Справа №2-а-1698-2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Селидове                         30 червня 2010р.

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого – судді Владимирської І.М.,  при секретарі Костенко К.О., за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,  представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  позовними заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради  Донецької області

                                             про визнання дій   неправомірними

                                             та стягнення недоплаченої суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з адміністративними позовами до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради  Донецької області про визнання дій   неправомірними    та стягнення недоплаченої суми,  в яких зазначили, що ОСОБА_1 в 1986 році приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, йому була встановлена  третя група інвалідності внаслідок захворювання отриманого під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В 1988 році у нього народився син ОСОБА_2, який має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому було видано посвідчення і він був занесений до Державного реєстру постраждалих громадян внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідач сплачував ОСОБА_1 на  неповнолітню дитину допомогу, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, в той час як законом встановлено, що щомісячно такі виплати підлягають сплаті у розмірі 50% мінімальної заробітної плати на  дитину. Вважають такі дії відповідача неправомірними та просять  стягнути недоплачені суми.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, в обґрунтування яких послались на обставини, викладені в позовах, ОСОБА_1 просив визнати дії відповідача по недоплаті виплат на дитину неправомірними та стягнути на його користь недоплачену суму у розмірі 12976грн. 80 коп. за період з 01.01. 2001р. по 01.08.2006 р., ОСОБА_2 просив визнати дії відповідача по недоплаті виплат неправомірними та стягнути на його користь недоплачену суму у розмірі 12976грн. 80 коп. за період з 01.01. 2001р. по 01.08.2006 р.

             Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення , де зазначив, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорії 1, інвалідом Ш групи, захворювання його пов»язане з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, мав неповнолітнього сина, який знаходився на обліку, як потерпіла дитина від Чорнобильської катастрофи, та користувався пільгами передбаченими Законом України ?ро статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. На час звернення ОСОБА_1 до суду ОСОБА_2 досяг повноліття. На підставі ст. 62 зазначеного Закону , роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією зазначеного закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» базуються на розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України. Таким чином, ОСОБА_1 здійснені виплати на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за 2004, 2005 роки в сумі 79,20 гривень. Вважає,  що виплати здійснені в повному обсязі. Крім того, зазначив, що пропущений строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.99 КАС України, щомісячні виплати за 2001-2003 роки провадились за місцем роботи ОСОБА_1,  а крім того, дія Закону №796-ХП в частині щомісячної допомоги на дітей за 2006 рік зупинена. Просив відмовити в задоволенні позовів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( згідно посвідчення НОМЕР_1 та довідки №407709).

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 05.09.1988 року батьком  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1  

ОСОБА_2 був встановлений статус дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, згідно посвідчення НОМЕР_3 від 17.01.1994 року ,і він мав право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідки  №191 від 20.05.2010 р. Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради ОСОБА_1 на дитину  з січня 2004 по грудень 2005 року  сплачувалось щомісячно по 3,30 грн., щомісячні виплати за 2001-2003 роки провадились за місцем роботи ОСОБА_1

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 ст. 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільною віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії І або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Відповідач сплачував позивачу ОСОБА_1  передбачену  статтею 30 Закону щомісячну виплату, але у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

               Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

              При виплаті позивачу ОСОБА_1  щомісячних сум. передбачених ст. 30 Закону, відповідачем не були враховані вказані положення Конституції України, та вимоги п.6 ч. 1 ст. 30 Закону, відповідно до яких розрахунок повинен був проводитись з 50% мінімальної заробітної плати,  будь-який інший розмір щомісячної виплати на дітей Законом не встановлювався.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції - є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з   урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», «Кечко   проти України».

             Відповідно до принципу верховенства права та законності   суд, при вирішені справи керується  принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються   найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено   постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя»,  судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти   будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України,   постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України, так і закону.

            Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

            Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, ,   відповідно до якого органи державної влади, органи місцевою самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та   законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних   договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» з 1.01.2004 року встановлений   розмір мінімальної заробітної плати 205 грн. на місяць, з 1.09.2004 року     237 грн. на місяць.          

    Таким чином,  за 2004 рік,  з урахуванням встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати позивачеві  підлягало сплаті на дитину – 1294 грн. Відповідачем було сплачено за зазначений період 39 грн. 60 коп. На користь позивача підлягає стягненню з врахуванням виплачених відповідачем сум – 1254,40грн.

                   Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» з 1.01.2005 року встановлений   розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1.04.2005 року     290 грн. на місяць, з 1.07.2005 року - 310 грн. на місяць, з 1.09.2005 року - 332 грн. на місяць.

             Таким чином,  за 2005 рік,  з урахуванням встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати позивачеві  підлягало сплаті на дитину – 1802 грн. Відповідачем було сплачено за зазначений період 39 грн. 60 коп. На користь позивача підлягає стягненню з врахуванням виплачених відповідачем сум – 1762,40грн.

               Суд не може прийняти до уваги  посилання представника відповідача на пропущення позивачами строку звернення до суду, оскільки  згідно вимог ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше. Згідно ст.13 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов”язується відшкодувати її за : пошкодження здоров”я або працездатності громадянам та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На вимоги про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров”я позовна давність не поширюється.

       Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині стягнення сум щомісячної допомоги на дітей за 2001-2003 роки не підлягають задоволенню, оскільки в вищезазначений період Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради  Донецької області виплати не здійснювало, щомісячні виплати за 2001-2003 роки провадились за місцем роботи ОСОБА_1, вимоги  позивача ОСОБА_2 в частині стягнення сум щомісячної допомоги на дітей за 2006 рік не підлягають задоволенню, оскільки дія  п.8  ч.1 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в  частині виплати компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік зупинена згідно з  Законом України від 20.12.2005 року №3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що на час звернення ОСОБА_1 до суду ОСОБА_2 досяг повноліття, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення сум щомісячної допомоги на його користь не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Оскільки  відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

Керуючись Законом України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст.159-163  КАС України суд,-

П о с т а н о в и в :

               Позов ОСОБА_2  до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в Донецькій області  про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум- задовольнити частково.

   Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в Донецькій області  щодо  не нарахування  щомісячної виплати в розмірі 50 процентів мінімальної заробітної плати на ОСОБА_2, як дитину, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, на користь ОСОБА_1  відповідно до положень  п.6 ч.1 ст. 30 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в Донецькій області з КЕКВ 1341 ?иплата пенсій та допомог”, КПКВ 2501210 ?омпенсація сім”ям з дітьми та видатки на безплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” рр 35214073000632 в ГУ ДК у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25953988   за рахунок Державного бюджету   на користь ОСОБА_2   недоотримані  щомісячні виплати у розмірі 1254 ( одну тисячу двісті п»ятдесят  чотири) грн.40 коп. за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р.  та у розмірі 1762 ( одна тисяча сімсот  шістдесят дві) грн.40 коп. за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., а всього у сумі 3016 ( три тисячі шістнадцять) грн.80 коп.

         В решті позовних вимог- відмовити.

          В задоволенні позову ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в Донецькій області  про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум- відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя