Справа № 2-1027/2010р.

РІШЕННЯ

ІМ ‘ЯМ  УКРАЇНИ

15 липня 2010 року                                                                                                                               м. Брянка

Брянківский міський суд Луганської області в складі головуючого  судді   Рудакова І. П., при секретарі  Чакавій Г.С.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду  м.Брянки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України м. Брянка Луганської області про  зобов’язання виплати підвищення до пенсії та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в  :

позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про зобов’язання виплати підвищення до пенсії та зобов’язання вчинити дії, просить зобов’язати  виплатити недоотримане підвищення  до пенсії за період з 2006 по червень 2010 роки,а саме відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснити  підвищення пенсії в сумі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у відповідності з ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » В обґрунтування позову позивач зазначив, що має статус « дитини війни ». Управлінням Пенсійного фонду України в м.Брянка Луганської області в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  неправомірно відмовлено в підвищенні пенсії, як „дитині війни". Просив вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про підтримку позову та про  розгляд справи за  його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення, з якого вбачається, що відповідач вважає свої дії щодо встановлення підвищення до пенсії позивачу правомірними та просить позовні вимоги відхилити в повному обсязі, посилаючись на те, що на даний час питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону не вирішено на законодавчому рівні. Поросив провести судовий розгляд у відсутності представника відповідача.

Суд,  перевіривши матеріали справи, дослідивши і оцінивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Зазначені факти не оспорюють сторони.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

12.03.2010 року відповідач надав позивачу лист- відповідь № 308\Б-8  про відмову у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено ( а.с.6).

Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

 Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

 Враховуючи той факт, що Законом України від 20 грудня 2005 року, №3235-4, було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зазначений закон не визнавався неконституційним та не відмінявся, суд вважає позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року не підлягаючим задоволенню.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп.

 Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

  Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

   Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

   Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити   позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31  грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

   Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

   Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, яка є чинною з 22 травня 2008 року .

     Таким чином з 22 травня 2008 року діє редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, яка  регулювала спірні правовідносини в 2009 році, та регулює в 2010 році.

    28 травня 2008року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

    Таким чином, підвищення пенсії дітям війни  виплачувалося  органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не до Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності управлінь ПФУ в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 ріку відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

    Пояснення відповідача в частині відмови позивачу в підвищенні пенсії, як «дитині війни», його посилання на те, що у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено, суд оцінює критично, оскільки підвищення пенсії дітям війни діючим законодавством було врегульовано і повинно було проводитись відповідно до рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп від 22 травня 2008року.

     Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу,  та з урахуванням того, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму.

     В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

    Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

     Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

      Таким чином, суд вважає, необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області здійснити перерахунок та сплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22  травня 2008 30.06.2010 року з урахуванням здійснених виплат та підвищення мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом .

      Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов частково задоволено, а відповідача згідно ст.. 34 Декрету КМУ «Про державне мито» звільнено від сплати судового збору, суд вважає необхідним судовий збір в сумі 3,78 грн. стягнути з позивача, 4,72 грн. – компенсувати за рахунок держави;  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення стягнути пропорційно задоволеним вимогам: 16,45 грн. - з позивача, 20,55 грн. - з відповідача.  

  Керуючись Конституцією України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,  

в и р і ш и в  :

   Позов задовольнити частково.

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року з урахуванням здійснених виплат та мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Судовий збір в сумі 3,78грн. стягнути з ОСОБА_1, 4,72 грн. – компенсувати за рахунок держави;  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення стягнути пропорційно задоволеним вимогам: 16,45 грн. - з ОСОБА_1, 20,55 грн. - з Управління Пенсійного фонду у м. Брянка.

   У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.

    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Брянківський міський суд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: