Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 р. Справа № 2а-15152/10/0570
83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17
13 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
під головуванням – судді Іванченкова А.С.,
суддів – Абдукадирової К.Е., Михайлик А.С.,
при секретарі – Чалян Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідачів: не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України
про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та інші звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначали, що займають посади суддів апеляційного суду Донецької області. З 01 січня 2004 року з їх заробітної плати протиправно відраховується податок з доходів фізичних осіб, що порушує право на одержання заробітної плати в належному розмірі.
Після зміни позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з Державної судової адміністрації України утримані кошти - частину заробітної плати, пов’язану з утриманням податку з доходів фізичних осіб, за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року в сумі 21035 грн. 94 коп.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 09 лютого 2007 року про задоволення позову та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року про відмову в задоволені позову скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року позовні вимоги роз’єднані в окремі провадження, зокрема, позовні вимоги позивача виділено в окреме провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року справу прийнято до провадження судді для розгляду колегією у складі трьох суддів.
Позивач надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності.
Апеляційний суд Донецької області надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без участі його представника.
Представники Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причин неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 червня 2003 року працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області, постановою Верховної Ради України від 17 квітня 2003 року №731-IV обрана суддею безстроково.
Протягом IV кварталу 2003 року її заробітна плата становила: у жовтні – 1927 грн. 40 коп., у листопаді 2003 року – 1927 грн. 40 коп., у грудні – 5404 грн. 40 коп. Середній заробіток позивача за IV квартал 2003 року становив 3086 грн. 40 коп.
З 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року з її заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 21035 грн. 94 коп., з них:
- протягом 2004 року – в сумі 3140 грн. 60 коп.;
- протягом 2005 року – 6890 грн. 64 коп.;
- протягом 2006 року – 11004 грн. 70 коп.
Утримані суми податку з доходів фізичних осіб компенсовано не було.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституційні засади правосуддя закріплені розділом 8 Конституції України.
Відповідно до статті 128 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
До таких законів відноситься Закон України «Про судоустрій України», який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою.
Закон України «Про статус суддів» також з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає статус суддів.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону незалежність суддів серед іншого забезпечується матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Матеріальне і побутове забезпечення суддів визначене статтею 44 зазначеного Закону, частина перша якої передбачає структуру заробітної плати (складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок).
Жодна з наведених норм не передбачала компенсацію втрати частини заробітної плати, пов’язаної із справлянням податку згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» як складову частину матеріального забезпечення суддів.
В той самий час в період до 1 січня 2004 року підставою для звільнення заробітної плати суддів від обкладання прибутковим податком був Указ Президента України від 10 липня 1995 року 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який втратив чинність з 01 січня 2004 року відповідно до Указу Президента України від 25 грудня 2003 року №1497/2003.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачав пільг для суддів при сплаті вказаного податку.
Відповідно до підпункту «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід із джерелом його походження з України – це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
При цьому, наведений Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді будь-яких пільг по оподаткуванню цим податком.
Стаття 92 Конституції України та стаття 1 Закону України «Про систему оподаткування» визначають можливість встановлення пільг щодо оподаткування виключно відповідними законами України.
З 01 січня 2004 року законами України пільг щодо оподаткування доходів суддів встановлено не було, у зв’язку з чим з їх доходів підлягав утриманню відповідний податок.
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб у 2004 році було розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів».
Вказаним розпорядженням, зокрема, головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року.
У пункті 2 вказаного Розпорядження зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Отже, вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України, зокрема, головам судів загальної юрисдикції, лише дозволено, здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям.
Тобто, передбачена у Розпорядженні норма не є зобов’язальною, а лише надає право головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати.
Після 2004 року законодавством такого права передбачено не було.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб, відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 липня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 19 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Іванченков А. С.
Судді Абдукадирової К.Е.
Михайлик А.С.