Справа № 2-а-3008/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Цимбал І.К.
при секретарі – Барвіцькій М.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання рішень не чинними -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача про визнання не чинним рішення Данилівської сільської Ради від 23.07.2004 року, яким ОСОБА_1 було позбавлено права користування земельною ділянкою загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (далі- рішення № 1) та визнання не чинним рішення Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області прийнятого на шістнадцятій сесії п’ятого скликання № 1580 від 23.05.2008 року про відміну рішення двадцять третьої сесії одинадцятого скликання Данилівської сільської ради від 03.04.1994 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (далі – рішення № 2), посилаючись на те, що вказані рішення були прийняті в супереч вимогам чинного законодавства, зокрема поза межами компетенції відповідача та з порушенням процедури прийняття відповідних рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що рішення були прийняті поза межами компетенції відповідача, оскільки до такої компетенції не входить право останнього скасовувати власні рішення відповідно до п. 15 ст. 26, п.п. 9, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні». Крім того, встановлені відповідачем підстави для скасування рішення про надання позивачу земельної ділянки, також не є належною правовою підставою для прийняття відповідачем рішення № 1, оскільки такі підстави підлягають встановленню спеціально уповноваженим на те органом його посадовою особою, зокрема інспектором по використанню та охороні земель, який після виявлення порушень земельного законодавства зобов’язаний скласти протокол, надати тридцяти денний термін для усунення порушень, а якщо особа не усунула відповідні порушення, посадова особа накладає адміністративне стягнення та знову надає термін для усунення порушень земельного законодавства, після того, якщо особа не усуне відповідні порушення, інспектор звертається до відповідно органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Таким чино представник позивача зазначає, що повноваженнями подавати до органів місцевого самоврядування клопотання щодо припинення права користування земельною ділянкою законодавством наділені виключно інспектори Державної інспекції по використанню та охороні земель – урядового органу державного управління на який покладені обов’язки щодо організації та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель. Крім того, представник позивача зазначила, що позивача тривалий час не було на території України, проте ним сплачувався земельний податок і контроль за сплатою такого податку покладається не на відповідача, а на відповідні органи державної податкової служби. Також, представник позивача зазначила, що рішення № 1 було прийнято відповідачем проте в останньому не було визначено про припинення права користування позивача земельною ділянкою, зокрема останнє визначало передачу земельної ділянки переданої позивачу у користування третій особі, в свою чергу відповідне рішення про припинення землекористування ділянкою позивача було прийнято пізніше і викладено у рішенні № 2, яке також підлягає скасуванню з підстав наведених вище. Враховуючи наведене представник позивача вважає, що такі рішення не можуть вважатися законними і підлягають визнанню не чинними.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідно до вимого чинного законодавства відповідач має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб і р ішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не користувався та не цікавився земельною ділянкою більше десяти років, що призвело до її занепаду, заростання бур’янами, що було встановлено комісією в складі землевпорядника с/ради, секретаря с/ради, касира с/ради, яка виїхала на місце у зв’язку із зверненням ініціативної групи створення мікрожитлового містечка в селі Лип – Скиток в особі ОСОБА_3, який повідомив про вище вказані обставини. Також було встановлено, що податок за землю позивачем був сплачений за три роки з десяти, таким чином зазначені обставини в їх сукупності склали порушення земельного законодавства та призвели до прийняття відповідних рішень. Також, представник відповідача зазначає, що рішення № 2 було прийнято пізніше, оскільки рішенням № 1, земельна ділянка яка була передана у користування позивача була надана іншій особі, проте в останньому не було зазначено про її вилучення у позивача, однак це не має принципового значення і у рішенні № 1рішенням № 2 були внесені зміни, що не заборонено чинним законодавством. Крім того, представник відповідача пояснив, що вказана земельна ділянка рішенням № 1 була передана у користування третій особі ОСОБА_2, який з 2006 року є її власником шляхом її приватизації та побудував на ній житловий будинок.
Третя особа до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про поважність причин неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність третьої особи.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням двадцять третьої сесії одинадцятого скликання Данилівської сільської ради від 03.04.1994 року позивачу була надана земельна ділянка загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1, яким позивача зобов’язано до 25.05.1994 року оформити технічну документацію у відділі архітектури та містобудування і суворо дотримуватися плану забудови від відділу архітектури та містобудування не порушувати зовнішні межі присадибної ділянки. Крім того, у разі не оформлення справи на забудову без поважних причин, дане рішення втрачає силу і ділянка зараховуються у вільний фонд даного господарства, побудовані будівлі визнаються самовільними і підлягають вилученню в фонд виконкому /а.с. 7/.
У 2000 році від ОСОБА_4, який є ініціатором створення мікрожитлового містечка в селі Лип – Скиток до відповідача надійшла заява про те, що з часу надання позивачу земельної ділянки, остання ним не використовується, позивач не з’являється на земельну ділянку плату за землю не вносить, а тому необхідно розглянути питання щодо передачі земельної ділянки іншій особі /а.с. 37/.
25.06.2004 року комісія у складі землевпорядника с/ради ОСОБА_5, секретаря с/ради ОСОБА_6, касира с/ради ОСОБА_7 склали акт про те, що 05.06.2004 року було проведено контрольну перевірку по використанню за цільовим призначенням земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та встановлено, що земельна ділянка не використовувалась на протязі десяти років за цільовим призначенням а саме, забур’яненість вітрами, рознесення насіння бур’янів на суміжні земельні ділянки, систематична несплата земельного податку у встановлені строки, у зв’язку з чим комісією було запропоновано на підставі Земельного Кодексу України
гл. 22 ст. 141 вилучити земельну ділянку у позивача /а.с. 36/.
Обставини не використання земельної ділянки позивачем більше десяти років підтверджується також поясненнями представника позивача, яка зазначає, що позивач тривалий час знаходився поза межами країни.
Крім того дані обставини також підтверджуються копіями квитанцій про сплату земельного податку за три роки /а.с. 12/.
Рішенням Данилівської сільської Ради від 23.07.2004 року земельна ділянка загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 була передана ОСОБА_2 /а.с. 11/. З даного рішення вбачається, що вказану вище ділянку було передано третій особі, проте відсутнє рішення про її вилучення у позивача, що також підтверджується довідкою з архівного відділу Васильківської районної державної адміністрації Київської області /а.с. 66/.
06.07.2006 року ОСОБА_2, отримав на вказану земельну ділянку державний акт на право власності, де останній на підставі дозволу відповідача збудував будинок /а.с. 86, 101 - 112/.
03.04.2007 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1, у зв’язку з чим позивачу була надана відповідь про її вилучення з підстав наведених вище /а.с. 8,9/. Після отримання позивачем рішення
№ 1, останній повторно звернувся із заявою до виконавчого комітету відповідача з проханням надати рішення про позбавлення його права на користування вказаною вище земельною ділянкою, оскільки у рішенні № 1 про таке вилучення зазначено не було /а.с. 13/. У зв’язку з чим, відповідне питання викладене у заяві позивача було винесено на засідання сесії і рішенням Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області прийнятого на шістнадцятій сесії п’ятого скликання
№ 1580 від 23.05.2008 року було відмінено рішення двадцять третьої сесії одинадцятого скликання Данилівської сільської ради від 03.04.1994 року про надання позивачу земельної ділянки загальною площею 0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 /а.с. 84/, яким було узгоджено відповідну процедуру передачі вказаної земельної ділянки третій особі та її вилучення у позивача.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Виконавчий комітет ради: має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», організація роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради
Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.
Відповідно до п. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою;
координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що земельна ділянка загальною площею
0,15 га. під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 яка була надана позивачу на підставі рішення двадцять третьої сесії одинадцятого скликання Данилівської сільської ради від 03.04.1994 року, не використовувалась останнім більше десяти років, а також з боку позивача мало місце систематична не сплата земельного податку. Представником позивача не надано доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявами про поважність причин невикористання земельної ділянки та не сплати податку, а також про поважність причин невиконання обов’язку покладеного на позивача зазначеним вище рішенням, зокрема до 25.05.1994 року оформити технічну документацію у відділі архітектури та містобудування і суворо дотримуватися плану забудови від відділу архітектури та містобудування не порушувати зовнішні межі присадибної ділянки.
Відповідно до ст. 2 Земельного Кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до п.п. ґ, д, ст. 141 Земельного Кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Враховуючи вище наведене вбачається, що відповідачем було прийнято рішення щодо передачі земельної ділянки третій особі, оскільки відповідно до вище вказаного акту складеного комісією було встановлено сукупність порушень позивачем під час перебування земельної ділянки у користуванні позивача і відповідач відповідно до вимог законодавства наділений повноваженнями для скасування прийнятого ним відповідного рішення про її надання у користування, що і було зроблено відповідно до рішення № 2, яким було вилучено земельну ділянку у позивача, чим узгоджено рішення № 1.
Крім того, у рішенні про надання позивачу земельної ділянки, яке було скасовано зазначено, що у разі не оформлення справи на забудову без поважних причин, дане рішення втрачає силу і ділянка зараховуються у вільний фонд даного господарства, побудовані будівлі визнаються самовільними і підлягають вилученню в фонд виконкому. Враховуючи, що більш як за десять років позивачем не було виконано покладених на нього обов’язків до 25.05.1994 року, відповідне рішення само по собі втратило чинність, проте дотримуючись процедури відповідачем в подальшому в межах своєї компетенції було прийнято рішення № 2.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що акт виявлення порушення позивачем земельного законодавства, складений комісією в особі землевпорядника секретаря та касира відповідача, не має юридичного значення, оскільки ч.ч. 1,2 ст. 144 Земельного Кодексу України, встановлений відповідний порядок для припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, де зазначено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, оскільки даною статтею не встановлено виключну компетенцію інспектора по використанню та охороні земель і з вище наведених вимог закону, зокрема ст. 12 Земельного Кодексу відповідача та його посадових осіб не позбавлено та не обмежено у праві виявляти порушення земельного законодавства, зокрема такий обов’язок покладений на відповідача та його посадових осіб Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Так, ст. 2 вказаного закону визначено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
В судовому засіданні, представником відповідача не спростовано доводів відповідача та докази, що містяться у матеріалах справи щодо встановлення факту порушень позивачем земельного законодавства, що були предметом дослідження у даному судовому засіданні, крім того у склад комісії входив землевпорядник с/ради ОСОБА_5 до обов’язків якого входить контроль землевпорядкування, тобто здійснення системи заходів, направлених на виконання рішень державних органів в області користування землею, про що було зафіксовано в акті від 05.04.2004 року, а саме допущення появи небажаної трав'янистої рослинності - бур’янів, що негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі за призначенням, а також порушення позивачем встановлених при передачі у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови і дана обставина представником відповідача також не спростована.
Таким чином, суд вважає, що рішення відповідачем були прийняті правомірно і не підлягають визнанню не чинними з формальних міркувань позивача, який більше десяти років не користувався земельною ділянкою, не сплачував земельний податок за винятком трьох разів, у зв’язку з чим остання була передана третій особі, яка на час розгляду справи протягом чотирьох років володіє земельною ділянкою на праві приватної власності і на якій побудував житловий будинок відповідно до цільового призначення земельної ділянки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6 – 10, 14, 69, 71, 86, 159-163, 167 КАС України , ст. ст. 2, 12 , п.п. ґ, д, ст. 141 , ч.ч. 1,2 ст. 144 Земельного Кодексу України Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» ст. 53 , п. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі, з дня складення в повному обсязі до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Головуючий: