Справа № 22ц - 2433/10 Головуючий в 1 інстанції Жевнєрова Н.В.
Категорія 21 Доповідач Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
21 липня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.
суддів Русинчука М.М., Веремчук Л.М.
при секретарі Губарик К.А.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Любомльського районного нотаріального округу Волинської області Каганюк О.Ю. про визнання довіреності, договору дарування земельної ділянки, державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними та повернення майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Даним рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання довіреності, договору дарування земельної ділянки, державного акта на право власності на земельну ділянку недійсними та повернення майна відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 просять скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповно з»ясованих обставинах справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Згідно зі ст.237 ЦК України представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Стаття 244 ЦК України вказує, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Статтею 239 ЦК України закріплене положення про те, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_4 з однієї сторони, та ОСОБА_5 з другої сторони, уклали між собою усний договір доручення на виконання якого 22.09.2008 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_5 довіреність на управління й розпорядження належною йому земельною ділянкою, розташованою на території зони відпочинку «Гряда» в смт.Шацьк Шацького району Волинської області, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування бази відпочинку строком на 5 років без права передоручення, зі строком дії до 22.09.2013 року (а.с.15).
На підставі згаданої довіреності ОСОБА_4 розпорядився цим майном - на прохання позивача подарував його відповідачці по справі ОСОБА_2
Твердження позивача, що земельна ділянка вибула із його володіння помимо його волі спростовується крім вищезгаданої довіреності розпискою позивача, даною напередодні укладення договору дарування (а.с.170) в якій він просить подарувати земельну ділянку саме відповідачці ОСОБА_2
А тому дописані у тексті довіреності нотаріусом слова про дарування земельної ділянки відповідачці по справі ОСОБА_2, застережені в кінці посвідчувального напису, не можуть вважатись такими, що суперечили волі довірителя на укладення цього договору.
Враховуючи вищевказане, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідач ОСОБА_5 , як повірений, мав достатньо повноважень у відповідності до вимог ст.ст.202, 203 ЦК України для укладення від імені ОСОБА_4 будь-якої угоди щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою, в тому числі договору дарування в користь ОСОБА_2 і, що вчинений ним, як представником, правочин змінює та припиняє цивільні права та обов»язки довірителя, якого він представляв.
Стаття 16 ч.2 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Позивач по справі просив визнати довіреність видану на підставі усного договору доручення, недійсною. Однак такого способу права, як визнання первинного документа, зокрема довіреності, недійсним законодавством не передбачено.
10 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено усний договір доручення, згідно якого остання уповноважила його бути її представником щодо розпорядження належним їй майном. У зв»язку з цим ОСОБА_7 видала на ім»я ОСОБА_5 довіреність на представництво, посвідчену приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 882, згідно якої він мав, як повірений, право управляти і розпоряджатись всім майном ОСОБА_7, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось; укладати всі дозволені законом угоди, а саме: купувати, продавати, дарувати, приймати подароване майно, обмінювати та інше; визначати строки та умови таких угод; провадити розрахунки по укладених угодах; отримувати належне їй майно, гроші, з правом подачі різних заяв, а також виконувати інші дії, пов»язані з виконанням цієї довіреності (а.с. 15).
Посилання позивача на недійсність договору дарування земельної ділянки із-за відсутності згоди іншого з подружжя - ОСОБА_7 на розпорядження спільним майном спростовується тим, що ОСОБА_5 будучи одночасно повіреним ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мав достатньо повноважень у відповідності до вимог ст.ст.202,203 ЦК України для укладення спірного договору дарування земельної ділянки, оскільки мав згоду від обох співвласників на розпорядження їх майном.
Крім того, судом встановлено, що належність спірного майна до спільного майна подружжя не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
У відповідності до вимог ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Аналогічне твердження передбачене також ч.2 ст.65 ЦК України. В даних нормах закону закріплене положення, відповідно до яких визнання судом договору недійсним відбувається виключно за позовом іншого співвласника, а не за позовом особи, яка вчинила спірний правочин.
Оскільки з позовом до Шацького районного суду Волинської області звернувся ОСОБА_4, а не його колишня дружина – ОСОБА_7, то і укладення спірного договору дарування не може суперечити інтересам позивача та порушувати його майнові права. А тому, суд прийшов до висновку, що вимоги, пред»явлені позивачем за даним позовом, не стосуються безпосередньо його прав і обов»язків.
У відповідності до ст.ст. 3, 30 ЦПК України позивачами у судовому процесі можуть бути особи, які мають право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4, як колишній власник спірної земельної ділянки, не має права на звернення до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним з мотивів відсутності у нього необхідних повноважень та неотримання згоди іншого співвласника на розпорядження майном.
Твердження апелянта про відсутність технічної фіксації судового процесу не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.
Покликання представника апелянта на не вірну оцінку судом доказів, на відмову суду вилучити із матеріалів справи розписку (а.с.170) як доказ, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки питання оцінки доказів належить до компетенції суду.
В апеляційній скарзі не наведено доводів для спростування висновків суду.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2010 року відхилити.
Рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 травня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: