле громады или на земле, которая хоть как-то имеет отношение к предприятию «Бизнес-Интеграл». Запросов было сделано множество, но никто не реагировал. ОСОБА_7 проводит собственное расследование как депутат и находит владельцев земли. Оказывается, территория более 200 квадратных метров, о которой
говорилось ранее, принадлежит Агрофирме «Науковой». Выяснилось, что землю у предприятия изъяли незаконно. И сейчас предприятие пытается забрать землю назад. То есть, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1 изначально не имел права на эту землю»;
7. «Он считает, что это ОСОБА_6 подключил прокуратуру, а сам остался в тени».
Тобто у статтях відповідача-1 стверджується, що ОСОБА_1 бере участь у вчиненні протизаконних дій по демонтажу магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та самочинно збудованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Крім того, міститься звинувачення позивача-2 у взаємодії із прокуратурою м. Дніпродзержинська шляхом порушення норм чинного законодавства України. Також відповідно до зазначеної статті ТОВ «Бізнес-Інтеграл» взагалі не має ніякого права на земельну ділянку, на якій було розташовано демонтований магазин фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, користувалося нею незаконно і більш того, здійснювало демонтаж спірного самочинно збудованого магазина.
Усі вище викладені обставини позивачі вважають такими, що не відповідають дійсності та порочать їх честь, гідність та ділову репутацію.
Просили зобов’язати відповідачів опублікувати спростування поширеної недостовірної інформації щодо ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та ОСОБА_1 в спеціальній рубриці або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й стаття «История магазина, которого уже нет»; відшкодувати завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; стягнути з відповідачів кошти, витрачені ТОВ «Бізнес-Інтеграл» за юридичні послуги, надані по веденню зазначеної судової справи у сумі 3000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Бізнес-Інтеграл» не з’явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові; відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач ПП «Креатур» надав суду письмові заперечення на позов. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
9 травня 2007р. в газеті «Все для всех» (видавник: Приватне підприємство «Креатор») було опубліковано статтю «История магазина, которого уже нет».
В зазначеній статті було поширено інформацію щодо діяльності ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та ОСОБА_1, їх участі у демонтажі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та самочинно збудованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Зокрема, вказано, що (мовою оригіналу):
1. «ОСОБА_4, хозяин разрушенного магазина, считает, что ОСОБА_6 чужими руками разбил его магазин»;
2. «ОСОБА_6 общаться с корреспондентом не захотел»;
3. «Проводит демонтаж предприятие «Бизнес-Интеграл» под надзором судебныхм исполнителей»;
4. «Предприятию «Бизнес-Интеграл», имевшему отношение к ОСОБА_6, в свое время выделили землю под строительство площадью 200 квадратных метров»;
5. «Когда постройка была завершена, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1, на то время хозяин соседнего магазина, передумал и выдвинул Зелинскому свои условия: либо плати мне по 1,5 тыс. грн. в месяц, либо «сворачивайся»»;
6. «В то же время, право на землю под своим уже построенным магазинчиком пытается получить ОСОБА_4. Сессия горсовета отказала в выделении земли. Основываясь «на словах» на том, что она принадлежит ОСОБА_1. В действительности аренда уже просрочена. Помогать берется ОСОБА_7. Депутат просил, чтобы был проведен замер земли и было установлено, что ОСОБА_4 построился на земле громады или на земле, которая хоть как-то имеет отношение к предприятию «Бизнес-Интеграл». Запросов было сделано множество, но никто не реагировал. ОСОБА_7 проводит собственное расследование как депутат и находит владельцев земли. Оказывается, территория более 200 квадратных метров, о которой
говорилось ранее, принадлежит Агрофирме «Науковой». Выяснилось, что землю у предприятия изъяли незаконно. И сейчас предприятие пытается забрать землю назад. То есть, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1 изначально не имел права на эту землю»;
7. «Он считает, что это ОСОБА_6 подключил прокуратуру, а сам остался в тени».
Тобто у статтях відповідача-1 стверджується, що ОСОБА_1 бере участь у вчиненні протизаконних дій по демонтажу магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та самочинно збудованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Крім того, міститься звинувачення позивача-2 у взаємодії із прокуратурою м. Дніпродзержинська шляхом порушення норм чинного законодавства України. Також відповідно до зазначеної статті ТОВ «Бізнес-Інтеграл» взагалі не має ніякого права на земельну ділянку, на якій було розташовано демонтований магазин фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, користувалося нею незаконно і більш того, здійснювало демонтаж спірного самочинно збудованого магазина.
Усі вище викладені обставини суд вважає такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів виходячи з наступного.
Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.07.2005 р. № 575-19/ІV ТОВ «Бізнес-Інтеграл» надана земельна ділянка площею 230 квадратних метри по АДРЕСА_2, під будівництво об’єкта торгівлі в оренду строком до 26.03.2006 р.
На підставі зазначеного рішення Дніпродзержинської міської ради між ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та Дніпродзержинською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 8 серпня 2005 р., зареєстрований за № 02545 від 15.08.2005р.
Жодних обставин для визнання укладеного договору недійсним суду не відомо.
На земельній ділянці, орендарем якої на той момент було ТОВ «Бізнес-Інтеграл» приватним підприємцем-фізичною особою ОСОБА_4 самочинно збудовано магазин, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства - ТОВ «Бізнес-Інтеграл» № 386 від 4.08.2005 р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства - ПП ОСОБА_4 № 385 від 1.08.2005 р. та актом ДАБК б/н від 01.06.2005 р. Відповідно до акту ДАБК б/н від 01.06.2005 р., з яким ПП ОСОБА_4 було ознайомлено під розпис, ПП ОСОБА_4 запропоновано вирішити питання про розміщення прибудови із ТОВ «Бізнес-Інтеграл» або у судовому порядку, та у противному випадку здійснити демонтаж прибудови із рекультивацією земельної ділянки до 15.07.2005 р.
Вимоги, викладені в акті ДАБК б/н від 01.06.2005 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у встановлений термін виконано не було.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2005 р. по справі № 23/250 задоволено позовні вимоги заступника прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та накладено обов’язок на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 10,5 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1.
Твердження відповідача-2, автора оспорюваної статті, що демонтаж магазина, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, здійснювався ТОВ «Бізнес-Інтеграл» є хибним та спрямованим на руйнування ділової репутації позивача-1.
Демонтаж даного магазину виконано самою виконавчою службою на виконання законного рішення суду, ТОВ «Бізнес-Інтеграл» взагалі не приймало ніякої участі у зазначених діях.
Відповідач-2 також надає відомості щодо площі земельної ділянки, наданої ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та зазначає, що вона складає 200 метрів квадратних. Але ж, відповідно до договору оренди ділянки від 8 серпня 2005 р., зареєстрованого за № 02545 від 15.08.2005 р., площа орендованої земельної ділянки складає 230 квадратних метрів. Тобто, ОСОБА_3, не маючи жодної достовірної інформації, розповсюдила її через засоби масової інформації як правдиву.
Внаслідок опублікування зазначеної статті, яка містить неправдиві відомості, між ОСОБА_1, ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та відповідачами виникли правовідносини щодо завдання шкоди честі, гідності та діловій репутації Позивачів та нанесення їм моральної шкоди.
Статтею 270 Цивільного кодексу України визначено види особистих немайнових прав, якими наділено кожну фізичну особу, зокрема це право на повагу до гідності та честі.
Нормою частини 3 статті 273 ЦК України встановлено, що діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
В результаті опублікування відповідачем-1 такої статті у засобі масової інформації, серед читачів зазначеного видання сформувалося стійке враження про те, що позивач-2 є недобросовісною особою, яка порушує вимоги законодавства задля досягнення власної користі та діє на власний розсуд. Що стосується позивача-1, то крім вище викладеного, інформація, викладена в оспорюваній статті, призвела до погіршення стосунків із контрагентами, які перестали довіряти ТОВ «Бізнес-Інтеграл» та бояться мати з ним будь-які ділові стосунки.
Цим безперечно завдано шкоди честі, гідності та діловій репутації позивачів.
Ч. 1 ст. 277 ЦК України зазначає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Частина 6 вище зазначеної статті визначає те, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до абзацу 5 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них. які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Одночасно з цим п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій» встановлено, що визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та іншого законодавства може зобов’язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: в газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у черговому підготовленому випуску.
Таким чином, оскільки викладена у статті «История магазина, которого уже нет» інформація є недостовірною, принижує честь, гідність і ділову репутацію позивачів як в громадській думці, так і в думці окремих громадян з точки зору додержання закон, і загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, вона підлягає спростуванню у встановленому законом порядку відповідно до ст. 277 ЦК України.
Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. У результаті поширення вищезазначених відомостей ділова репутація позивача-2 як особи, що займається підприємницькою діяльністю, була принижена, в результаті чого відношення до його особи серед населення та ділових партнерів істотно погіршилося.
Все це призвело до того, що нормальні життєві зв’язки родини позивача-1 з друзями та родичами було порушено, йому постійно доводиться пояснювати, що він не здійснював ніяких протизаконних дій. Усі ці обставини звичайно викликають моральні страждання, які завдають ОСОБА_1 сильного душевного болю.
Позивач ОСОБА_1 оцінює спричинену йому моральну шкоду в 15000 грн.
Суд приймає таке обґрунтування моральної шкоди, разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням ступеню моральних страждань та спричиненої матеріальної шкоди. Суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди 10000 грн.
Позивачами сплачено 1547 грн. судового збору та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення. Вказані суми відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів.
Згідно квитанції № 225413 від 27.06.2007 р. (а. с. 12) позивачами сплачено 3000 грн. за надання правової допомоги. Відповідно до ст. 84 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачів витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн.
Керуючись ст. 270, 273, 275, 277, 280, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій», ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати приватне підприємство «Креатор» та ОСОБА_3 опублікувати спростування поширенної недостовірної інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Інтеграл» та ОСОБА_6, надруковану в газеті «Все для Всех» 9 травня 2007 року (статья «История магазина, котрого уже нет») а саме:
1. «ОСОБА_4, хозяин разрушенного магазина, считает, что ОСОБА_6 чужими руками разбил его магазин»;
2. «ОСОБА_6 общаться с корреспондентом не захотел»;
3. «Проводит демонтаж предприятие «Бизнес-Интеграл» под надзором судебныхм исполнителей»;
4. «Предприятию «Бизнес-Интеграл», имевшему отношение к ОСОБА_6, в свое время выделили землю под строительство площадью 200 квадратных метров»;
5. «Когда постройка была завершена, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1, на то время хозяин соседнего магазина, передумал и выдвинул Зелинскому свои условия: либо плати мне по 1,5 тыс. грн. в месяц, либо «сворачивайся»»;
6. «В то же время, право на землю под своим уже построенным магазинчиком пытается получить ОСОБА_4. Сессия горсовета отказала в выделении земли. Основываясь «на словах» на том, что она принадлежит ОСОБА_1. В действительности аренда уже просрочена. Помогать берется ОСОБА_7. Депутат просил, чтобы был проведен замер земли и было установлено, что ОСОБА_4 построился на земле громады или на земле, которая хоть как-то имеет отношение к предприятию «Бизнес-Интеграл». Запросов было сделано множество, но никто не реагировал. ОСОБА_7 проводит собственное расследование как депутат и находит владельцев земли. Оказывается, территория более 200 квадратных метров, о которой
говорилось ранее, принадлежит Агрофирме «Науковой». Выяснилось, что землю у предприятия изъяли незаконно. И сейчас предприятие пытается забрать землю назад. То есть, по словам ОСОБА_7, ОСОБА_1 изначально не имел права на эту землю»;
7. «Он считает, что это ОСОБА_6 подключил прокуратуру, а сам остался в тени».
Зобов’язати приватне підприємство «Креатор» та ОСОБА_3 в солідарному порядку відшкодувати завдану ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1547 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Зобов’язати приватне підприємство «Креатор» та ОСОБА_3 в солідарному порядку відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Інтеграл» витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
Стягнути з приватного підприємства «Креатор» та ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення у сумі 90 грн. в доход держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження й поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя