ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-9586/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Сведбанк"
доВідділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_1;
ОСОБА_2
провизнання незаконною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії
Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі – Позивач) звернулося до суду з позовною заявою, в якій Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (далі – Відповідач) про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.06.2010 року з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 31.03.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №2103, а також зобов’язати Відповідача прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України "Про виконавче провадження", позаяк в оскаржуваній постанові не вказано обставин, які слугували підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження як це передбачено статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження". Також, на думку Позивача, зазначення у виконавчому написі суми, яка підлягає стягненню, в іноземній валюті не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" передбачена можливість звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що постанова прийнята на підставі статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Як вказала представник, визначення суми боргу у виконавчому документі в іноземній валюті не відповідає статті 192 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про національний банк України". Також представник Відповідача зауважила, що відсутність у виконавчому написі нотаріуса еквіваленту суми в національній валюті унеможливлює виконання такого виконавчого документа, оскільки відсутній належний механізм щодо переведення коштів з іноземної валюти в національну. При цьому представник Відповідача свою позицію обґрунтовувала посиланням на роз’яснення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2009 р.
Представник третьої особи ОСОБА_2 заперечив проти адміністративного позову. На думку представника, державний виконавець обґрунтовано відмовив у відкритті виконавчого провадження. В поясненнях представник звернув увагу суду на те, що нотаріус не зобов'язаний вказувати суму стягнення в іноземній валюті. Також представник зазначив, що зазначення у виконавчому документі суми в іноземній валюті є недоцільним, позаяк унеможливлює його виконання.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 12.04.2010 р. про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 31 березня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №2103 про задоволення вимог Позивача у розмірі 121195,78 доларів США за рахунок реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки), належного на праві власності ОСОБА_1
Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Демиденко О.В. винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07.06.2010 року на підставі статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено наявність інших обставин, передбачених законом, що виключать здійснення виконавчого провадження.
В оскаржуваній постанові, зазначено, зокрема, що відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривна, статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до прийняття за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривна. Згідно зі статтею 32 Закону України "Про національний банк України" випуск та оббіг на території України інших грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. На підставі цього зроблено висновок, що державний виконавець не в праві робити перерахунок іноземної валюти в національну та навпаки. Також у постанові йдеться про те, що відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій. Відділ державної виконавчої служби не є комерційною установою ліцензій від Національного Банку України на стягнення коштів в іноземній валюті не отримував. Крім того, державний виконавець послався на роз'яснення Департаменту державної виконавчої служби від 22.12.2009 р., за яким органи державної виконавчої служби вправі забезпечити виконання рішення суду в грошовій одиниці – гривні.
Вирішуючи спір суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (пункти 1-7).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі статті 26 вказаного Закону, а саме – за наявності інших обставин, передбачених законом. Проте у постанові відсутнє посилання на закон, який би містив обставини для відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав зазначення у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті.
Статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті, за яким у разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті (частина перша). Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу (частина друга). Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті (частина третя). Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею (частина четверта).
Аналогічні приписи містяться у пункті 5.2. "Інструкції про проведення виконавчих дій", затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №865/4158.
Таким чином, спеціальним законом та прийнятим на його підставі підзаконним нормативно-правовим актом передбачено можливість здійснення виконавчих дій у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті.
Разом з тим частиною восьмою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 41 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року №898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно зі статтею 62-1 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору (частина перша). На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (частина друга). У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором (частина третя). Відчуження предмета іпотеки здійснюють органи державної виконавчої служби (частина четверта).
Статтею 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 року №979-IV встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку".
З матеріалів справи вбачається, що іпотечним договором від 24 червня 2008 року №2619/0408/88-012, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, забезпечувалось належне виконання умов кредитного договору щодо повернення кредиту в сумі 125500,00 дол. США. Предметом іпотеки згідно з договором визначено квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_1
Крім того, згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених норм законів з врахуванням фактичних обставин справи дає підстави дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено обставин, які б слугували підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з мотивів відсутності у виконавчому документі розрахунку боргу у національній валюті або ж визначення суми (еквіваленту суми), яка підлягає стягненню лише в іноземній валюті. Водночас вказаними положеннями законів врегульовані питання щодо здійснення виконавчого провадження в разі відчуження предмета іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя, якими не встановлено обмежень у разі визначення суми боргу у виконавчому документі в іноземній валюті.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення (пункт 1 частини другої).
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно відмолено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 31.03.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №2103. Відтак постанова відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 07.06.2010 р. ВП №19627223 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є безпідставними.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Статтею 19 цього Закону визначені вимоги до виконавчого документа, статтею 20 місце виконання. За висновком суду, вирішення питання про прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, в даному випадку, відноситься до виключної компетенції відповідного державного виконавця. Окрім цього предмет доказування в даній справі був обмежений позовними вимогами, тому судом не досліджувались інші підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
З огляду на це, зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню – слід зобов'язати Відповідача вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 31.03.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №2103.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 07.06.2010 р. ВП №19627223 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії відповідно до вимог чинного законодавства щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 31 березня 2010 року приватним нотаріусом Осипенко Д.О., зареєстрованого в реєстрі за №2103.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Донець
Постанова виготовлена у повному обсязі 27.07.2010 р.