КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року Справа № 2-а-3915/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Горбачі А.М., за участю представників сторін:
від позивача - Мацюк М. М.,
від відповідача: - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення до державного бюджету податкової заборгованості у розмірі 530837,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості на до державного бюджету.
До початку судового засідання 26.04.2010р. відповідач звернувся до суду із письмовою заявою про визнання позову.
У судовому засіданні представник позивача проти визнання позову відповідачем не заперечував, обставин, що перешкоджають прийняттю судом визнання відповідачем позову, не навів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково. Враховуючи приписи статті 112 КАС України, суд вважає, що визнання адміністративного позову має бути викладено в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
ОСОБА_2 має статус фізичної особи – підприємця, зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 29.01.2008р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 2339 000 0000 007047, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 05.02.2008р. за №100095664.
У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком з доходів фізичних осіб та податком на додану вартість .
Податковий борг з податку з доходів фізичних осіб виник з таких підстав.
У грудні 2008 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 за період діяльності з 30.01.2008р. по 30.09.2008р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
Перевіркою виявлено порушення відповідачем вимог п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»; ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»; п. 1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - встановлено факти заниження податку на додану вартість у розмірі 293314,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 91007,00 грн.
За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1. статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийняті і надіслані на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 №00403321701/0, яким визначено сума податку на додану вартість у розмірі 293314,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 146657,00 грн., від 25.12.2008р. №0040331701/0, яким визначена сума податку з доходів фізичних осіб - суб’єктів підприємницької і незалежної професійної діяльності, від 16.01.2009р. №0006391702/0, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 47,08 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача, вручені йому відповідно 30.12.2008р. та 16.01.2009р. та не оскаржено ним в установленому порядку .
За результатами перевірки складено акт від 19.12.2008р. №533/17-1/2596304572, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.12.2008 №00403321701/0 , згідно з яким визначено сума податку на додану вартість у розмірі 293314,00 грн. та застосовано штрафні санкцїї у розмірі 146657,00 грн. , а також від 25.12.2008р. №0040331701/0, яким визначена сума податку з доходів фізичних осіб - суб’єктів підприємницької і незалежної професійної діяльності. Податкові повідомлення-рішення вручено податковим органом відповідачу, однак не оскаржено ним в установленому порядку.
У січні 2009 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведена невиїзна перевірка по питанню своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2
Перевіркою виявлено порушення відповідачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме – за несвоєчасна сплата узгоджених сум податкового зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1. ст.. 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
За результатами перевірки складено акт від 16.09.2009р. №15/172/2596304572, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2009р. за №0006391702 /0 , згідно з яким визначена штрафна санкція за період з 01.09.2008р. по 04.09.2008р. у розмірі 47,08 грн. Податкове повідомлення-рішення вручено податковим органом відповідачу, однак не оскаржено ним в установленому порядку.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача становить 526,47 грн.
Вказані суми податкової заборгованості відповідачем сплачені не були.
Податковим органом було надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги ( від 30.01.2009р. № 1/30 та від 24.03.2009р. № 2/116 ), однак д о дня судового розгляду податкову заборгованість відповідачем не сплачено.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Об’єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями статями 3, 4 цього Закону.
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР о б’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць .
Частиною першою статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності на підставі пункту 22.10 статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб») передбачено, що з доходів, зазначених у розділі ІV Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
Згідно з частиною другою вказаної статті Декрету оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.
Податок, обчислений податковими органами, сплачується в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).
У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).
В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб’єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов’язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Суд, з’ясувавши, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів, встановивши наявність у представника відповідача відповідних повноважень, визнання відповідачем позову прийняв.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 112, 159-163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 530837 (п’ятсот тридцять тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 40 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) В.І. Лисенко
З оригіналом згідно
суддя
постанова складена в повному обсязі – 28 квітня 2010 року.