№ 2-34/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

7 липня 2010 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі головуючого-судді  Дмитрієва О.Ф. при секретарі Гавриленко Л.В.  за участю  позивача  ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач 08 вересня 2008 року звернувся до Старобешівського районного суду Донецької області з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди посилаючись на те, що 18 липня 2008 року 0 23 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-2140 номерний знак НОМЕР_3 на підставі доручення власника ОСОБА_4, з ввімкнутим сигналом лівого повороту рухався спереду позивача, який керував автомобілем ВАЗ 2103 номерний знак НОМЕР_4 по смт. Новий світ Старобешівського району Донецької області. Перед здійсненням повороту ОСОБА_2 виїхав на лівий ряд вулиці та ОСОБА_1 зменшив швидкість свого автомобіля до 30 км/год і продовжував рухатись по правій смузі дороги. Коли відстань між автомобілями була біля 10 метрів, ОСОБА_2 вимкнув сигнал лівого повороту і став виїжджати на праву смугу вулиці ім. Мічуріна. Позивач різко загальмував, але це не змогло запобігти їх зіткненню, при чому автомобіль отримав механічні пошкодження. За вказане ДТП ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Позивач просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 7609 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 26 грудня 2008 року подала заперечення проти позову про відшкодування шкоди вказуючи не те, що вимоги позивача безпідставні та ДТП відбулось внаслідок винних дій ОСОБА_1, а саме грубого порушення ним вимог п.п. 10.1, 12.1, 13.1, 14.1 Правил дорожнього руху України, оскільки ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху.

Позивач 28 травня 2010 року подав пояснення на заперечення відповідача ОСОБА_4 вказуючи на їх необґрунтованість, оскільки доводи спростовуються матеріалами адміністративної справи та суд прийняв законне рішення, визначивши, що ОСОБА_5 порушені вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсягу.

У судовому засіданні відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити та ОСОБА_4 заявила клопотання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1900 гривень.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши надані ними докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог суд вважає, що позов задоволенню не підлягає та керується наступним.

Суд встановив такі факти й відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 року о 23 годині ОСОБА_2 в смт. Новий світ Старобешівського району Донецької області по вул. Миру керуючи транспортним засобом ВАЗ-21140 номерний знак НОМЕР_3 на підставі доручення власника (т.1,а.с.11), при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності маневру, не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21703 номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Про подію ДТП вказує постанова Старобешівського районного суду Донецької області від 06 серпня 2008 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (т.1, а.с.28). Апеляційна скарга на постанову повернута представнику відповідача ОСОБА_3 на підставі пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
           Згідно п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до висновку експерта від 16 червня 2010 року з технічної точки зору дії ОСОБА_2 не створювали небезпеки та перешкод ОСОБА_1 Позивач в даній дорожній ситуації повинен був дотримуватись безпечної дистанції та мав технічні можливості запобігти ДТП, виконуючи вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, вина відповідачів в завданні шкоди ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди відсутня, оскільки дії ОСОБА_2 не знаходяться в причинному зв’язку між порушенням ним Правил дорожнього руху України та завданою ним шкодою.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В постанові Старобешівського районного суду Донецької області від 06 серпня 2008 року встановлено порушення ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, проте обставини його причетності до створення перешкод та небезпеки позивачу його діями не встановлені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд відмовляє ОСОБА_1 у стягненні з відповідачів судових витрат з відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

На підставі вищезазначеного суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1900 гривень.

Керуючись ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, ст.ст. 10, 11, 61, 79, 88, 213, 214, 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1  у задоволенні позову відмовити.

    Відмовити ОСОБА_1  у задоволенні позову про стягнення  матеріальної шкоди в сумі 7609 гривень.

    Відмовити ОСОБА_1  у задоволенні позову про стягнення моральних збитків  в сумі 3000 гривень.  

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області  шляхом подачі  заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України (двадцять діб), рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: