КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 року
справа № 2-а-3775/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників сторін
від позивача: Огрієнко Т.В.,
від відповідача: Падун Є.В.,
від прокуратури: Галезник О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек»
до
за участю Київської обласної митниці
прокурора
про визнання недійсними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек» (надалі – позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської обласної митниці (надалі – відповідач) про визнання недійсним та скасування в повному обсязі рішення про визначення митної вартості товарів № 125000007/2009/301212/1 від 23.09.2009 р.
У ході судового розгляду справи, представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №125000007/2009/301212/1 від 23.09.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він заявив до митного оформлення імпортований товар, який був придбаний ним згідно з контрактом №02/09 від 17.04.2009 р. про купівлю електротехнічної продукції, і подав до митного посту «Бровари» Київської обласної митниці вантажну митну декларацію №125000007/9/308014 з доданими до неї супровідними документами. Митним органом вищезазначену декларацію анульовано, та 23.09.2009 р. винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 125000007/2009/301212/1 (надалі – рішення).
Позивач посилається на те, що всіма наданими особою, уповноваженою на декларування товарів, документами повністю підтверджується первісно заявлена вартість товару, а отже рішення про визначення митної вартості товарів не відповідає фактичним обставинам і чинному законодавству та підлягає скасуванню. Крім того, у додаткових поясненнях від 13.04.2010 р., позивач зазначив, що відповідачем порушено право декларанта на доведення правильності визначення митної вартості товарів, а саме: митними органами не було дотримано приписи пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766.
У запереченнях на позовну заяву від 24.03.2010 р., а також доповненнях від 21.04.2010 р. та від 19.05.2010 р. відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що визначення митної вартості здійснювалось митним органом відповідно до вимог Митного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», відповідно до бази даних ЄАІС Державної митної служби України та аналізу товаросупровідних документів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву.
На підставі статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України від Прокуратури Київської області до суду надійшло повідомлення від 21.04.2010 р. №05/1-948 про вступ прокурора у дану справу.
Прокурор підтримав заперечення відповідача на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем та компанією «Промислове і торгове акціонерне товариство ДжЄ Венгрія» 17.04.2009 р. було укладено зовнішньоекономічний контракт №02/09 (надалі – контракт №02/09), за умовами якого позивач ввозив на митну територію України лампи, світильники, стартери. В контракті зазначено, що асортимент, кількість, якість, а також інші умови зазначені в інвойсі продавця, які є його невід’ємною частиною. Відповідно до абзацу першого пункту 2 контракту №02/09 ціна товарів зазначається у інвойсі продавця з згідно з умовами поставки.
Згідно з абзацом десятим пункту 2 контракту №02/09 основою для розрахунку за товари є рахунок-фактура продавця. Ціни на товари вказані відповідно до прайс-листу (абзац дванадцятий пункту 2 контракту №02/09).
21.09.2009 р. особою, уповноваженою позивачем на декларування товару, а саме Кот В.О. до митного оформлення згідно вантажної митної декларації від 21.09.2009 р. №125000007/9/308014 був заявлений товар в режимі імпорт-40 (лампи галогенні, лампи дугові, лампи високого тиску ртутні, лампи галогенно-лінійні та лампи для автомобілів) та надано при цьому всі необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, перелік яких зазначений в графі 44 ВМД, а саме: накладна CMR 0663100 від 18.09.2009 р., рахунки-фактури (інвойси) від 18.09.2009 р., зовнішньоекономічний договір №02/09 від 17.04.2009 р. та договір про перевезення №41 від 01.08.2008 р.
З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару
№ 2, 5, 6, 8, 9, 12, 13, 14 класифікації заявленого декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації” зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за № 439/10719 (далі – Порядок № 314), а саме пункту 26 цього Порядку, посадовою особою відділу митного оформлення № 3 було направлено запит № 308014 від 21.09.2009 р. до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.
У зв’язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, при розгляді запиту відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження” (далі – Порядок декларування митної вартості товарів), а саме пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, на декларації митної вартості у графі “Для відміток митниці” посадовою особою митного органу було запропоновано декларанту надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: каталоги, прайс-лист фірми-виробника товару; калькуляцію фірми-виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, що має відповідні повноваження згідно із законодавством; експортну вантажну митну декларацію країни відправлення. Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотньому боці декларації митної вартості, про що декларанта ознайомлено під підпис.
Проте, оскільки, особою, яка уповноважена на декларування товару, додаткові документи митному органу надано не було, відповідачем 23.09.2009 р. було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 125000007/2009/301212/1 шляхом застосування резервного методу передбаченого статтею 273 Митного кодексу України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 та 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України , з використанням повноваження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Законодавчо порядок визначення митної вартості товарів визначений Митним кодексом України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766 (надалі - Порядок).
Згідно з частиною першою та четвертою статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано резервний метод при визначенні митної вартості товарів,оскільки, за твердженнями позивача, ним, з 1999 року ввозився в режимі імпорту товар, ідентичний товару, вказаному у контракті №02/09.
Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка ідентичного товару, здійснювалась в липні 2009 року, а також, згідно з поясненнями позивача, під час здійснення попередніх поставок товару та їх митного оформлення, відповідач підтверджував заявлену ним вартість ідентичного товару.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Твердження позивача спростовуються приписами частини першої статті 268 Митного кодексу України, відповідно - у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Оскільки поставка товару, рішення про визначення митної вартості якого, оспорює позивач, здійснювалась 23 вересня 2009 року (тобто минуло три місяці з дати останньої поставки ідентичного товару), митний орган не зміг визначити ціну товару за другим методом, а саме методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Згідно частини третьої статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до абзацу 1 статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.
Згідно з пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до пунктів 13, 14 Прядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як вбачається з метеріалів даної справи, на зворотньому боці декларації митної вартості (форма ДМВ-1 (а.с. 110)), декларантом – Кот В.О. 22.09.2009 р. було вчинено запис: «Ознайомлений». Отже, декларант був обізнаний із записом митного органу про надання додаткових документів. При цьому, як встановлено судом, від декларанта до митного органу не надходило жодних заяв щодо вирішення питання про продовження строку для подання додаткових документів, які були витребувані відповідачем у ході визначення митної вартості товару.
23.09.2009 р. на декларації митної вартості посадовою особою митного органу був вчинений запис «Додаткові документи надані не в повному обсязі».
Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні Кот В.О., після ознайомлення з необхідністю надання додаткових документів, до митного органу було надано прайс-листи та каталог фірми–виробника, а також калькуляцію фірми-виробника.
Представник відповідача Заріцька І.А. в судовому засіданні не заперечила стосовно подання декларантом додаткових документів, проте, пояснила суду, що на підставі вказаних документів не можливо було підтвердити митну вартість заявленого позивачем товару, оскільки калькуляція фірми – виробника не містить інформацію про визначенння собівартості товару, а також декларантом додатково не було подано експортну вантажну митну декларацію країни відправника та довідку експертної організації про цінові показники товару.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача Кот В.О. зазначив, що ним було подано до митного органу вантажну митну декларацію країни відправника, в якій не зазначено ціни товару, оскільки така інформація не міститься в ВМД Угорщини та не передбачена законодавством цієї країни.
Спростовуючи дані твердження, представник відповідача надав суду копії експортних вантажних митних декларацій Угорщини, в яких відображена інформація щодо найменування, ціни та маси товару (а.с.7-9, том ІІІ).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на експертний висновок Київської обласної торгово-промислової палати від 10.12.2009 р.
Судом не може братись до уваги зазначений висновок, оскільки, по-перше, відповідно до статті 11 Закону України від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислові палати мають право: проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Однак така вартість не являється митною вартістю, її в силу вимог статті 260 Митного кодексу України, може визначати декларант, а саме – «Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу», а також експертами при складанні висновку не проводився аналіз цін і умов світового ринку, що визначено статтею 11 Закону України від 03.12.1990 р. №507-ХІІ "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку, по-друге, вказаний висновок не був наданий позивачем митному органу під час митного оформлення.
Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей до компетенції митного органу відноситься самостійне визначення митної вартості товару на підставі наявних у митного органу відомостей, в тому числі цінової інформації.
Згідно з приписами статті 261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.
Системний аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 265 Митного кодексу України у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості, або наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при самостійному визначенні митної вартості товару митний орган враховує наявні у нього відомості, в тому числі і цінову інформацію.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. №339, встановлено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.
Матеріалами справи встановлено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв’язку з чим і були витребувані додаткові документи. Судом також встановлено, що позивачем на вимогу митного органу були подані не всі додаткові документи, що й стало підставою для самостійного визначення митницею митної вартості товару. Обов’язок суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений частиною другою статті 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р.
Згідно статті 267 Митного кодексу України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим методом, митницею відповідно до вимог статті 273 Митного кодексу України вказана неможливість застосування попередніх методів.
Судом, встановлено, що контракт №02/09 укладений згідно Інкотермс-2000 на умовах EX WORKS.
За правилами Інкотермс-2000, термін EX WORKS (…назва місця), означає, що продавець вважається виконавшим свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.
Таким чином, даний термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинний нести усі витрати і ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення та, відповідно, зобов’язує покупця вчинити всі дії, спрямовані на експорт товару.
Отже, враховуючи зазначене, позивач повинен був здійснити митне оформлення товару на території Угорщини для його перевезення на територію України та подальшого митного оформлення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про визначення митної вартості товарів № 125000007/2009/301212/1 від 23.09.2009 р. прийняте відповідачем правомірно, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 51, 69, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек» до Київської обласної митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №125000007/2009/301212/1 від 23.09.2009 р. - відмовити.
. Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Лисенко В.І.
постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 23.06.2010 р.