ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 р. Справа № 2-а-2456/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд:
Під головуванням судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представника позивача – Жученко Т.П., представника відповідача - Лисака П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені
в с т а н о в и в :
У червні 2010 році Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до СТОВ "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9319,95 грн. та пені в розмірі 151,25 грн.
Зазначали, що згідно поданого СТОВ "Прогрес" звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 115 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 4 особи, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) –5 осіб. Таким чином, відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, але самостійно не розрахував та вчасно не сплатив адміністративно - господарських санкцій. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання СТОВ "Прогрес" сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що підприємство виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у повному обсязі, оскільки протягом 2009 року на підприємстві працювало 4 особи. Щодо ще 1 робочого місця, то на підприємстві на протязі 2009 року було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що щомісяця інформувався Немирівський районний центр зайнятості шляхом подання звітів за формою № 3-ПН.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що СТОВ "Прогрес" як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав мало захищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов’язати СТОВ "Прогрес" сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2009 році 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві в 2009 році було працевлаштовано лише 4 особи - інвалідів. За таких обставин, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
Згідно наданих суду документів, зокрема, звіту форми № 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 4), середньооблікова чисельність штатних працівників СТОВ "Прогрес" в 2009 році становила 115 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 4 осіб.
Відповідно до статті 19 Закону, із застосуванням правил арифметичного округлення, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році у СТОВ "Прогрес" мала б становити 5 одиниць.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем щомісяця протягом 2009 року подавалися до районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій (форми № 3-ПН) (а.с. 8-19), у яких безпосередньо вказувалась потреба у працівниках-інвалідах для зайняття вакантних робочих місць, створених спеціально для даної категорії населення.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист директора Немирівського районного центру зайнятості № 05-19/903 від 18.05.2010 року (а.с. 7), в якому зазначено, що СТОВ "Прогрес" у 2009 році подавало інформацію за формою № 3-ПН про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів. Направлення для працевлаштування на дані вакансії не видавались, за відсутності на обліку громадян відповідно категорії, для яких дана робота була б підходящою.
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку статті 18 Закону, при цьому статтею 18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Однак, судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно із частиною 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 28.07.2010 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович