№ 2-35\2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня  2010 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі:  

головуючого-судді                                                     Дмитрієва О.Ф.

при секретарі                                                               Гавриленко Л.В.

за участю позивача                                                     ОСОБА_1

відповідача                                                                 ОСОБА_2

представника відповідача   (ОСОБА_2.)                 ОСОБА_3

позивача за зустрічним позовом                               ОСОБА_4

представника позивача

за зустрічним позовом (ОСОБА_4)       ОСОБА_5

прокурора

(діє в інтересах

ОСОБА_4)                                                 Стеблевської В.М.

представників третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог:

- Комсомольської міської ради

Старобешівського району Донецької області     Драгущенко О.А.

- Ради опіки та піклування

Старобешівської районної державної

адміністрації                         Пефтієвої Л.С.,

- Комунального підприємства

«Комсомольське домоуправління»         Перекрест О.А.,

- відкритого акціонерного

товариства «Комсомольське рудоуправління»     Дьяченко Є.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу

- за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв’язку з вибуттям на постійне місце проживання в інше приміщення;

- зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та зобов’язання не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням;

- позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права користування, усунення перешкод у користуванні житлом, про вселення до квартири та про вселення тимчасових мешканців;

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

-   Комсомольська міська рада Старобешівського району Донецької області,

-   Рада опіки та піклування Старобешівської районної державної адміністрації,

-   Комунальне підприємство «Комсомольське домоуправління»,

-   ВАТ «Комсомольське рудоуправління»,

-   Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 26.09.2008 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 15.07.2002 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 зареєструвались у квартирі АДРЕСА_1. З часу реєстрації відповідач у цій квартирі жодного дня не мешкала, речей не має і у відповідності з ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Всі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, покладені на позивача, особистий рахунок відкритий на нього. Просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_2 28.10.2008 року подала заперечення проти позову вказуючи не те, що обов’язки щодо користування квартирою виконуються нею сумлінно, а саме: сплачує житлово – комунальні послуги, утримує квартиру в належному стані, проводить ремонтні роботи за власний кошт. Позивач своїх обов’язків власника не виконує, а саме: не сплачує житлово – комунальні послуги, тому ОСОБА_2 вимушена виконувати зазначені обов’язки за нього.

Відповідач ОСОБА_2 28.10.2008 року подала зустрічний позов про вселення посилаючись на те, що вона разом з членами родини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Залишити вказане приміщення вимушена з причини того, що з невісткою, яка проживає разом з сином, склались неприязні відносини, тому відповідач переселилась у квартиру, яка перебуває разом з позивачем та відповідачем у спільній власності. ОСОБА_2 вирішила переселитись за місцем реєстрації, але позивач перешкоджає це здійснити, а саме: не надає ключ від квартири та не виділяє окрему кімнату для проживання. Відповідач сплачує житлово – комунальні послуги та приймає участь в утриманні квартири, тому відповідно ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні  з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. ОСОБА_2 просить зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні АДРЕСА_1 та її вселити.

Позивач ОСОБА_1 19.05.2009 року змінив підстави позовних вимог та посилається на п. 2  ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 10.06.2009 року звернувся до суду посилаючись на те, що у 1974 році йому виділена квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. На підставі рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 28.03.2002 року № 45, на вказану квартиру видане охоронне свідоцтво на строк до 01.04.2003 року у зв’язку з виїздом на роботу до Росії. У 2002 році з дозволу ОСОБА_4 стала мешкати його дружина ОСОБА_2 та без його відома вселила свого сина – ОСОБА_1 Після повернення з роботи відповідач перешкоджає користуватись квартирою позивачу і його дружині, та згідно ст. 98 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача або його членів сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. ОСОБА_4, посилаючись на ст. 78 ЖК України вважає, що тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов’язки за договором найму жилого приміщення, просить визнати право користування  АДРЕСА_1, зобов’язати відповідача не чинити перешкод у користуванні вказаною квартирою, виселити ОСОБА_1 і вселити ОСОБА_4 до зазначеної квартири.

Позивач ОСОБА_1 26.10.2009 року подав заперечення на позовну заяву ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом, про вселення до квартири та про виселення тимчасових мешканців, посилаючись не те, що позивачем за зустрічним позовом пропущений термін позовної давності. На момент реєстрації ОСОБА_1 в зазначеній квартирі ОСОБА_4 наймачем не був, особистий рахунок і договір оформлений на ОСОБА_2

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та вказував на те, що термін дії охоронного свідоцтва закінчився у 2003 році, ОСОБА_1 та його дружина за вказаною адресою зареєстровані з відома ОСОБА_4, ОСОБА_2 в квартирі не мешкає за власним бажанням.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, просила задовольнити та позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила йому відмовити, вказувала не те, що дії позивача та членів його родини, порушують її конституційне право на житло.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та вказував на те, що питання щодо розірвання договору найму з ним протягом його відсутності ніхто не вирішував в судовому порядку. ОСОБА_4 надав пояснення по справі та договір тимчасового найму житла з ОСОБА_2 від 05.07.2010 року, вважає, що вправі здати жиле приміщення у піднайом або вселити в нього тимчасових жильців, тому своїх повноважень наймача та користувача спірної квартири не втратив.

Прокурор та представник комунального підприємства «Комсомольське домоуправління» в судовому засіданні підтримали позовні вимоги ОСОБА_4, вважають, що позов підлягає задоволенню.

Представники Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області, відкритого акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», ради опіки та піклування Старобешівської районної державної адміністрації     в судовому засіданні просили постановити рішення на розсуд суду.

Представник сектора громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу виключно в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню та керується наступним.

Судом встановлено, що 28.11.1973 року відповідно ордеру № 178 від 28.11.1973 року (а.с.85) у квартирі АДРЕСА_3 мешкає сім’я в складі трьох осіб, а саме: ОСОБА_4 (а.с.88,89), ОСОБА_11 (а.с.91), ОСОБА_12 (а.с.90). З наймачем ОСОБА_4 укладений договір найму житлового приміщення від 28.11.1973 року (а.с.86) та з квітня 1997 року квартира зберігається за наймачем у зв’язку з його від’їздом за кордон - видано охоронне свідоцтво, на підставі рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 26.03.1997 року (а.с.94). У 2002 році ОСОБА_4 знов видане охоронне свідоцтво (а.с.94) на підставі рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 28.03.2002 року (а.с.95). Його дружина ОСОБА_2 (на підставі свідоцтва про одруження (а.с.115)) прописана у квартирі АДРЕСА_3 з 02.07.2002 року (а.с.92), за її заявою начальнику ЖКВ Комсомольського рудоуправління і згодою ОСОБА_4 та з 05.08.2002 року у зазначеній квартирі прописаний ОСОБА_1 (а.с.93), за згодою ОСОБА_4 і ОСОБА_2 Договір найму від 28.11.1973 року та особистий рахунок НОМЕР_1, на підставі заяви від 04.04.2006 року, переоформлений на ОСОБА_13, у зв’язку з тим, що її чоловік ОСОБА_4 не проживає з 1999 року та не прописаний у квартирі за вказаною адресою (а.с.96,97). ОСОБА_2 з ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 (а.с.9) та відповідно облікового рахунку № 1373 від 15.05.2009 року вони є постійними жильцями у квартирі АДРЕСА_3 (а.с.97). На даний час ОСОБА_2 фактично мешкає разом з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4. Відповідно акту перевірки проживання від 28.05.2008 року ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 не мешкає (а.с.15).

Вирішуючи спір суд керується такими нормами права.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особою такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

    Таким чином, ОСОБА_2 втратила право користування жилим приміщенням з дня вибуття з квартири АДРЕСА_3 оскільки вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення, яке розташоване: в квартирі АДРЕСА_4, що підтверджується актом перевірки проживання від 28.05.2008 року. У зв’язку з чим зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає в повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

    Згідно ч. 4 ст. 92 ЖК України договір найму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово – експлуатаційній організації.

    Таким чином, договір тимчасового найму житла від 05 липня 2010 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є нікчемним, тому юридичних наслідків не створює.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_1 відноситься до категорії тимчасових жильців є безпідставним, тому що він є постійним жильцем у квартирі АДРЕСА_3, що підтверджується обліковим рахунком № 1373 від 15.05.2009 року. Підстав виселення ОСОБА_1 із займаного жилого приміщення в примусовому порядку немає, він користується усіма правами і несе усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, а саме: сплата комунальних послуг – теплопостачання, водопостачання та квартирна плата.

Відповідно ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

          Згідно ст. 76 ЖК України якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.

    Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» відповідно  до ст.107 ЖК наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з  дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» якщо при    розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

ОСОБА_1 наполягає на застосуванні строку позовної давності, як на підставу відмови у зустрічному позові ОСОБА_4 Вимоги ОСОБА_4 про визнання права користування та вселення у квартиру АДРЕСА_3 випливають із порушення особистих немайнових прав, тому відповідно ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється.

    Таким чином, ОСОБА_4 має право на користування та вселення в квартиру АДРЕСА_3, на підставі того, що після строку дії броні договір найму жилого приміщення не був розірваний в судовому порядку. ОСОБА_1 посилається на п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», що суперечить ст. 76 ЖК України, тому суд застосовує закон, який має вищу юридичну силу.

    Вирішуючи питання про судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати, а саме: судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та інформаційно – технічне забезпечення у розмірі 7 грн. 50 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення  розгляду цивільних справ у розмірі 37 грн.

    Керуючись ст.ст. 64, 71-78, 98 ЖК України, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст. 10, 11, 208, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про вселення у житлове приміщення  за адресою: АДРЕСА_2.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову щодо  зобов’язання ОСОБА_1 не чинити їй перешкод у користуванні АДРЕСА_1

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право користування АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_5.

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_4  перешкоди у користуванні АДРЕСА_1

ОСОБА_4 відмовити у задоволенні  позову про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3

Стягнути з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_1  судові витрати:  судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення  розгляду цивільних справ у розмірі 7 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_4 судові витрати:  судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати з інформаційно – технічного забезпечення  розгляду цивільних справ у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  шляхом подачі  заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України (двадцять діб), рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: