КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року 2а-2492/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,
при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області
до Головного управління юстиції у Київській області (підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області з позовом до Головного управління юстиції у Київській області (підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 20.11.2009 ВП № 13187048 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн., згідно з якою на позивача накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення.
Відповідач обґрунтовує позовні вимоги тим, що невиконання судового рішення було обумовлено тим, що він звертався до державного виконавця з проханням звернутися до суду про надання роз’яснення щодо порядку виконання рішення, у зв’язку з чим вважає неправомірним накладення на нього штрафних санкцій за невиконання рішення суду.
Ухвалою суду від 11.12.2009 відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 20.01.2010, відкладено на 20.03.2010, 01.06.2010 у зв’язку з неявкою до суду представника позивача.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
Позивач надіслав до суд клопотання про розгляд справи за відсутності його представника на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 1128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У зв’язку з цим суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Д ослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Постановою 03.06.2009 ВП № 13187048 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08.05.2009 № 2а-1760, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2009. Вказаним судовим рішенням суд зобов’язав Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області здійснити перерахунок призначеної гр. ОСОБА_1 державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Прийнявши постанову від 03.06.2009 ВП № 13187048, державний виконавець зобов’язав боржника – позивача в даній справі, виконати рішення суду та надав семиденний строк для його добровільного виконання з моменту отримання постанови виконавця.
16 червня 2009 року позивач отримав постанову державного виконавця, але рішення в установлений строк не виконав.
17 липня 2009 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві звернулось до начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області із заявою про зупинення виконавчого провадження та проханням звернутися до Вищого адміністративного суду України із заявою про роз’яснення постанови суду від 09.04.2009.
Листом від 24.11.2009 підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області повідомив позивача про відсутність у державного виконавця підстав для звернення до суду із заявою про роз’яснення рішення суду, а також роз’яснив, що згідно із статтею 28 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження також мають право звернутися до суду із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту виконавчого документа.
Згідно з постановою від 20.11.2009 ВП № 13187048 за невиконання рішення суду в установлений державним виконавцем строк на Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
Доказів тому, що Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області повідомило державного виконавця про те, що ним виконало рішення суду, суду не надано.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 2 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно статей 3, 18 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Статтею 24 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно з частиною другою вказаної статті державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Відповідно до статті 5 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, і має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
В силу вимог статті 124 Конституції України державний виконавець не має права ставити під сумнів законність виданого виконавчого документа або проявляти бездіяльність з метою невиконання судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 35 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» Виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Проте, як вбачається із змісту вказаної норми, зупинення виконавчого провадження з наведеної підстави є правом, а не обов’язком державного виконавця, і пов’язується із зверненням до суду державного виконавця, чим державний виконавець правомірно не скористався.
Таким чином, жодних підстав для зупинення виконавчого провадження у відповідача не було.
Відповідно до статті 87 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Дослідивши матеріли справи, суд вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України підлягала обов’язковому виконанню, є чіткою і зрозумілою, а заява позивача до держаного виконавця із заявами про зупинення виконавчого провадження і прохання звернутися до суду про роз’яснення судового рішення є наслідком зловживання процесуальним правом під час виконавчого провадження. Це означає, що жодних поважних причин для невиконання рішення суду у позивача (боржника) не було.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 7 червня 2010 року.