КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2010 року справа № 2-а-5077/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників сторін
від позивача: - Шапочкін Д.М.,
відповідача: - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДФК, ЛТД»
про стягнення податкової заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У травні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Ірпінська об’єднана державна податкова інспекція Київської області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДФК, ЛТД» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1699, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств та єдиного податку з юридичних осіб. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2010 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Ухвала суду, а також позовна заява з доданими до неї матеріалами надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у Довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 14. Однак, до суду повернулись конверти, направлені на адресу відповідача, з довідками поштового відділення – «не існує».
Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ДФК» зареєстроване 16.10.1996р. Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області (номер запису в журналі обліку реєстрації 848), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області з 15.12.1994 р. за №91.
Податкова заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб виникла з таких підстав.
Як вбачається з наявних матеріалів справи 08.08.2007 р., 29.01.2008 р. та 05.02.2008 р. позивачем були проведені невиїзні документальні перевірки відповідача стосовно своєчасності подання податкової звітності.
У ході проведення перевірок встановлено порушення відповідачем приписів:
- абзацу 9 підпункту 4 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»;
- підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ), а саме - неподання податкової звітності з єдиного податку, за результатами яких складені акти, відповідно №12/85 від 08.08.2007 р., №33/143 від 29.01.2008 р. та №59/186 від 05.02.2008 р.
На підставі вищезазначених актів перевірки відповідачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, про що прийняті податкові повідомлення-рішення №0000941501/0 від 08.08.2007 р. на суму 170, 00 грн., №0003791510/0 від 29.01.2008 р. на суму 170, 00 грн. та 0004071510/0 від 05.02.2008 р. на суму 170, 00 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000941501/0 від 08.08.2007 р. вручено відповідачу 15.08.2007 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення №72870 (а.с.15).
У зв’язку з неможливістю вручення податкових повідомлень-рішень №0003791510/0 від 29.01.2008 р. та 0004071510/0 від 05.02.2008 р., позивач, враховуючи приписи підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, розмістив їх на дошці податкових оголошень 14.03.2009 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту позивача №37 від 14.03.2008 р.
Таким чином, сума заборгованості відповідача за єдиним податком з юридичних осіб на день судового розгляду становить 510, 00 грн.
Податкова заборгованість з податку на прибуток підприємства виникла з таких підстав.
26.09.2008 р., 02.03.2009 р. та 12.08.2009 р. позивачем проведені невиїзні документальні перевірки відповідача стосовно своєчасності подання податкової звітності.
У ході проведення перевірок встановлено порушення відповідачем приписів:
- підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III, пункт 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме - неподання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2008 рік та перше півріччя 2009 року, за результатами яких складені акти, відповідно №527/1952 від 26.09.2008 р., №85/334 від 02.03.2009 р. та №350/1158 від 12.08.2009 р.
На підставі вищезазначених актів перевірки відповідачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, про що прийняті податкові повідомлення-рішення №0008901510/0 від 26.09.2008 р. на суму 340, 00 грн., №0000921510/0 від 02.03.2009 р. на суму 510, 00 грн. та №0010621510/0 від 12.08.2009 р. на суму 340, 00 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000921510/0 від 02.03.2009 р. отримане відповідачем 06.03.2009 р., про що свідчить підписи його уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення №62972 (а.с. 19).
У зв’язку з неможливістю вручення податкових повідомлень-рішень №0008901510/0 від 26.09.2008 р. та №0010621510/0 від 12.08.2009 р., позивач, враховуючи приписи підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, розмістив їх на дошці податкових оголошень 09.10.2008 р. та 19 .08.2009 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів позивача № 143/15-1 від 09.10.2008 р. та №57 від 19.08.2009р.
Таким чином, сума заборгованості відповідача за податком з прибутку підприємств на день судового розгляду становить 1190, 00 грн.
За твердженням позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові повідомлення – рішення відповідачем не оскаржувались, а отже, такі зобов’язання вважаються узгодженими.
Відповідно до пояснень позивача, згідно карток особових рахунків, податкових повідомлень – рішень, податкових вимог, декларацій, довідки про суми податкової заборгованості, заборгованість відповідача, н а день судового розгляду становить 1699, 00 грн.
Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/262 від 03.11.2007 р. у розмірі 170, 00грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/6 від 15.01.2008 р. у розмірі 170, 00грн. Зазначені податкові вимоги були врученні відповідачеві, відповідно 15.11.2007 р. та 21.02.2008 р., про що свідчать підписи його уповноважених осіб на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 23 та 24).
За поясненнями позивача, в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України вiд 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закон України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, день розміщення податкового повідомлення – рішення або податкової вимоги на дошці податкових оголошень вважається днем її вручення.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року.
Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підпунктом 16.4 статті 16 Закону України податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ДФК, ЛТД» до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 1699 (одну тисячу шістсот дев’яносто дев’ять) гривень 00 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) Лисенко В.І.
З оригіналом згідно
суддя
постанову складено у повному обсязі та підписано 09 червня 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«09» червня 2010 р.
№2-а-5077/10/1070
Ірпінська ОДПІ Київської область
вул. Шевченка, 2-а, м. Ірпінь, Київської обл., 08200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 04.06.2010р.
Суддя Лисенко В.І.
_________________________________________________________________________________
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«09» червня 2010
№2-а-5077/10/1070
ТОВ "Компанія ДФК, ЛТД"
вул. Стельмаха, 14, м. Ірпінь, Київської обл. 08200
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 04.06.2010р.
Суддя Лисенко В. І.