Справа № 22ц-758/10 Головуючий у 1 інстанції – Федонюк С.Ю.
Категорія - 58 Доповідач – Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
21 липня 2010 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області
в складі:
головуючого - судді Веремчук Л.М.
суддів Русинчука М.М., Мудренко Л.І.
при секретарі - Губарик К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Нововолинську про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за апеляційною скаргою позивача на постанову Нововолинського міського суду від 16 лютого 2010 року,
встановила:
Постановою Нововолинського міського суду від 25 лютого 2010 року позов задоволено.
Постановлено визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у місті Нововолинську щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Нововолинську провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком та підвищення пенсії як інваліду війни 1 групи відповідно до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, за період з 1 січня 2009 року по 10 березня 2009 року та з 22 січня 2010 року з врахуванням виплаченої пенсії.
В апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить змінити цю постанову в частині зазначеного періоду. А саме, просить зобов»язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2009 року.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом 1-ї групи і його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.4).
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема, посвідченням серії НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, виданим Волинською обласною державною адміністрацією, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, і має право на пільги, встановлені Законом (а. с. 3), посвідченням серії НОМЕР_2 від 23 грудня 2005 року, згідно з яким ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 3).
На підставі Закону йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 визнав неконституційними положення пункту 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими було обмежено право на отримання спірних виплат, то відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі вимог ст. ст. 50, 54 Закону є неправомірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.
Нормами ст. 49 Закону передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 80 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не можуть бути прийняті до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до якої розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10 березня 2009 року по 22 січня 2010 року отримував інший вид пенсії по 1 групі інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». А тому права на отримання іншого виду пенсії у цей період не мав у відповідності до ст.10 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1V, згідно якої особі, яка має одночасно право на різні види пенсії ( за віком, по інвалідності, в зв»язку з втратою годувальника), призначається один з видів пенсії за її вибором.
Крім того, справа розглянута в межах позовних вимог. Із уточненої позовної заяви (а.с.26) вбачається, що позивач просив провести йому перерахунок та виплату державної пенсії з урахуванням вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2009 року по 10.03.2009 року та починаючи з 22.01.2010 року і ці його позовні вимоги задоволені в повному об»ємі.
Постанова прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а постанову Нововолинського міського суду від 16 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: підписи
З оригіналом згідно.
Суддя апеляційного суду Л.М.Веремчук