ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.07.10Справа №2а-5898/10/15/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіноій Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю:

представника  позивача  - Семиволос О.П.

представника відповідача – Маслюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж»    

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення         

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж»  (далі – позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі – відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 02.04.2010 року №0005041502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 14901,60 гривень.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що Державною податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 18.03.2010 року, про що посадовими особами відповідача  складений відповідний акт від 23.03.2010 року №3861/15-2. Відповідно до висновків акту встановлено порушення п.5.1.13 п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», методологічну помилку, а саме необґрунтоване заповнення рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) у сумі 121800,00 гривень та рядка 10.2. колонки А у сумі 50842,00 гривень (не підлягають оподаткуванню (п.3.2. ст. 3 Закону) або/та звільнені від оподаткування (статті 5,11 Закону).  На підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2010 року №0005041502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 14901,60 гривень. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість», тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.05.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов. Представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення – рішення, оскаржуване позивачем, було прийняті за результатами проведеної перевірки у зв’язку з виявленням порушень податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначає, відповідно до рішення Сімферопольської міської ради №1524 від 27.06.2008 року передбачено узгодження тарифів на проїзд на міських автобусах  маршрутах загального користування, а відповідно до пп. 5.1.13 п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що від оподаткування звільняються операції з наданням послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом, а ні погоджуються.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість.

Такім чином, органи державної податкової служби, в даному випадку, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов’язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв’язку прийняттям такого повідомлення – рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкцій на загальну суму 20716, 50 гривень.

Судом встановлено, що  Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» є юридичною особою  (ідентифікаційний код юридичної особи –24033961), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 22.04.2004 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 634794 (а.с.26), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 006250 (а.с.27), статуту позивача (а.с. 20-25).

Судом встановлено, що позивач зареєстрованій  як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.05.2008 року №100117883 (а.с. 29).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язаній виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 18.03.2010 року позивача, про що складений акт від 23.03.2010 року №3861/15-2 (а.с.9-15).

Відповідно до висновків акту встановлено порушення п.5.1.13 п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», методологічну помилку, а саме: необґрунтоване заповнення рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) у сумі 121800,00 гривень та рядка 10.2. колонки А у сумі 50842,00 гривень (не підлягають оподаткуванню (п.3.2. ст. 3 Закону) або/та звільнені від оподаткування (статті 5,11 Закону).  

Позивач не погодився з висновками акту та надав заперечення від 26.03.2008 року до акту перевірки (а.с.16), за результатом розгляду заперечень листом від  31.03.2010 року державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим повідомила позивача про наявність порушення податкового законодавства, на підставі чого збільшена сума податкового зобов’язання поточного податкового періоду лютого 2010 року на суму 14192,60 гривень (а.с. 17).

На підставі акту від 23.03.2010 року №3861/15-2  було прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2010 року №0005041502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 14901,60 гривень (а.с.18)

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст 5 Закону України «про податок на додану вартість» від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Судом встановлено, що ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж» відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III та ліцензії серії АВ №415047 здійснює господарську діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів маршрутними таксі в режимі регулярних перевозок на автобусних маршрутах загального користування в м. Сімферополі.

На підставі рішення від 27.06.2008 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради погоджував тариф на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі до 2 гривень, що підтверджується листом від 31.03.2010 року 33036/24/01-10. У цьому листі також зазначено, що дія рішення поширюються на всіх автомобільних перевізників, яки обслуговують міські автобусні маршрути загального користування в м. Сімферополі, яки здійснюють перевезення пасажирів в м. Сімферополі, у тому числі на ТОВ «Виробнича фірма «Будмонтаж», яки здійснюють перевезення пасажирів на маршрутних таксі по маршрутам №40,50,60,69.

Таким чином, судом встановлено здійснення позивачем діяльності по наданню послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту, що не заперечував представник відповідача у судовому засіданні.

Посилання представника відповідача, що відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, у тому випадку, коли тарифи на ці послуги регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом, у зв’язку з чим відповідач вважає, що, оскільки тарифи були погоджені, а ні врегульовані органом місцевого самоврядування, на позивача не поширюються винятки встановлені  п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст 5 та п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Частиною 6 статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III, який спеціальним законом та визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.  

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення встановлень Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої  Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України
від 17 листопада 2009 року N 1175, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
27 листопада 2009 р. за N 1146/17162 (далі Методика).

Відповідно до п.1.1. Методики вона застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Пунктом 1.3. Методики передбачено, що тариф регульований - це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

Статтею 28 ч. 1 п. «б» Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України
від 17 листопада 2009 року N 1175, Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР,  Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд прийшов до висновку про правомірність заповнення позивачем рядка 4 колонки А (операції, які звільнені від оподаткування) у сумі 121800,00 гривень та рядка 10.2. колонки А у сумі 50842,00 гривень декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, оскільки ці операції, зазначені позивачем у податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, звільняються від оподаткування відповідно до  п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

При розгляді справи суд з’ясував у сторін питання достовірності та правильності розрахунків сум, зазначених у рядку 4 колонки А та рядку 10.2. колонки А податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютого 2010 року, на що представник відповідача зазначив, що спору по правильності визначення цих сум немає, спір є суто правовій, у зв’язку з невірно застосуванням, на погляд представника відповідача, ТОВ «Будівельна фірма «Будмонтаж»  п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 та п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який ні підлягає, у даному випадку, застосуванню, що потягло методологічну помилку при визначенні податкового зобов’язання звітного періоду лютого 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, своєї правової позиції на підтвердження правомірності нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій  на загальну суму 14901,60 гривень.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у відповідачів не було правових підстав нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 14192,00 гривень, а також штрафних санкцій на суму 709,60 гривень, нарахованих згідно п.п. «в» п 4.2.2. ст. 4 п.п. 17.1.4 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 року.

Також суд зазначає, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту права. Суд вважає, що  належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування спірного рішення, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України.

Таким чином, суд вважає необхідним на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав позивача.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення – рішення від 02.04.2010 року №0005041502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій на загальну суму 14901,60 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.07.2010 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено у повному обсязі 23.07.2010 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд  

                                                   ПОСТАНОВИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення  Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 02.04.2010 року №0005041502/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість з урахування штрафних санкцій Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж»на загальну суму 14901,60 гривень.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будмонтаж» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.