ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-7769/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
пропро скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – Відповідач 1), Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – Відповідач 2) про: скасування наказу від 13.05.2009 р. №381 о/с щодо звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві; скасування наказу від 09.10.2009 р. №941 о/с про призначення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого сектора розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві; поновлення Позивача на посаді першого заступника начальника Дарницького районного РУ ГУ МВС України в м. Києві – начальника кримінальної міліції Дарницького районного управління міліції; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем 1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ застосовано всупереч вимогам "Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України", оскільки не було враховано тяжкості проступку, відсутності шкоди, наявності у Позивача вислуги більше 20 років, відсутності стягнень по службі, а також того, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. У позовній заяві йдеться також про те, що Позивачем під час затвердження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.04.2009 р. не було порушено вимоги "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", оскільки відповідно до пункту 4.2. вказаної Інструкції рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в порушенні кримінальної справи повинно бути прийнято не пізніше триденного строку. З огляду на те, що висновки спеціалістів НДЕКЦ надходять після закінчення строків прийняття рішення за перевіркою, оперуповноваженим ВКР Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_2 була прийнята та затверджена Позивачем постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, де було зазначено, що таке рішення прийнято через відсутність на той час висновку експерта. Позивач зазначав, що після надходження висновку НДЕКЦ постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була скасована та порушена кримінальна справа. Таким чином, Позивач вважає, що дисциплінарне стягнення, застосоване до нього, є занадто суворим та не відповідає тяжкості вчиненого проступку.
У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник Відповідача 1 проти позову заперечив з тих підстав, що Позивача було звільнено за неналежний контроль за діями підлеглих та порушення вимог пункту 5.2. "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", наслідком чого було затвердження незаконної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Також, представник Відповідача 1 зазначив, що Позивач на момент вчинення дисциплінарного проступку мав два не знятих дисциплінарних стягнення, тому, на його думку, звільнення Позивача з займаної посади та призначення на іншу (нижчу) є правомірним, відповідає чинному законодавству.
Крім того, Відповідач 1 просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Позивачем було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження наказів про застосування дисциплінарного стягнення.
Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача 1, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 08.04.1993 р., на посаді першого заступника начальника управління – начальника кримінальної міліції Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві –з 17.06.2008 р.
Наказом від 13.05.2009 р. №381 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дарницького райуправління" за неналежний контроль за діями підлеглих під час проведення перевірок та порушення вимог пункту 5.2 "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", що призвело до затвердження незаконної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Позивача – підполковника міліції було звільнено з посади першого заступника начальника Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Як свідчать матеріали справи (акт від 18.05.2009 р.), Позивач від прибуття для ознайомлення з наказом відмовився.
Застосуванню дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування. За дорученням начальника ГУ МВС України в м. Києві та на підставі розпорядження начальника Інспекторського відділу Штабу ГУ МВС України в м. Києві С.М. Герілевича від 05.05.2009 р., викладеного у вигляді резолюції на довідці УКР ГУ МВС України в м. Києві, було проведено службову перевірку за фактом винесення незаконної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
З результатами службової перевірки за фактом передчасного прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (висновок від 13.05.2009 р.), проведеної відносно лейтенанта міліції Голубєва А.В, капітана міліції Василевського В.В., підполковника міліції ОСОБА_1 зроблено висновок, що Позивач поверхово вивчив повноту та об’єктивність дослідчої перевірки та передчасно затвердив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, відповідно було рекомендовано звільнити його з займаної посади.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 09.10.2009 р. №941 о/с Позивача було призначено старшим оперуповноваженим сектора розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Представник Відповідача зазначив, що про цей наказ Позивач повідомлений 14.10.2009 р. (рапорт від 14.10.2009 р.), про що не заперечив в судовому засіданні Позивач.
Як вбачається з послужного списку Позивача, на момент вчинення дисциплінарного проступку він мав два не знятих дисциплінарних стягнення у вигляді зауваження, оголошеного наказом ГУ МВС України в м. Києві №1 дск від 20.02.2009 р., та попередження про неповну службову відповідність, накладеного наказом ГУ МВС України в м. Києві від 09.05.2009 р. №370 о/с. Позивач у судовому засіданні повідомив, що ці дисциплінарні стягнення ним не оскаржувались.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша). При звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд (частина п'ята). Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України (частина шоста).
Постановою Верховної Ради України "Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України" від 22.04.1993 р. №3135-XII положення вказаної статті поширено на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ.
Питання щодо обов'язків осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені в "Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України", затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460- IV (далі – Статут).
Дисциплінарний проступок, згідно зі статтею 2 Статуту, визначається як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Водночас службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (частина перша статті 1 Статуту).
Частиною першою статті 5 Статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ (пункти 1-8).
Як вже зазначалось, до Позивача, за наслідками службового розслідування, призначеного на підставі статті 14 Статуту, наказом від 13.05.2009 р. №381о/с було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з займаної посади. При цьому підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено неналежний контроль за діями підлеглих під час проведення перевірок та порушення вимог пункту 5.2 "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 р. №400, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 травня 2004 р. за №571/9170.
Як свідчать матеріали справи, службовим розслідуванням було встановлено, що 08.04.2009 р. о 21 год. по вул. Ревуцького, 11 інспекторами ДПС ВДАІ з обслуговування Дарницького району прапорщиками міліції Драгуном І.О. та Рябим Ю.В. згідно з орієнтуванням було зупинено автомобіль "Lexus RX-300", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Під час перевірки на належність транспортного засобу з автоматизованою інформаційно-пошуковою системою "АІС" встановлено, що між номером кузова транспортного засобу, вказаним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, та даними УДАІ міста Києва виявлено суттєві розбіжності. ОСОБА_6 та документи на транспортний засіб було доставлено до чергової частини Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві, де вказаний факт було зареєстровано в ЖРЗПЗ (журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються) №7150, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено, а автомобіль розміщено на штрафмайданчику №1.
Після розгляду матеріалів керівництвом Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві 09.04.2009 р. проведення дослідчої перевірки було доручено оперуповноваженому відділу карного розшуку лейтенантові міліції Голубєву А.В., який, на думку відповідачів, в порушення вимог статті 22 Кримінально-процесуального кодексу України не вжив заходів для повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи, зокрема, не опитав додатково ОСОБА_6, не надав запит до інформаційного центру Міністерства юстиції України щодо перевірки та встановлення належності бланку доручення, на підставі якого ОСОБА_6 управляла транспортним засобом, в Єдиному реєстрі доручень, не надав запит до УДАІ м. Києва з метою встановлення належності автомобіля.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 10.04.2009 р. було направлено на дослідження до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві. Цього ж дня, через 2 дні після реєстрації факту в ЖРЗПЗ та до закінчення, передбаченого статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України 10-денного терміну проведення дослідчої перевірки, оперуповноваженим Дарницького РУГУ МВС України ОСОБА_2 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність висновку спеціаліста НДЕКЦ.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи 10.04.2009 р. була затверджена першим заступником начальника Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_1
На 8-ий день 16.04.2009 р. після реєстрації матеріалу у ЖРЗПЗ, було надано висновок спеціаліста НДЕКЦ №142/тдд, відповідно до якого бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України, тобто є підробленим.
Після проведення наради керівництва Головного управління 05.05.2009 р. висновок спеціаліста та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, було направлено до прокуратури району для проведення додаткової перевірки та скасування.
Враховуючи наявність ознак злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) 08.05.2009 р. відділом дізнання Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №02-15427.
У результаті перевірки, проведеної працівниками УКР ГУ МВС України в м. Києві, було встановлено, що бланк доручення на право керування вказаним автомобілем (ВКА №068145) було викрадено у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Новикова І.М. у 2007 році.
У своїх письмових поясненнях, відібраних в ході службового розслідування, Позивач вказав, що ОСОБА_3 повідомив його про проведення експертизи за фактом затримання автомобіля та вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, проте ця експертиза буде готова через 10-14 днів. Тому, як зазначив Позивач, ним і було прийнято рішення про затвердження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що б не порушувати чинного законодавства щодо вирішення питання про порушення кримінальної справи.
У судовому засіданні Позивач наполягав, що дисциплінарного проступку не вчиняв, позаяк зобов'язаний був вирішити питання щодо прийняття рішення про відкриття чи відмову у порушенні кримінальної справи як це передбачено пунктом 4.2. "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються", за якою за заявами і повідомленнями про злочини, що є приводом для порушення кримінальної справи (п. 1.2 Інструкції), згідно з вимогами КПК України не пізніше триденного строку приймається одне із таких рішень: про порушення кримінальної справи; про відмову в порушенні кримінальної справи; про передання заяви чи повідомлення за належністю, про що особа, яка прийняла одне із зазначених рішень, письмово повідомляє заявника (перше речення абзацу першого).
Проте суд не погоджується з такими твердженнями Позивача. Так, відповідно до частини другої статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю (пункти 1-3). Водночас частиною четвертою статті 97 цього Кодексу встановлено, що коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Згідно з частиною першою статті 8 Статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати.
Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються" особисто детально вивчати перевірні матеріали та, переконавшись в їх повноті і об'єктивності, затверджувати винесені працівниками дізнання постанови про порушення кримінальних справ або відмову в їх порушенні. Проводити зустрічі (співбесіди) із заявниками під час затвердження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за наявності зустрічної заяви потерпілого щодо зупинення розгляду його попередньої заяви, про що робити відповідний запис. Коли необхідно перевірити заяву чи повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів (абзац другий пункту 4.2).
Таким чином, Позивач, затверджуючи постанову про відмову у порушенні кримінальної справи не перевірив усіх обставин та не врахував необхідності здійснення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства щодо факту виявлення працівниками міліції розбіжностей між свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та номером кузова автомобіля суттєвих розбіжностей. Тому суд не бере до уваги посилання позивача на "Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються".
Позивач у своїх поясненнях неодноразово наголошував, що стягнення було застосоване до нього без врахування тяжкості проступку, обставин, за яких такий проступок скоєно, відсутності заподіяної шкоди, його попередньої поведінки та ставлення до виконання службових обов'язків як це передбачено частиною десятою статті 14 Статуту.
Відповідно до статті 14 Статуту за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо (частина дев'ята). У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє (частина дванадцята). Статтею 13 Статуту передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання (частина сьома).
Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи (послужний список), що на момент прийняття наказу від 13.05.2009 року №381 о/с, яким Позивача було звільнено з посади, він мав два не знятих дисциплінарних стягнення, в тому числі попередження про неповну службову відповідність (від 09.05.2009 р. №370 о/с).
Відтак прийняття наказу начальником ГУ МВС України В.Г. Яремою про застосування більш суворого дисциплінарного стягнення до Позивача, з урахуванням не знятих, відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 12 Статуту.
Суд не бере до уваги твердження Позивача про безпідставність пониження його в спеціальному званні більш ніж на один ступінь. Проте в судовому засіданні було встановлено, що Позивача в спеціальному званні не понижували.
Згідно зі статтею 16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику (частина перша). У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці (частина друга). Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення (частина третя). Статтею 18 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується (частина перша). Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем затверджено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи 10.04.2009 р., службове розслідування було завершене 13.05.2009 р. і цього ж дня Позивача звільнено займаної посади. Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення щодо звільнення з посади було застосоване в строки, встановлені Статутом, з урахуванням проведення службового розслідування.
Водночас Відповідачем 1 не дотримано місячного строку щодо виконання дисциплінарного після його накладення. Судом було встановлено, що Позивач з 18.05.2009 р. по 05.06.2009 р. знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №1 (листок непрацездатності серії АБС 073355, виданий 05.06.2009). З 15.06.2010 р. по 06.08.2009 р. перебував у відпустці (відпускне посвідчення від 09.06.2009 р. В період чергової відпустки хворів з 13.07.2009 р. по 03.08.2009 р., знаходячись на амбулаторному лікуванні в Бориспільській центральній районній лікарні (листок непрацездатності серії АБМ №701960, виданий 13.07.2009 р.). Також Позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 25.08.2009 р. по 29.08.2009 р. (листок непрацездатності серії АБС №817120), з 30.08.2009 р. по 18.09.2010 р. (листок непрацездатності серії АБС №261709). Для проходження служби Позивач прибув у райвідділ 19.09.2009 р. При цьому Позивача було призначено старшим оперуповноваженим сектора розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві наказом від 09.10.2009 р. №941 о/с. Отже, після накладення дисциплінарного стягнення та до його виконання Позивач перебував на службі: в травні – 5 днів (з урахування дати накладення дисциплінарного стягнення 13.05.2009 р.); у червні –9 днів; у вересні –12 днів; у жовтні –9 днів (до дати прийняття наказу від 09.10.2009 р. №941 о/с). Таким чином, Відповідачем 1 не дотримано вимог статті 18 Статуту, позаяк виконання дисциплінарного стягнення відбулось з порушенням місячного строку. Пояснень з цього приводу Відповідачем 1 не надано.
Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити позаяк Позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду і на цьому наполягав Відповідач 1.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя).
Згідно з частиною першою статті 21 Статуту дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Як вже зазначалось Позивач був ознайомлений з наказом від 09.10.2009 р. №941 о/с 14.10.2010 р., про що він сам зазначив у судовому засіданні. Однак до Дарницького районного суду м. Києва Позивач звернувся лише 22.02.2010 р., тобто з порушенням тримісячного строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, Позивач зазначив, що він перебував на лікарняному з 29.01.2010 р. по 10.02.2010 р. (листок непрацездатності серія АБР №259086, довідка серії АВ №013413), а також тим, що намагався вирішити питання позасудовим шляхом, проте доказів цього суду не надав, з клопотанням про витребування таких доказів до суду не звертався. Щодо неможливості подання Позивачем позову у зв'язку з перебуванням на лікарняному, то слід зазначити, що незначний термін перебування Позивачем на лікарняному у порівнянні з пропущеним (більше місяця) та загальним (три місяці) не може бути підставою вважати таку причину пропущення строку звернення до суду поважною. Інших пояснень з цього приводу Позивач суду не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку про пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 21 Статуту. Відповідно до частини першої статті 100 пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Донець
Постанова виготовлена в повному обсязі 16.07.2010 р.