№ 2-2144/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 липня 2010 року. Старобешівський районний суд Донецької області в складі: головуючого – судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Гавриленко Л.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» – Ходикіна С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області, Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», про визнання права звернення стягнення на предмет застави нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11 червня 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права звернення стягнення на предмет застави нерухомого майна, посилаючись на те, що 18 березня 2003 року він передав у позику відповідачам грошові кошти в сумі 70000 грн. В якості забезпечення виконання зобов’язання відповідачі 18 березня 2008 року у випадку не повернення грошових коштів, зобов’язались розрахуватись з позивачем за рахунок легкового автомобілю DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1. 18 жовтня 2008 року ОСОБА_1 передав у позику відповідачам грошові кошти в сумі еквівалентній 28000 доларам США. Кожен з відповідачів видав письмові розписки, згідно з якими  ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов’язувались повернути борг 18 грудня 2008 року за позикою від 18 березня 2003 року, та 18 червня 2009 року за позикою від 18 жовтня 2008 року. В обумовлені розписками строки грошові кошти повернені не були. Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області з відповідачів на користь ОСОБА_1 стягнуто 238281,66 грн. Відповідачі дане рішення суду не виконали та відмовляються передати позивачу в якості погашення зобов’язання за договором позики автомобіль. ОСОБА_1 просить визнати за ним право звернення стягнення на предмет застави за договором позики від 18 березня 2003 року, визнати за позивачем право власності на автомобіль  DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1, та стягнути сплачені судові витрати і витрати на правову допомогу адвоката.

Позивач 30 червня 2010 року подав заяву, в якій змінив підстави та предмет позовних вимог, вказуючи на те, що з огляду на невизнання відповідачами свого обов’язку погасити боргу за рахунок легкового автомобілю, а отже не визнання укладення між ними саме договору застави, позивач вважає за необхідним звернутись з позовом про тлумачення змісту правочину. ОСОБА_1 просить постановити рішення про тлумачення змісту правочину від 18 березня 2008 року, визнати даний правочин договором застави транспортного засобу, визнати за ним право звернення стягнення на предмет застави за договором позики від 18 березня 2003 року, та стягнути сплачені судові витрати і витрати на правову допомогу адвоката.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись не обставини викладені в заяві від 30 червня 2010 року.

            Відповідачі у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17 червня 2010 року, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не надали. Тому суд з клопотання позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

    Представник  Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Представник Відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області  в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність та постановити рішення на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу виключно в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та керується наступним.

Згідно до частини 1 та 3 статті 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Старобешівського районного суду від 23 листопада 2009 року (вступило в законну силу 10 червня 2010 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу та моральної шкоди, встановлено, що 18 березня 2003 року ОСОБА_1 передав у позику відповідачам грошові кошти в сумі 70000 грн. 18 жовтня 2008 року ОСОБА_1 передав у позику відповідачам грошові кошти в сумі еквівалентній 28000 доларам США. Кожен з відповідачів видав письмові розписки, згідно з якими ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов’язувались повернути борг 18 грудня 2008 року за позикою від 18 березня 2003 року, та 18 червня 2009 року за позикою від 18 жовтня 2008 року. Свої зобов’язання відповідачі не виконали, тому на користь позикодавця стягнуті суми боргу за позиками від 18 березня 2003 року та 18 жовтня 2008 року.

Факт укладання договорів позики встановлений вказаним судовим рішенням сторонами в справі були ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4,  тому наявність договорів позики не підлягає доказуванню на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК й статті 124 Конституції України, якою визначена обов’язковість судових рішень на території України.

 Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист  свого цивільного права   у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  

Згідно ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст.213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення  про тлумачення змісту правочину.

 Згідно ч. 2 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері  відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.      

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання  зобов'язання,  забезпеченого заставою,  опис  предмета застави,  а також інші умови,  відносно яких за заявою однієї  із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України «Про заставу» опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на  вид  заставленого майна тощо).

Згідно ст. 13  Закону України «Про заставу» договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно,

космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі  відповідних правоустановчих документів.

    Судом встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов’язання відповідачі 18 березня 2008 року у випадку не повернення грошових коштів, зобов’язались розрахуватись з позивачем за рахунок легкового автомобілю DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1. В правочинах укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 18 березня 2008 року містяться суть, розмір, строк виконання зобов’язання, опис предмета застави, а також умови виникнення звернення стягнення на предмет застави. В якості предмета застави виступає рухоме майно - легковий автомобіль DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1, тому вищезазначений договір не вимагає нотаріального посвідчення. На передачу в заставу автомобілю надали згоди обидва відповідачі, про що свідчать надані розписки від  18 березня 2008 року. Автомобіль DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3, відповідно довідки Управління Державної автоінспекції ВРЕР смт. Старобешеве при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області від 07.07.2010 року.

    Таким чином, правочин укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 18 березня 2008 року є договором застави та відповідає вимогам, які пред’являються актами цивільного законодавства щодо змісту даного договору. Заставодавець є власником предмета договору застави.

    Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

    Таким чином, суд відмовляє позивачу у встановленні його права звернення стягнення на предмет застави, оскільки виникнення у ОСОБА_1 права звернення стягнення на автомобіль встановлюється актами цивільного законодавства на підставі договору застави та не може виникати з рішення суду.  

    Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керується ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Витрати позивача на правову допомогу документально не підтверджені, тому клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів даних витрат задоволенню не підлягає.

    З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 213, 577, 584 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 11,79, 88, 224-226 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Правочин, що відбувся між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 18 березня 2008 року визнати договором застави транспортного засобу - автомобілю DAEWOO – Lanos, р/н НОМЕР_1.

Стягнути з  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно  на користь держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) гривень 50 коп. за реквізитами: Старобешівська сільська Рада, одержувач платежу Старобешівський район 22090100, розрахунковий рахунок № 31413537700358 код банку 834016 ЄДРПОУ 34687368.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно  на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 37 (тридцять сім) гривень на розрахунковий рахунок № 31210259700356, код бюджетної класифікації 22050001, одержувач платежу Державний бюджет, ЄДРПОУ 34687368 МФО 834016 Банк ГУ ДКУ у Донецькій області.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський  районний  суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: