ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.07.10Справа №2а-6369/10/13/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "СлавФіш"          

до   Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим              

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

представника позивача -  Якубова Р.А., довіреність № 10/01-юр від 12.04.2010;

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СлавФіш" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 № 0000981502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 на 20745,00 грн., № 0000991502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 на 4079,00 грн., № 0000971502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 на 10299,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та мотивовані тим, що висновки, які викладені в актах перевірки, були прийняті на підставі "інших матеріалів справи, які мають особливе значення для прийняття рішення про підтвердження сум бюджетного відшкодування", а саме: заявлена сума бюджетного відшкодування перевищує вартість власних основних фондів, кількість робітників у штаті складає 2 людини та інші обставини, які впливають на прийняття рішення. Позивач вважає, що всі ці обставини не можуть бути підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування, оскільки вони не передбачені  Законом України "Про податок на додану вартість".     

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 16.07.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, був сповіщений належним чином - судовою повісткою. У своїх письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначає, що висновки, які викладені в акті перевірки відповідають дійсності та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –  

ВСТАНОВИВ:

11.08.2003 позивач зареєстрований виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як юридична особа за реєстраційним номером № 04055624Ю0010446, про що видане відповідне Свідоцтво Серії А00 № 642118.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СлавФіш" перебуває на обліку платників податків у Державній податковій інспекції в      м. Керчі АР Крим з 29.08.2003.

25.06.2007 року позивачем отримане Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100048821.

14.04.2010 посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог абз. "в" пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  (надалі – Закон про ПДВ) у результаті чого зменшується задеклароване бюджетне відшкодування на 10299,00 грн. та збільшується значення рядка 26 декларації з ПДВ за лютий 2010 на 10299,00 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 508/15-2/32532865 від 14.04.2010 року, який покладений у підставу винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000971502/0 від 20.04.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2010 на суму 10299,00 грн.

20.04.2010 посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог абз. "в" пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у результаті чого зменшується задеклароване бюджетне відшкодування на 4079,00 грн. та збільшується значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 на 4079,00 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 531/15-2/32532865 від 20.04.2010 року, який покладений у підставу винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000991502/0 від 20.04.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 на суму 4079,00 грн.

20.04.2010 посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог  абз. "в" пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у результаті чого зменшується задеклароване бюджетне відшкодування на 20745,00 грн. та збільшується значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 на 20745,00 грн.

За результатами перевірки складений акт за № 532/15-2/32532865 від 20.04.2010 року, який покладений у підставу винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000981502/0 від 20.04.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2009 на суму 20745,00 грн.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 6) розсудливо; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Дослідивши надані рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 20.04.2010 №0000981502/0; №0000991502/0, №0000971502/0 суд зазначає, що вони прийняти у зв’язку з порушенням позивачем абз. «В» підпункту 7.7.2. статті 7 Закону про ПДВ. З приводу вказаного суд зазначає, що підпункт 7.7.2. статті 7 закону про ПДВ не містить в себе абзацу «В», він взагалі складається з двох підпунктів, а саме:

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до статті 58 Конституції України встановлено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 №6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зазначено, що з цього конституційного припису випливає, що діяння як певне правопорушення може визнаватись тільки законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом. Такий висновок підтверджується положеннями пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються "засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них". У зв’язку з чим суд вказує, що податкові повідомлення-рішення прийняти за  порушення, яких не існує, а тому не можуть бути визнані правомірними.

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він  заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Судом встановлено, що податкова декларація за грудень 2009 року була подана позивачем до органу державної податкової служби 20.01.2010 та зареєстрована за вхідним номером 51396, про що відповідач вказує в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 20.04.2010 №532/15-2/32532865. Як зазначено в акті перевірка проведена  20.04.2010. У зв’язку з чим суд вказує, що перевірка податкової декларації за грудень 2009 року проведена відповідачем з порушенням строку, встановленого у підпункті 7.7.5 статті 7 Закону про ПДВ, тобто не у строки, що передбачені законом. Таким чином суб’єктом владних повноважень порушень принцип здійснення дій у порядку, передбаченому законом, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 №00009891502/0 є протиправним.

Судом встановлено, що податкова декларація за січень 2010 року була подана позивачем до органу державної податкової служби 22.02.2010 та зареєстрована за вхідним номером 4835, про що відповідач вказує в акті про результати документальної невиїзної перевірки від 20.04.2010 №531/15-2/32532865. Як зазначено в акті перевірка проведена  20.04.2010. У зв’язку з чим суд вказує, що перевірка податкової декларації за січень 2010 року проведена відповідачем з порушенням строку, встановленого у підпункті 7.7.5 статті 7 Закону про ПДВ, тобто не у строки, що передбачені законом. Таким чином суб’єктом владних повноважень порушень принцип здійснення дій у порядку, передбаченому законом, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 №0000991502/0 є протиправним.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ  встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них. Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

            З матеріалів справи вбачається, що від’ємне значення ПДВ у грудні 2009 року – лютому 2010 року виникло у зв’язку зі здійсненням позивачем експортних операцій, які оподатковуються за ставкою 0 %. Факт здійснення позивачем експортних операцій підтверджується відомостями актів перевірок, де вказані відповідні вантажні декларації (ВМД) про фактичне вивезення (пересилання) товарів – лісоматеріалів розпилених, наструганих, не шліфованих, не з’єднаних у шип дубові: дошка необрізна.  Але, у актах перевірки № 508/15-2/32532865, № 531/15-2/32532865, № 532/15-2/3253286 відповідачем прямо зазначено, що за наслідками перевірки підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за відповідні податкові періоди. Судом з’ясовано, що питання достовірності та правильності розрахунків сум бюджетного відшкодування не потребують необхідності проведення судово-економічної експертизи, оскільки спір є суто правовим, не потребуючим оцінки первинних бухгалтерських документів.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Приписами підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ визначено коло осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. До їх числа віднесено особу:

а) була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Тобто, даною нормою чітко визначений перелік підставі за якими може бути відмовлено особі в отриманні бюджетного відшкодування. Цій перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до актів вищезазначених перевірок № 508/15-2/32532865, № 531/15-2/32532865, № 532/15-2/3253286 підставою для прийняття висновку послугували інші підстави, що мають особливе значення для прийняття рішення про підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ, саме: встановлено, що задекларована сума бюджетного відшкодування перевищує вартість власних основних фондів; заявлена платником сума бюджетного відшкодування ПДВ у двічі разів перевищує вартість власних основних фондів; численність працюючих у штаті складає 2 особи із яких один працює за сумісництвом, що визиває сумніви щодо діяльності підприємства у даних обсягах. Але такі підстави для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ із бюджету платнику податку не передбачені Законом України “Про податок на додану вартість” і не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог Закону про ПДВ при формуванні податкового кредиту розрахунку сум бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, у зв’язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових  повідомлень-рішень від 20.04.2010 № 0000981502/0, № 0000991502/0, № 0000971502/0.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 № 0000981502/0, № 0000991502/0, № 0000971502/0.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 16.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 20.07.2010.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 20.04.2010 № 0000981502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 на 20745,00 грн., № 0000991502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 на 4079,00 грн., № 0000971502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 на 10299,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СлавФіш" витрати зі справи судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний  суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                                Ольшанська Т.С.