КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
15 червня 2010 року 2а-4645/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С.,
при секретарі судового засідання Гончаровій А.О.,
за участю:
представника позивача – Осадовського О.Ю.,
представник відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сквирського районного центру зайнятості
до Сквирської районної ради
про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Сквирський районний центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до Сквирської районної ради про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 221,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самостійно визначив розмір страхових внесків, але не сплатив їх у повному обсязі у визначений законом строк, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість (недоїмка) за цим обов’язковим платежем. Центри зайнятості в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. Виявивши наявність у відповідача заборгованості перед Фондом, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.
Ухвалою від 20.04.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 15.06.2010.
Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.
У призначений день і час до суду з’явився представник позивача.
Відповідач надіслав до суду заперечення проти позові і просив суд розглядати справу за відсутності його представника на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Сквирська районна рада є юридичною особою - роботодавцем, як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття перебуває на обліку у Сквирському районному центрі зайнятості з 20.02.1995 року.
Згідно з розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І-й квартал 2010 року відповідачем самостійно визначено суму недоїмки зі сплати страхових внесків сумі 221,48 грн.
Як встановлено під час судового розгляду, вказана заборгованість виникла у зв’язку з тим, що 27.06.2001 позивач подав до Сквирського територіального безбалансового відділення Київської обласної дирекції банку «Україна» платіжне доручення на перерахування страхових внесків в сумі 221,48 грн.
Зі штампу банку, проставленому на платіжному дорученні, вбачається, що його прийнято банком до виконання і виконано. Це також підтверджується випискою про операції за поточним рахунком відповідача, відповідно до якої кошти списано з рахунку відповідача 27.06.2001.
Проте, вказані кошти не було перераховано до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у зв’язку з неплатоспроможністю банку «Україна»
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон України від 02.03.2000 № 1533-III).
Відповідно до вказаного Закону страхувальниками вважаються роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески (підприємства, установи та організації, які використовують найману працю).
В силу положень частини другої статті 35 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.
Згідно із статтею 17 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно з пунктом 13 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» (Інструкція N 7), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.1996 № 204 (діяла на час здійснення платежу), банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного часу. Під операційним чаом розуміється регламентований внутрішнім режимом роботи банківської установи час роботи з клієнтами (в межах операційного дня), особливість якого полягає в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банківською установою протягом цього часу, мають бути виконані (перевірені, передані в банк одержувача (платника), оформлені необхідними бухгалтерськими проводками за відповідними рахунками тощо) в той же день. Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження.
Це означає, що платник, який подав платіжне доручення до банку в операційний час, отримавши від банку платіжне доручення з відбитком штампу банку та підписом відповідального працівника про виконання, має бути упевненим в тому, що банк здійснить перерахування коштів у той же день.
Факт невиконання банком платіжного доручення клієнта за наявності коштів на рахунку останнього, є обставиною, що сталася незалежно від волі відповідача і не має жодного зв’язку з його діями, адже відповідач не може впливати на дії банку у зв’язку з виконанням платежів.
Частиною третьою статті 17 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що у разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.
Згідно з пунктом 5.9. Інструкції про порядок обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття па обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати, ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач, сплачуючи страхові внески шляхом безготівкового перерахування коштів, діяв згідно з вимогами закону. При цьому, він вчасно подав платіжні доручення на перерахування сум страхових внесків до банку, доручення були прийняті банком і на них було проставлено штамп банку про виконання.
За наведених обствин суд вважає, що позивач є таким, що належинм чином виконав обов’язок зі сплати страхових внесків до Фонду. Таким чином, вимоги про стягнення з нього сум заборгованості, які виникли внаслідок невикоання банком «Україна» платіжного доучення, є безпідставними, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідач не надав суду жодних доказів, що ним понесені які-небудь витрати, пов’язані з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 21 червня 2010 року.