ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року м. Запоріжжя Справа № 2а-4923/10/0870
за позовом Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
до громадянина Узбекистану ОСОБА_2
про примусове видворення іноземця,-
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Бриль А.В.
за участі представників сторін:
від позивача - Рошияна І.В. (посвідчення УЗП №030434 від 23.01.2009);
від відповідача – ОСОБА_2 (НОМЕР_1 від 19.06.2009)
перекладач – ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою про примусове видворення іноземця - ОСОБА_2, громадянина Узбекистану на підставі паспорту громадянина Узбекистану НОМЕР_1, який виданий Хоразм Вілояті Ургенч Шахар ПБ 19.06.2009 р.- терміном дії до 18.06.2018 року.
14.07.2010 Запорізьким окружним адміністративним судом, на підставі статей 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-4923/10/0870 та призначений судовий розгляд на 21.07.2010.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що 02.04.2010 року ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 Останній був зобов'язаний покинути територію України до 02.05.2010 року. Оскільки до теперішнього часу у добровільному порядку громадянин Узбекистану ОСОБА_2 зазначене рішення не виконав, за межі України не виїхав, то представник позивача просить позов задовольнити і прийняти рішення про примусове видворення іноземця.
У зв’язку з недостатнім рівнем володіння державною мовою відповідачем, за клопотанням відповідача та на підставі ст.68 КАС України, судом був залучений перекладач – громадянка України ОСОБА_4, студентка Класичного приватного університету.
Відповідач письмових заперечень не надав, у судовому засіданні повідомив, що не виїхав з території України у визначений термін через хворобу. Проти позову не заперечив.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності встановив наступні обставини.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Узбекистану, на територію України прибув з Російської Федерації 07.11.2009 року через КПП «Козача Лопань», про що свідчить штамп перетину кордону в національному паспорті громадянина Узбекистану ОСОБА_2 № НОМЕР_1, виданий Хоразм Вілояті Ургенч Шахар ПБ 19.06.2009 р.- терміном дії до 18.06.2018 року.
Під час проведення профілактичних заходів з метою оздоровлення криміногенної обстановки в громадських місцях та на вулицях, співробітниками Комунарського РВ ЗМУ був затриманий громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлено, що останній перейшов на нелегальне становище і проживає на території України без реєстрації, до органів внутрішніх справ для продовження терміну перебування на території України у встановленому порядку не звертався.
02.04.2010 року ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 Останній був зобов'язаний покинути територію України до 02.05.2010 року, але громадянин Узбекистану ОСОБА_2 за межі України не виїхав.
Останнім часом, гр. ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у знайомого, існує в Україні за рахунок випадкових заробітків.
16.06.2010 р. в ході проведення перевірки паспортного режиму Комунарського району м. Запоріжжя був затриманий громадянин Узбекистану ОСОБА_2
Під час перевірки національного паспорта відповідача встановлено, що відносно нього прийняте рішення про видворення, яке у добровільному порядку у встановлені строки відповідачем не виконане. Тобто, на даний момент громадянин Узбекистану ОСОБА_2 перебуває на території України у статусі нелегального мігранта.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 04.12.1994 № 3929-ХІІ (далі – Закон № 3929-ХІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 3 № 3929-ХІІ, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Як свідчать матеріали справи, відповідач для реєстрації, продовження її дії до органів внутрішніх справ не звертався, проживає на території України без реєстрації - правові підстави перебування відповідача на території України на цей час відсутні.
У відповідності до ст. 30 Закону № 3929-ХІІ, за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
За порушення відповідачем законодавства про правовий статус іноземців, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні, на підставі ч. 2 ст. 32 Закону № 3929-ХІІ 02.04.2010 року ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області було прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Узбекистану ОСОБА_2 Територію України відповідач був зобов’язаний покинути до 02.05.2010 року.
Із матеріалів справи вбачається, що у добровільному порядку рішення про видворення відповідач не виконав.
Зазначені обставини були визнані відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону № 3929-ХІІ, орган внутрішніх справ може затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, у зв’язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, згідно п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
У зв’язку із викладеним, заява позивача про звернення постанови до негайного виконання судом задовольняється.
Щодо вимог про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 № 3929-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 –12, 14, 86, 94, 158 –163, 256, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 задовольнити.
2. Примусово видворити з України громадянина Узбекистану ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (паспорт громадянина Узбекистану громадянина Узбекистану НОМЕР_1, який виданий Хоразм Вілояті Ургенч Шахар ПБ 19.06.2009 р.- терміном дії до 18.06.2018 року).
3. Звернути постанову суду до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 21.07.2010
Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко