КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3772/10/1070
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 рокум. Київ
Суддя Київського окружного адміністративного суду Старова Н.Е. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомдержавної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
пропро стягнення податкової заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
ДПІ Богуславського району Київської області (далі – позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 (далі – відповідач) податкового боргу в сумі 18 619,27 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом наданої законом компетенції щодо контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.
Відповідач звернувся до суду із заявою, в якій визнав позовні вимоги в даній справі в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Богуславською районною державною адміністрацією Київської області 17 лютого 2000 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: 09741, Київська обл., Богуславський р-н., с. Хохітва.
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 182 від 01.03.2010р., відповідач як платник податків узятий на облік у ДПІ Богуславського району 16.03.2000р. за № 1667.
За результатами невиїзної документальної перевірки відповідача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 28.08.2009р., працівниками ДПІ у Богуславському районі 07.09.2009р. було складено акт № 155/17-НОМЕР_1. Актом зафіксовано порушення відповідачем:
п.п. 19.1.а п. 19.1 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон № 889-IV), а саме: відсутність обліку доходів і витрат у періоді, що перевірявся, відсутність Книги обліку доходів і витрат за ф. 10, первинних документів, які б підтверджували витрати безпосередньо пов’язані з одержанням доходу у період з 28.08.2006р. по 30.06.2008р.;
п.п. 19.1.в п. 19.1 ст. 19 Закону № 889-IV, п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі – Декрет № 13-92), а саме: відповідачем не подані до ДПІ у Богуславському районі за встановленою формою декларації про одержані доходи за І-ІІІ квартали 2004 року та ІІ квартал 2008 року, коли згідно Декрету № 13-92, таке подання є обов’язковим;
ст. 13 Декрету № 13-92, п.п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV, а саме: відповідачем у період з 0101.2007р. по 30.06.2008р. занижено оподаткований дохід на 124 128,46 грн.
На підставі даного акту позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб № 0022791700/0 від 18.09.2009р., яким відповідачу визначено податкове зобов’язання в сумі 18 619,27 грн.
Дане повідомлення-рішення було отримане відповідачем 22 вересня 2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення № 463794.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти днів календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.
У суду немає відомостей щодо адміністративного чи судового оскарження відповідачем даного повідомлення-рішення, тому податкове зобов’язання визначене ним вважається узгодженим.
Так як відповідачем самостійно заборгованість перед бюджетом не сплачено, ДПІ у Богуславському районі відповідно ст. 6 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001р.. зареєстрованого Міністерством юстиції України 16.07.2001р., йому було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу № 1/132 від 07.10.2009р. та № 2/174 від 17.11.2009р.
Дані податкові вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
У зв’язку з відсутністю заперечень проти позовних вимог та будь-яких пояснень щодо даного позову, при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з доказів наявних у матеріалах справи.
На день судового розгляду, у суду немає відомостей про погашення відповідачем свого податкового боргу.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону №2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
У разі, коли платник податків, як це передбачено підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ, не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Статтею 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Згідно пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, який в силу пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: 09741, Київська обл., Богуславський р-н., с. Хохітва) податкову заборгованість перед бюджетом в сумі 18 619 (вісімнадцять тисяч шістсот дев’ятнадцять) грн. 27 коп.
Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя