Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 р. справа № 2а-1045/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю позивача Сукача О.В.,
за участю представника відповідача-1 Борзило О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії ,
ВСТАНОВИВ:
12 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУМВС України в Донецькій області, третя особа – ГУПФУ в Донецькій області, про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення сум, в обґрунтування якого зазначив, що з 01 жовтня 1988 року по грудень 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з якої звільнений через хворобу.
Під час проходження служби заробітна плата нараховувалася та виплачувалася не у повному обсязі, тобто з порушенням вимог Указу Президента України “Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати працівників органів внутрішніх справ” від 04 жовтня 1996 року № 926/96.
Розрахункові листи не видавались, у зв’язку з тим, що програмне забезпечення по нарахуванню грошового забезпечення не передбачало видачу такої інформації, що вважає порушенням його прав та Закону України “Про оплату праці”.
На письмові звернення до ГУМВС України в Донецькій області про виплату недоотриманого грошового забезпечення було відмовлено.
При звільненні зі служби в органах внутрішніх справ не виплатили грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2005 році, грошову компенсацію за неотримане речове майно та пайки. Документів, підтверджуючих заборгованість, не надано.
Не виплачено одноразову допомогу у зв’язку зі звільненням через хворобу.
При нарахуванні пенсії не застосовано вимоги Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в тій частині, що пенсії обчислюються з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах встановлених законодавством.
Справа розглядалася судами неодноразово. Під час судового розгляду справи було залучено до участі у справі в якості відповідача ГУПФУ в Донецькій області та виключено його з кола третіх осіб (а.с. 132).
Позивач під час судового розгляду неодноразово доповнював та уточнював позовні вимоги, остаточно просив:
- визнати неправомірними дії ГУМВС України в Донецькій області в частині нарахування та призначення пенсії за вислугою років у розмірі 665,50 грн.;
- зобов’язати ГУМВС України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» згідно грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням 12.12.2006 року з урахуванням усіх надбавок та премій встановлених законодавством;
- зобов’язати ГУМВС України в Донецькій області та ГУПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії із 01.01.2008 р. у зв’язку із збільшенням грошового забезпечення з урахуванням розміру пенсії, яка повинна бути нарахована виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, із урахуванням усіх надбавок та премій встановлених законодавством;
- зобов’язати ГУМВС України в Донецькій області та ГУПФУ в Донецькій області сплатити йому недоотриману різницю у пенсії у зв’язку із неправильним її нарахуванням з урахуванням індексу інфляції;
- зобов’язати ГУМВС України в Донецькій області здійснити позивачу виплату компенсації за невикористану відпустку у 2005 році, та грошової компенсації у зв’язку із звільненням його на пенсію через хворобу із урахуванням індексу інфляції;
- зобов’язати ГУМВС України в Донецькій області як суб’єкта владних повноважень, подати дані про заборгованість виплати йому компенсації за неотримання ним речового обмундирування, та пайкових за час проходження служби, та призвести її виплату;
- зобов’язати ГУ ПФУ в Донецькій області провести перерахування призначеної пенсії із урахуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за 2007 р. та 2009 р.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що неправомірні дії ГУМВС України в Донецькій області виразилися у нарахуванні пенсії, виходячи із заробітку за останні 24 місяці у розмірі 665,50 грн., що суперечить вимогам ч. 3 ст. 43, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Вважає, що ГУМВС України в Донецькій області при нарахуванні пенсії повинно було виходити з розміру окладу за останньою штатною посадою – 1717,02 грн. та розміру премії за останні 24 місяці – 84,14 грн. на місяць.
У зв’язку з підвищенням посадових окладів з 01.01.2008 повинен був бути збільшений розмір його пенсії, але відповідачі не врахували встановлені йому надбавки, внаслідок чого неправильно здійснили перерахунок пенсії.
Крім того, при звільненні позивач не отримав компенсації за невикористану відпустку у 2005 році, за невикористане речове обмундирування та продовольчі пайки, що суперечить вимогам ст. 45 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 83 Закону України «Про оплату праці», ст. 16 Закону України «Про міліцію».
При звільненні позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності, однак грошову допомогу ГУМВС в Донецькій області сплачено не було, чим порушено ст. 23 Закону України «Про міліцію», Постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707 «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівників міліції, податкової міліції», Постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 593 «Деякі питання звернення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01.01.2007».
Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ГУМВС України в Донецькій області в судовому засіданні визнав позов в частині виплати одноразової допомоги, що передбачена статтею 23 Закону України “Про міліцію”, та пояснив, що в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 № 593 «Деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01 січня 2007 року», матеріли для призначення та виплати страхової суми позивачу, які надійшли до УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області 13.01.2010 за № 84, були надіслані 18.01.2010 до ДФЗБО МВС України для затвердження. 01.02.2010 до УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області надійшли затверджені матеріали для складання заявки щодо потреби в коштах для подальшої виплати страхових сум. 24.02.2010 була складена заявка на потребу в коштах на виплату страхових сум на березень 2010 року, до якої було включено виплату ОСОБА_1 Відповідно до листів МВС України від 24.10.2008 № 15/5-4080 та від 08.05.2009 № 8788/Хм в умовах дефіцити коштів на виплату страхових сум указана допомога повинна виплачуватися в порядку черги відносно дати затвердження керівництвом МВС висновку про призначення страхової суми. Виплата ОСОБА_3 буде здійснена при надходженні коштів.
В іншій частині - заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що заяву про надання відпустки за 2005 рік у 2006 році позивач не писав, а виплата компенсації замість невикористаної відпустки законодавством не передбачена. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку таким категоріям службовців як позивач також не передбачена.
Премія не є постійною виплатою, вона встановлювалася та виплачувалася службовцям органів внутрішніх справ в межах асигнувань, що виділялися на утримання органу, яких було недостатньо.
Вимоги позивача щодо стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно є необґрунтованими, оскільки її виплата була передбачена лише п. 3.26 Положення про забезпечення речовим майном осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 05 грудня 2003 року №1489. Наказом МВС України від 30 грудня 2005 року до вказаного положення внесені зміни, якими п. 3.26 виключено.
Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” дію частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них зупинено, тому позовні вимоги щодо видачі довідок про розмір заборгованості за продовольчі пайки, речове майно та стягнення на його користь вказаних грошових компенсацій є необґрунтованими (а.с. 137-138, 157-158).
Додатково представник відповідача ГУМВС в Донецькій області зазначив, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.
Пунктом 30 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зупинено на 2006 рік. ГУМВС України діяло в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства, не порушувало пенсійних прав позивача (а.с. 260-261).
Представник відповідача ГУПФУ в Донецькій області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що відповідно до приписів ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсії деяким категоріям громадян» виплата пенсій, призначених до 01.01.2007, здійснюється органами Пенсійного фонду України згідно даних, які містяться у переданих пенсійних справах. Органи Пенсійного фонду не є правонаступниками прав та обов’язків МВС і не несуть відповідальність за дії, вчинені до 01.01.2007.
ОСОБА_1 був звільнений у запас 13.12.2006, вислуга років на день звільнення складала 20 років 5 місяців 19 днів. Для нарахування пенсії позивачу, згідно до діючого на час його звільнення законодавства, враховувався посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, встановлені за останньою штатною посадою перед звільненням, а додаткові види грошового забезпечення – в розмірі, що визначається за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням. Отже, з огляду на ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 40, 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», ст. 37 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (у редакції, що діяла на момент звернення за призначенням пенсії), позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням є безпідставними.
Також представник ГУПФУ в Донецькій області вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки дія цього Закону розповсюджується на дохід, що отримується працюючими пенсіонерами. Індексація суми перерахованої пенсії також не може бути здійснена, оскільки ця виплата має разовий характер.
Просив відмовити у задоволенні позову, справу розглядати без його участі (а.с. 226-228).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача ГУПФУ в Донецькій області на підставі наявних у справі доказів з урахуванням наданих ним письмових заперечень.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01.10.1988 по грудень 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 08 грудня 2006 року №396 о/с звільнений зі служби за підпунктом “б” пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (а.с. 4, 122).
Вислуга років в календарному обчисленні складає 20 років 04 місяці 15 днів, в пільговому – 20 років 05 місяців 15 днів, в тому числі на посадах слідчого – з квітня 1994 року по грудень 2006 року (а.с. 4, 25).
Як вбачається з матеріалів справи, перед звільненням зі служби ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення, яке складалося з: посадового окладу; окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - січня по липень 2006 року 30%, з липня по грудень 2006 року - 35%; 100% надбавки; надбавки за особливі умови служби - 50%; слідчої надбавки - 20%; надбавки за безперервну службу - з січня по липень 2006 року 50%, з липня по грудень 2006 року 70%; пенсійної надбавки – з серпня по грудень 2006 року 25% (а.с. 34-36, 123).
ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідні відомості про грошове забезпечення органом внутрішніх справ були спрямовані до органу Пенсійного фонду відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсії деяким категоріям громадян».
Позивач, вважаючи дії суб’єктів владних повноважень щодо визначення йому розміру пенсії під час її призначення та перерахунку протиправними, 13.12.2007 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідачами доведено правомірність їх дій у частині визначення розміру грошового забезпечення позивача при призначенні та перерахунку йому пенсії, а також щодо невиплати компенсацій за невикористану у 2005 році чергову відпустку, неотримане речове забезпечення та продовольчі пайки.
Так, п. 2 Указу Президента України від 04.10.1996 № 926/96 “Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ” встановлено виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надбавки за вислугу років - при вислузі від 15 до 20 років - 30 відсотків, від 20 до 25 років - 35 відсотків.
Пунктом 2-1 цього Указу установлено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років).
Згідно з пунктом 3 цього Указу надано право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, зокрема, установлювати:
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована;
надбавки особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ:
за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - до 50 відсотків окладів грошового забезпечення;
преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Пунктом 5 Указу встановлено особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих щомісячну надбавку до окладів грошового утримання, зокрема, понад 3 роки - 10 відсотків; понад 5 років - 15 відсотків; понад 10 років - 20 відсотків; понад 15 років - 25 відсотків;
щомісячну доплату за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована у разі виходу на пенсію. Доплата за вислугу 20 і більше років виплачується без урахування надбавок, установлених за службу на посадах слідчих.
Під час визначення стажу, який дає право на зазначені доплати, враховується також час роботи на посадах начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів, слідчих в органах прокуратури та служби на посадах слідчих військовослужбовців Служби безпеки України.
Указом Президента України від 24.04.2003 № 370/2003 “Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу” надано право Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та пенсійної справи ОСОБА_1, наданої у судове засідання, вказані надбавки та премія встановлювалися та виплачувалися позивачу в межах асигнувань, що виділялися на утримання органу, де він проходив службу, в порядку та в розмірах, що відповідали вимогам вказаних вище нормативно-правових актів.
Оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині, це виключає й задоволення вимог про проведення індексації пенсії у зв’язку з її перерахунком.
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України “Про міліцію” працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.
Відповідно до вказаного Закону Кабінетом Міністрів України 17.11.2001 прийнято постанову № 1515 “Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції”.
Пунктом 2 вказаної Постанови постановлено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.
Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Норми харчового забезпечення за рахунок держави осіб рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачені постановою Кабінету Міністрів України “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту” від 29.03.2002 № 426.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, яка діяла до 11.03.2000) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію ч. 2 ст. 9 вказаного Закону зупинено Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”. Закон набрав чинності з 11.03.2000.
Тобто, речове майно та грошова компенсація замість нього були передбачені законодавством України в період з 20.12.1991 по 11.03.2000, в тому числі й для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких відносився позивач.
На час виникнення спірних правовідносин інших нормативно-правових актів, крім зазначених, які б регулювали питання речового забезпечення та забезпечення пайками службовців органів внутрішніх справ прийнято не було. Отже, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог про невиплату компенсації за невикористану відпустку у 2005 році суд зазначає наступне.
Порядок надання відпусток особам начальницьким складом органів внутрішніх справ регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
Відповідно до пункту 52 вказаного Положення чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.
Відповідно до пункту 55 вказаного Положення відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище).
При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році.
За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відповідно до пункту 56 вказаного Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Позивача звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу, тому положення частини 2 пункту 56 щодо надання компенсації за невикористану в році звільнення відпустку на нього не поширювалися.
Положення Кодексу законів про працю та Закону України “Про відпустки” на осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ, не поширюються.
Крім того, як вбачається з довідки ГУМВС України в Донецькій області від 14.06.2010 № 14/133-393 наказом ГУМВС України в Донецькій області від 09.02.2005 № 32 о/с позивачу була надана чергова відпустка за 2005 рік тривалістю 37 діб з 10.01.2005 по 15.02.2005 з виїздом до м. Київ. Отже, відпустку за 2005 рік позивач використав, що виключає сплату компенсації за її невикористання.
Також, представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду за 2005 р., що відповідно до вимог ст. 100 КАС України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Що стосується позовних вимог в частині виплати одноразової допомоги, що передбачена статтею 23 Закону України “Про міліцію”, то ці вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Вказана одноразова допомога виплачується відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 “Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції” та від 17 червня 2009 № 593 “Деякі питання завершення виплати страхових сум за страховими випадками, які сталися до 01 січня 2007 року” .
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги у цій частині визнав та не заперечував проти їх задоволення.
Виплата вказаної допомоги носить разовий характер, тому відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” індекс інфляції до неї застосуванню не підлягає.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у частині зобов’язання ГУМВС України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 23 Закону України “Про міліцію”.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 23 Закону України “Про міліцію”.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 16 червня 2010 року та проголошено її вступну та резолютивну частини у присутності позивача, представника відповідача 1.
Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зеленов А. С.