КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 року 2а-270/10/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Норця В.М.,
третьої особи – Циганок Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області
третя особа: начальник Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області Циганок Людмила Миколаївна,
про визнання незаконним переміщення та стягнення різниці в заробітній платі,
в с т а н о в и в:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування наказів Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 03.04.2006 № 5-к про прийняття ОСОБА_1 на роботу до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області в порядку переведення з Обухівської державної податкової інспекції Київської області на посаду виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи; від 10.04.2006 № 9-о про те, що ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності; від 08.06.2006 № 21-к про переміщення ОСОБА_1 на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб; поновлення на посаді головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, стягнення недоотриманого грошового забезпечення за квітень 2006 року.
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 18.09.2006, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.12.2006, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2008 постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 18.09.2006 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22.12.2006 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 16.01.2009 справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду.
Під час розгляду справи у Київському окружному адміністративному суді позивач заявив, що справа розглядається тривалий час, життєві обставини змінилися, за цей час він працевлаштувався і не потребує поновлення на роботі, тому позивач змінив позовні вимоги, просив суд лише визнати незаконним його переміщення на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, що відбулось на підставі наказу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 08.06.2006 № 21-к, та стягнути різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача і третя особа на стороні відповідача проти позову заперечували, зазначали, що переміщення ОСОБА_1 на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб відбулось законно на підставі частини другої статті 32 Кодексу законів про працю України. Вказані особи наполягали на застосуванні до спірних правовідносин статті 114 Кодексу законів про працю України, яка обмежує доплату працівнику до попереднього заробітку періодом у два місяці. Представник відповідача і третя особа зазначили, що у період з 09.06.2006 по 04.08.2006 позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, а також у відпустці. За цей час позивачу виплачувались допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та відпускні, що обчислювались виходячи із попередньої заробітної плати, таким чином, на думку відповідача і третьої особи, переміщення майже не вплинуло на заробіток позивача, різниця в заробітку становить лише два дні.
Крім того, представник відповідача і третя особа заявили, що вимога про стягнення різниці в заробітку в силу приписів статті 235 Кодексу законів про працю України може заявлятися лише у зв’язку з поновленням на роботі. Оскільки позивач вимог про поновлення на роботі не заявляє, то й вимоги про стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи задоволенню не підлягає. Вказані особи просили суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши позивача, представника відповідача, третю особу, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
3 квітня 2006 року ОСОБА_1 згідно з наказом від 03.04.2006 № 5-к прийнято на роботу до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на посаду виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи в порядку переведення з Обухівської державної податкової інспекції Київської області та встановлено посадовий оклад згідно із штатним розписом.
У червні 2006 року згідно з наказом Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 08.07.2006 № 21-к з 09.07.2006 виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_1 переміщено на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб з посадовим окладом і надбавками згідно із штатним розписом. Переміщення ОСОБА_1 пов’язується з неналежним виконанням службових обов’язків та оголошенням догани 15.03.2006 на підставі наказу № 114-о Обухівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області «Про оголошення догани», наказом Кагарлицької ОДПІ від 10.04.2009 № 9-о «Про скасування податкового повідомлення-рішення», поданням Кагарлицької міжрайонної прокуратури від10.05.2006 № 8-н/777 та наказом Кагарлицької ОДПІ від 07.06.2006 № 33-о «Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності». Переміщення вчинено на підставі статті 32 Кодексу законів про працю України.
Не погоджуючись з переміщенням, позивач 19.07.2006 звернувся з позовом до Кагарлицького районного суду Київської області про скасування наказів та стягнення недоотриманого грошового забезпечення.
Під час судового розгляду справи, у серпні 2009 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи з Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на підставі наказу від 08.09.2008 № 33-о.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок проходження публічної служби в органах державної податкової служби визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про державну службу», а також Кодексом законів про працю України, норми якого застосовуються до відносин публічної служби субсидіарно.
Відповідно до положень статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір з працівником укладається, як правило, в письмовій формі, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
ОСОБА_1 прийнято на роботу до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції Київської області на посаду виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи, прийняття на роботу оформлено наказом.
Та обставина, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 відповідач припустився помилки, адже посади саме «виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи» штатним розписом не передбачено, не впливає на суть правовідносин, що виникли між сторонами і зміст трудового договору. Із змісту наказу від 03.04.2006 № 5-к вбачається, що трудовим договором з ОСОБА_1 обумовлено виконання обов’язків начальника відділу контрольно-перевірочної роботи з виплатою посадового окладу згідно із штатним розписом.
В силу статті 31 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Згідно із статтею 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Із змісту наказу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 08.07.2006 № 21-к вбачається, що ОСОБА_1 з посади виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи переміщено на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб, яка оплачується в меншому розмірі.
Це означає, що у відносинах між позивачем і відповідачем відбулась істотна зміна трудового договору, яка у розумінні статті 32 Кодексу законів про працю України не може вважатися переміщенням, а означає переведення на іншу роботу, що потребує згоди працівника.
Як встановлено під час судового розгляду, жодної згоди на переведення ОСОБА_1 не надавав.
Водночас із змісту наказу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 08.07.2006 № 21-к вбачається, що переміщення ОСОБА_1 по суті було застосовано в якості дисциплінарного стягнення за порушення, вчинені позивачем.
Цю обставину також підтвердила Циганок Л.М. – третя особа в даній справі, яка пояснила, що позивача було переміщено на нижчеоплачувану роботу, а не застосовано дисциплінарне стягнення, «тому що його пожаліли».
Це означає, що переведення ОСОБА_1 також не обумовлено змінами в організації виробництва і праці.
Відповідно до статті 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час судового розгляду встановлено, що переміщення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб відбулось безпідставно, з порушенням вимог статті 32 Кодексу законів про працю України.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності суд наголошує, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має відбуватись згідно з вимогами статті 14 Закону України «Про державну службу».
Суд не приймає до уваги посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень статті 114 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32) зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення. Стаття 114 Кодексу законів про працю України поширюється на випадки правомірного переміщення працівника, а не протиправного, що має місце в даній справі.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Твердження відповідача про те, що вимога про стягнення різниці в заробітку в силу приписів статті 235 Кодексу законів про працю України може заявлятися лише одночасно з вимогою про поновлення на роботі суд до уваги не приймає, адже таке твердження є наслідком невірного тлумачення змісту закону.
Вимоги про поновлення на роботі і про виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи є способами захисту порушеного права, які не завжди пов’язані одна з одною. Позивач самостійно обирає способи захисту порушеного права, вільно розпоряджаючись при цьому належним йому матеріальним правом і користуючись процесуальними правами на власний розсуд. Звуження обсягу права на судовий захист та отримання компенсації за виконання нижчеоплачуваної роботи у зв’язку з незаконним переміщення.
Щодо обмеження виплати різниці в заробітку річним строком, суд зазначає, що позивач вчасно звернувся до суду з позовом про захист порушеного права, тривалий судовий розгляд справи відбувався не з його вини, тому виплата різниці в заробітку підлягає присудженню за весь час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Під час судового розгляду встановлено, що переміщення позивача на нижче оплачувану роботу сталося 08.06.2006. На підставі наказу від 05.06.2006 № 5-в ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів з 23.06.2006 по 23.07.2006 з нарахування відпускних виходячи із розміру попередньої заробітної плати ОСОБА_1 як виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи. Проте, ОСОБА_1 з 09.06.2006 по 04.07.2006 перебував у стані непрацездатності, що підтверджується лікарняним листом від 04.07.2006 № 882562 і за цей період йому виплачено компенсацію за час непрацездатності виходячи із середньоденної заробітної плати начальника відділу контрольно-перевірочної роботи. У зв’язку з непрацездатністю, що сталася в період відпустки, наказом від 21.07.2006 ОСОБА_1 було продовжено щорічну відпустку на 12 календарних днів з 24.07.2006 по 04.08.2006.
У подальшому, з 08.08.2006 по день звільнення – 08.09.2008 заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась виходячи з посадового окладу і надбавок головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб.
Таким чином, у зв’язку з незаконним переміщенням на користь позивача підлягає присудженню різниця в заробітку виконуючого обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи та головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб за період з 08.08.2006 по 08.09.2008.
Згідно з розрахунком, наданим Кагарлицькою об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області, різниця в заробітку за цей період становить суму 7083,39 грн., з чим погодився позивач.
Позивач просив суд допустити до негайного виконання постанову в частині присудження виплати різниці в заробітку в межах суми стягнення за один місяць.
Проте, суд не вбачає наявності підстав для застосування статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, адже її положення щодо негайного виконання судового рішення застосовуються з метою стягнення заробітної плати при поновленні на роботу. Тобто, вказана норма має на меті не допустити погіршення матеріального стану особи, яка не має інших засобів для існування. В даній справі на день прийняття рішення позивач є працевлаштованим і отримає доход у вигляді заробітної плати від іншого працедавця, тому підстави для застосування положень статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач не надав суду доказів, що ним понесені які-небудь витрати, пов’язані з розглядом справи, тому судові витрати присудженню витрати з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконним переміщення ОСОБА_1 з посади виконувача обов’язки начальника відділу контрольно-перевірочної роботи Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на підставі наказу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 08.06.2006 № 21-к.
Стягнути з Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи у зв’язку з незаконним переміщенням за період з 09.08.2006 по 08.09.2008 у сумі 7083 (сім тисяч вісімдесят три) гривень 39 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 21 червня 2010 року.