Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2010 р. справа № 2а-3584/10/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю представника позивача Дибова О.В.,
за участю представника відповідача 1 Сичової І.О.,
за участю представника відповідача 2 Вертели М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства “Лабрадоріт” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,
ВСТАНОВИВ:
Приватним виробничим підприємством “Лабрадоріт” (далі – позивач) заявлено позов до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі – перший відповідач), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі – другий відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за період - листопад 2009 року у розмірі 10 025 715 грн. шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відсутності виявлених першим відповідачем порушень при проведенні позапланової перевірки.
11.03.2010 року позивач надав до суду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з Державного бюджету України 10 024 497 грн. 65 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Перший відповідач проти позову заперечує, та вказує що ним до органу казначейства 01.03.2010 р. було направлено відповідний висновок № 33 про суми відшкодування податку на додану вартість. Тобто, на момент судового розгляду порушення прав та інтересів позивача з боку Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька відсутні, тому вважає себе неналежним відповідачем по справі.
Другий відповідач проти позову заперечує та вказує, що відповідно до норм чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими висновками податкових органів та реєстрами. Однак відповідного реєстру до органів казначейства області не надходило, тому відшкодування ПДВ було здійснити неможливо.
Ухвалою суду від 11.03.2010 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька щодо її заміни як неналежного відповідача по справі на належного - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
Приватне виробниче підприємство “Лабрадоріт” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32576593 та є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100153408.
Перший відповідач - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Законом України «Про податок на додану вартість» повноваження.
Другий відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Відповідно до п. п. 7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач подав до податкового органу податкову декларацію за листопад 2009 року з визначенням суми бюджетного відшкодування (рядок 25.1.) на рахунок платника у банку у розмірі 10 025 715 грн. грн.
Відповідно до п.п. 7.7.5 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну). За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На виконання заначених вимог Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка. За її наслідками складено довідку від 08.10.2010 р. № 808/23-3/32576593, відповідно до якої правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 р. в сумі 10 025 715 грн. буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.
Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у
попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до
складу податкового кредиту наступного податкового періоду;
Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:
наявність від'ємного значення звітного податкового періоду;
зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;
фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);
здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;
включення залишку від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.
Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку - покупця.
Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.
Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування за листопад 2009 року у розмірі 10 024 497 грн. 65 коп. першим відповідачем не заперечується та підтверджується довідками про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості.
П.п. «в» п.п. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
01.03.2010 р. Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька до управління Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області направлено висновок від 01.03.2010 р. № 33 про відшкодування Приватному виробничому підприємству “Лабрадоріт” податку на додану вартість у сумі 10 024 497 грн. 65 коп.
Суд не вважає слушними заперечення проти позову першого відповідача з огляду на те, що відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька зобов'язана у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тобто не пізніше 16. 02. 2010 р. Однак, податковий орган скерував відповідний висновок до органу казначейства лише 01.03.2010 р., тобто з порушенням встановленого законом строку та після відкриття провадження у адміністративній справі. За таких обставин Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька є належним відповідачем по даній справі.
Відповідно до п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Однак, управління Державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області своїм листом № 19.39-02/566 від 09.03.2010 р. повернуло вищевказаний висновок у зв’язку з відсутністю реєстра платників ПДВ.
На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2009 р. в розмірі 10 024 497 грн. 65 коп.
Другий відповідач вказує на неотримання реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності із включенням до нього позивача, як це передбачено п. 7 “Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики”, (далі – Порядок № 451/501/132) затвердженого сумісним наказом ДПА України, Мінфіну та ДКУ № 451/501/132 від 03.08.2004 р., відповідно до якого відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Держказначейства згідно з отриманими реєстрами та висновками податкових органів.
Суд вважає заперечення другого відповідача необґрунтованими, оскільки положення цього Порядку не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість".
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість", а не нормативно-правові акти органів виконавчої влади.
Таким чином, суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість", іншими законами підстави для не проведення суми бюджетного відшкодування позивачу.
Суд зауважує, що положення вищенаведеного Порядку № 451/501/132 встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.
Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Суд дійшов висновку, що коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок, або надає його з порушенням встановленого законом терміну органу державного казначейства, а останній не перераховує суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, підприємство вправі скористатись правом на судовий захист своїх порушених прав та інтересів шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов приватного виробничого підприємства “Лабрадоріт” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного виробничого підприємства “Лабрадоріт” (ЄДРПОУ 32576593, свідоцтво платника на додану вартість 100115340, юридична адреса: 83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, 7 б) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період - листопад 2009 року у розмірі 10 024 497, 65 шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного виробничого підприємства “Лабрадоріт” сплачений судовий збір у розмірі 1 700 грн.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 11 березня 2010 року та проголошено її вступну та резолютивну частини у присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2010 року.
Постанова суду вступає в закону силу після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зеленов А. С.