Кіровський  міський  суд  Донецької  області                   К О П І Я

           Справа № 2-  317                                                                                        2010 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                    ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

     31 травня  2010  р.             Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді                                             Волкової Н.Ю.

при секретарі                                                      Ярусової О.В.

з участю  представників  позивача                   ОСОБА_1

                                                                              ОСОБА_2

                                                                              ОСОБА_3

відповідачки                                                        ОСОБА_4

представника третьої особи

голови правління ОСББ                                      Рибчук В.П.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП  « Донецьктеплокомуненерго » в особі   Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до   ОСОБА_4 та ОСОБА_6   про стягнення  заборгованості   по сплаті за постачання теплової енергії, -

                                                           в с т а н о в и в :

       ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»  23 лютого 2010 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що є власниками квартири про стягнення з них  заборгованості по сплаті за постачання теплової енергії у АДРЕСА_1  за період з 1 лютого   1997 р. до 01 лютого 2010 р. у розмірі  9330 грн. 59 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили та  не уклади договір  на реструктуризацію заборгованості  за послуги тепломережі.  Позивач вказав, що відповідачі проживають  в АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а  виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є  правонаступником всіх прав та обов’язків ВО «Кіровськтепломережа».

       У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали свої позовні вимоги, просили стягнути заборгованість з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в повному обсязі у розмірі 9330 грн. 59 коп. без застосування строку позовної давності, оскільки за твердженням ОСОБА_1 сплата споживачем  за жовтень 2008 р. з будь-яких причин 105 грн. при нарахуванні за цей місяць 103,16 грн. (незважаючи на те, що на квитанції вказано, що оплата проводиться саме за жовтень 2008 р.) свідчить про визнання нею всього боргу та перериває перебіг строку позовної давності, в зв’язку з чим відсутні підстави до його застосування за заявою відповідачки. Представник позивача                         ОСОБА_3 пояснила, що  за представленими ОСОБА_4 актами, перерахунки проведені вірно, оскільки за Правилами 100% оплати при температурі в квартирі 12 градусів здійснюється лише за кімнати, в яких є така температура, а тарифи на газ при розрахунку собівартості вони враховують як для підприємства, оскільки закуповують газ саме як підприємство, отже вимушені вкладати саме цю ціну в тарифи. Ніхто з представників не міг пояснити в суді підстави проведення нарахувань з жовтня 2008 р. до березня 2009 р. включно за новими тарифами 8,42 за 1 кв.м незважаючи на те, що  такі тарифи ніяким чином та ніякою установою ніколи “затверджені”, як того вимагає законодавство, не були, а були лише “погоджені” виконкомом Кіровської міської ради, що не є підставою для їх застосування, проте представник позивача ОСОБА_3 не вбачає в цьому ніякої різниці через колізії закону, хоча визнає, що за цей період дійсно були застосовані погоджені, проте не затверджені тарифи, а представник позивача ОСОБА_2 повідомила суд, що якщо брати за цей період по 5,28 грн. за 1 кв.м (що мали місце до їх підвищення до 8,42), то в жовтні 2008 р. потрібно зняти відповідачки 118,59 грн., а за січень 2009 р. – 86,90 грн., що вона вирахувала шляхом пропорційного підрахунку.

                Відповідачка  ОСОБА_4 позов  визнала частково,   просила застосувати  позовну давність  та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, вказавши при цьому, що ніколи та ніяким чином та ніякими своїми діями не визнавала свого боргу, оскільки не укладала договору на реструктуризацію боргу, не сплачувала заборгованість. За жовтень 2008 р. вона сплатила 105 грн., вказавши при цьому в квитанції, що проведена сплата саме за жовтень 2008 р. і не вказала, що проведена сплата заборгованості, а сплатила на 1 грн. 84 коп. більше ніж за рахунком тільки тому, що округлила суму та тому, що в касі позивача не було здачі, не приділяючи цьому уваги та не маючи наміру на погашення заборгованості, що й не виразила жодним чином, не вказавши, що сплачує ще і заборгованість, а доводи позивача в цьому плані є лише припущенням її намірів, що не може та не повинно враховуватися на розсуд позивача, адже це стосується намірів її, відповідача по справі. Крім того, позивачка висловила сумнів, що вона  повинна відповідати перед позивачем, оскільки з нею не укладений договір на споживання послуг ні виробником, ні виконавцем послуг. Проте, все ж в межах позовної давності відповідачка визнала позов часткова та пояснила, що не згодна з нарахованою сумою в зв’язку з невідповідністю розрахунків вартості послуг теплопостачанню існуючим цінам на газ для населення; заниженим зняттям вартості послуг теплопостачання за час  недостатнього обігріву її квартири, коли за актами було менше 13 градусів, а плата їй все ж нараховувалася частково, хоча повинна  була знята повністю. Відповідач пояснила, що вона є співвласником вказаної квартири , проживає у ній, фактично користується послугами позивача, проте  лише частково   сплачувала кошти за спожиту теплову енергію через неналежне надання послуг та необґрунтовану відмову на відключення від центрального опалення. Відповідач пояснила, що на укладення договору реструктуризації заборгованості за послуги тепломережі не згодна. Крім того, відповідач пояснила, що вважає незаконним та необґрунтованим нарахування оплати за період з жовтня 2008 р. до квітня 2009 р. за погодженими виконкомом тарифами 8,42 грн. через те, що такі тарифи ніким та ніколи на вказаний період затверджені , як того вимагає закон, не були, через що в тому числі постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 р. дії виконавчого комітету Кіровської міської ради щодо прийняття рішення “Про погодження тарифів на послуги теплопостачання для населення…” від 27 серпня 2008 р. №418 визнані неправомірними, а дане рішення визнане незаконним та скасоване в частині, що стосується погодження тарифів на послуги теплопостачання для населення. Отже не було і підстав для застосування незатверджених тарифів 8,42 грн., а повинні були діяти встановлені до цього тарифи 5,28 грн., які вона і просить застосувати за вказаний період.

     Відповідач ОСОБА_6  направив в суд заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, в якій визнав позов частково та просив застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в зв’язку з чим суд  ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_6.  

    Представник, а саме голова ОСББ  Рибчук В,П.  пояснив суду, що він не заключав договору на поставку послуг зі споживачами, а тільки укладав договір з виробником послуг постачання теплової енергії та не знає чи є позовні вимоги позивача повністю правомірними, а тому просив вирішити спір за законом.

            Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позов повинен бути задоволений частково.

          Згідно  із  ст. ст. 67,68 ЖК України  плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою теріторією, затверджених Постановою КМ України № 572  від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не  встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України  саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

       ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є власниками АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кіровською міською радою 29 листопада 2007 р. (а.с.34), до цього були наймачами вказаної квартири; ОСОБА_4 зареєстрована в даній квартирі (а.с.18) та фактично проживає за даною адресою, ОСОБА_6 знятий з реєстрації в даній квартирі з 30 серпня 2007 р. (а.с.17), проте обидва вони, як співвласники квартири повинні нести відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію як  власники квартири .  

         Будинок у якому знаходиться їх квартира обслуговується ОСББ, який і є виконавцем послуг теплопостачання, виробником яких є позивач.  

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 фактично користуються послугами ВО «Кіровськтепломережа” з лютого 1997 р. до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до 01 жовтня 2007 р., на цей час мають заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію згідно їх особистого рахунку, яка нарахована за АДРЕСА_1 з 01 лютого 1997 р. до 01 лютого 2010 р. у сумі 9330 грн. 59 коп.(а.с.5-8), бо за цей час за постачання теплової енергії за вказану квартиру були внесені лише незначні порівняно із нарахованими кошти ,  хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири, хоча і різної якості.

Суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що вона не повинна відповідати перед позивачем, оскільки з нею не укладений договір на споживання послуг ні виробником, ні виконавцем послуг, хоча вона і є фактичним споживачем послуг, не заслуговує на увагу, оскільки  відповідно до п. 4.2 договору між виконавцем та виробником послуг, виробник самостійно веде облік сплати за поставлену теплову енергію, самостійно виконує стягнення заборгованості (а.с.46-53) , споживачі (відповідачі по справі) сплачують в даному випадку не за договором, а за фактично спожиті послуги по постачанню теплової енергії. Факт споживання теплової енергії    та її надходження до їх квартири відповідачами не заперечується, хоча і різної якості.

    Оскільки строк загальної позовної давності  у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачами), є підставою для відмови у позові;  

відповідачі заявили про застосування строку позовної давності письмово (а.с.25-28) та усно під час судового засідання;

  згідно з випискою із особистого рахунку, в  межах строку позовної давності (що за цією підставою може бути стягнута з відповідачів)  знаходиться заборгованість у сумі 5799 грн. 85  коп. за період з 01 лютого 2007 р. до 01 лютого 2010 р., тобто за три роки до подачі позовної заяви, оскільки позовну заяву до суду подано 23 лютого 2010 р., (а послуги передбачені до сплати до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, отже право на вимогу у позивача за лютий 2007 р. виникла після 10 березня 2007 р.)  і, крім того,  строк позовної давності про стягнення заборгованості до 01 січня 2004 р., встановлений ст. 71 ЦК України 1963 р. сплив до набрання чинності ЦК України 2004 р., що слід врахувати у відповідності із п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України 2004 р.

      Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 решти заборгованості у сумі 3530 грн. 74 коп., що виникла за період з 01 лютого 1997 р. до 01 лютого 2007 р.  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити  через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

      При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 лютого 2007 р. до теперішнього часу жоден з відповідачів не вчинив дії, що свідчить про визнання ними свого боргу, бо тільки ці дії відповідно до ст. 264 ЦК України переривають перебіг строку позовної давності.

     Наполягання представників відповідача про застосування саме  статті 264 ЦК України з тієї підстави, що відповідач ОСОБА_4 сплатила у грудні 2008 р. за квитанцією до відповідача за жовтень 2008 р. 105  грн., коли їй за цей місяць було нараховано 103,16  грн. (а.с.45) та трактування цієї єдиної обставини так, що  незважаючи на відсутність навіть в цій квитанції даних про сплату бодай якогось боргу (тобто без висловлення таким чином наміру сплачувати саме борг), сама по собі переплата за квитанцією 1(одної) грн. 84 коп. є діями, що свідчать про визнання боргу, суд вважає необґрунтованими, зробленими тільки на вигідних для позивача припущеннях, оскільки за вказаною квитанцією немає відмітки про те, що відповідачка сплачує саме борг, можливо якщо б вона сплачувала борг, то вказала би за який період сплачує цей борг; до того ж в квитанції касиром вказано до сплати 105 грн. (без відповідних поміток причини сплати саме такої суми за жовтень 2008 р. , за споживачем могло бути розцінено як нарахування пені чи будь-яких санкцій). По суті прийняття касиром підприємства позивача суми, що перевищує суму, вказану у квитанції є порушенням правил касових операцій, оскільки каса повинна відповідати платіжним документам, в квитанції при прийнятті будь-якої суми до каси підприємства повинно бути зрозумілим за що вона прийнята; по вказаній квитанції незрозумілі підстави прийняття до каси 1 грн. 84 коп., отже саме прийняття вказаної суми є безпідставним, не кажучи вже про відсутність дати прийняття платежу, підпису касира та штампу підприємства, що засвідчує сплату вказаної суми. До того ж сама ОСОБА_4 пояснила суду, що ніколи не мала наміру сплачувати, а тим більше визнавати всю суму боргу. Вона просто вимушено округлила суму до сплати за жовтень 2008 р., оскільки касир сказала, що в неї відсутня здача. З огляду на позицію представників позивача, що сплата навіть декілька копійок понад суму боргу за один місяць сама по собі начебто перериває строк позовної давності, бо автоматично вказує на визнання відповідачем боргу , могла породити умисну поведінку касира позивача (бо оплата проводилася саме в касі підприємства позивача), коли вона в інтересах підприємства повідомила відповідачці про відсутність здачі та такими, на перший погляд, невинними та ненав’язливими діями примусила відповідачку сплатити незначну суму понад квитанцію, оскільки відповідачка просто не приділила цьому належну увагу, сплативши суму без здачі, не прорахувавши можливі висновки виробника послуг з цих дій. Проте , на погляд суду, тим не менше відсутні будь-які докази виявлення добровільної волі відповідачів, що виходив би з відповідного наміру відповідачів саме  на сплату боргу , свідомих дій відповідачів щодо сплати боргу чи його визнання будь-яким іншим чином, оскільки навіть в цій єдиній квитанції не вказано про сплату саме боргу, а вказано про сплату послуг за жовтень 2008 р., а пояснення відповідача ОСОБА_4 про обставини сплати цієї суми не спростовані іншими доказами. За таких обставин суд не може прийняти до уваги безпідставні припущення позивача, що не підтверджені відповідними достатніми  та допустимими доказами, оскільки рішення суду взагалі не може ґрунтуватися на припущеннях, як не може залежати від припущень представників позивача право відповідачів на застосування строку позовної давності.  

   Таким чином суд вважає за єдине можливе застосування в даному випадку за заявою відповідачів строку позовної давності, що єдино відповідає принципам законності та справедливості і не використовує будь-які випадковості та порушення без виявлення чіткої та свідомої волі сторін до вчинення будь-яких дій.

Крім того, суд вважає доречними та заслуговуючими на увагу вимоги відповідача ОСОБА_4 вважати незаконним та необґрунтованим нарахування оплати за період з жовтня 2008 р. до травня 2009 р.  за погодженими   виконкомом тарифами  8,42 грн. через те, що такі тарифи ніким та ніколи на вказаний період затверджені , як того вимагає закон, не були, отже не було і підстав для застосування незатверджених тарифів 8,42 грн., а повинні були діяти встановлені та затверджені виконкомом до цього тарифи 5,28 грн.

              Дійсно набравшою законної сили постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 р. дії виконавчого комітету Кіровської міської ради щодо прийняття рішення “Про погодження тарифів на послуги теплопостачання для населення…” від 27 серпня 2008 р. №418 визнані неправомірними, а дане рішення визнане незаконним та скасоване в частині, що стосується погодження тарифів на послуги теплопостачання для населення. Дана постанова була прийнята через те, що виконком Кіровської міської ради під час прийняття даного рішення припустився чисельних порушень діючого законодавства, серед яких лише погодив  тарифи, а не затвердив їх , незважаючи на те, що адміністрація в/о “Жданівкатепломережа” просила затвердити тарифи.

           Дане рішення суду було прийнято позивачем до виконання, підтвердженням чого є  нарахування після прийняття даного рішення оплати за попередніми тарифами 5,28 за 1 м кв., що мали місце до опалювального сезону 2008-2009 років, що видно з направленого відповідачам повідомлення про сплату послуг за грудень 2009 р. (а.с.36)

Стаття 13 Закону України “Про теплопостачання”  від 02 червня 2005 р. №2633-1У зі змінами та доповненнями відносить встановлення  тарифів на теплову енергію до  головних повноважень місцевого самоврядування в сфері теплопостачання.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються  органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та (або) використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Позивач на період 2008-2009 року не здійснював комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та (або) не використовував нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, отже тарифи повинні були затверджуватися  органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 р. №1875-1У із змінами та доповненнями, ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються  органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують  органи місцевого самоврядування законодавцем віднесені до другої групи, закріпленої п.2  ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п.1 ч.1 ст.22 Закону України “Про житлово- комунальні послуги” виробник має право розробляти і подавати на затвердження  уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово- комунальні послуги першої та другої групи (пункт 3 частини першої ст. 14 цього Закону). Такі ж права має виконавець на підставі п.1 ч.1 ст.21 цього ж Закону.

Відповідно до ст. 31 Закону України “Про житлово- комунальні послуги”  :

порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово- комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України ;

виконавці/виробники  здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово- комунальних послуг і подають їх на затвердження  органам місцевого самоврядування;

органи місцевого самоврядування затверджують  ціни/тарифи на житлово- комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як вбачається із наведеного аналізу нормами чинного спеціалізованого законодавства для органів місцевого самоврядування не передбачено функцію чи порядок погодження цін /тарифів на комунальні послуги.

                Адміністрація в/о «Жданівкатепломережа», що навіть не є суб’єктом господарювання, оскільки є структурною одиницею ОКП «Донецьктеплоенерго» і, відповідно, не є виконавцем/виробником  житлово-комунальних послуг (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») зверталася до виконкому Кіровської міської ради з супровідним листом, в якому просила затвердити тарифи, проте рішенням виконкому Кіровської міської ради №418 від 27 серпня 2008 р. тарифи були лише погоджені для населення у розмірі 8,42 грн. на 1 кв.м загальної площі, проте не затверджені. Ніяким іншим чином чи органом тарифи так і не були затверджені на протязі всього опалювального сезону 2008-2009 р.

               Цей же факт встановлено набравшою сили постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 р., а тому відповідно до ч.3 ст. 61  ЦПК України не доводиться при розгляді інших справ відносно встановлених рішенням суду фактів.

Відповідно до ст.32 ч.2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”   розмір плати за комунальні послуги розраховуються виходячи з розміру   затверджених  цін/тарифів  та показань засобів обліку або за нормами, затвердженому в установленому порядку.

Останнє до періоду опалення 2008-2009 років затвердження  тарифів на послуги з теплопостачання для населення  відбулося рішенням виконкому Кіровської міської ради №251 від 16 серпня 2006 р. у розмірі 5,28 грн. за 1 кв.м загальної площі.

           Отже  у виробника послуг, тобто у позивача по справі, не було  підстав для застосування незатверджених тарифів 8,42 грн. в опалювальний сезон 2008-2009 р., оскільки вони в цей період затверджені ніякими органами не були взагалі, а отже не могли бути і застосовані відповідно до ст.32 ч.2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”,  а повинні були діяти встановлені до цього затверджені рішенням виконкому  16 серпня 2006 р. тарифи 5,28 грн., які, на погляд суду, і підлягають застосуванню за вказаний період.

            В зв’язку з чим, суд при  вирішенні даного позову про стягненні заборгованості за спожиту теплову енергію вважає за єдине законно можливе врахувати за опалювальний період 2008-2009 р. останні затвердженні  на цей період тарифи, яким на цей час був тариф для населення 5,28 грн. за 1 кв.м, виходячи з цього, заборгованість у відповідачів   за період з 15 жовтня 2008 р. до 16 квітня 2009  р., виходячи з загальної площі їх квартири 63,30 кв.м дорівнює:

   - за 17 днів жовтня 2008  р. – 183 грн. 28 коп. (5,28 грн. х 63,3 = 334,22 : 31х17= 183,28 грн.) за мінусом повернення суми за неналежне опалення, яка , за поясненням представника позивача з розрахунку цього тарифу складе 118,59 грн. (оскільки за тарифом 8,42 за цей місяць повернення складало 189,12 грн.), тобто 67% залишкова сума заборгованості за 17 днів жовтня 2008 р. складає 64,69  грн. (183,28 грн. – 118,59 грн. = 64,69 грн.) ;

      -за листопад, грудень 2008 р., лютий, березень 2009  р. – 1336,88  грн.(5,28 грн. х 63,30 кв.м = 334,22 грн. х 4 м);

       -за січень 2009  р. – 334,22   (5,28 грн. х 63,30 кв.м) за мінусом повернення суми за неналежне опалення, яка , за поясненням представника позивача з розрахунку цього тарифу складе 86,90 грн. (оскільки за тарифом 8,42 за цей місяць повернення складало 137,54 грн.), тобто 25,81%. залишкова сума заборгованості за січень 2008 р. складає 247,32  грн. (334,22 – 86,90 грн. = 247,32 грн.);

         -за 15 днів квітня 2009  р. – 167,11  грн. (5,28 грн. х 63,3кв.м = 334,22 : 30дн. х 15дн.= 167,11 грн.),

а всього за опалювальний період з 15 жовтня 2008 р. до  16 квітня 2009 р.  заборгованість відповідачів за вказаною квартирою площею 63,30 кв.м дорівнює   1816  грн. (64,69 грн. + 1336,88 грн.+247,32 грн.+ 167,11 грн.)  замість нарахованих за особистим рахунком відповідачам за цей же період  за незатвердженими тарифами 8,42 грн. за 1 кв.м  загальної площі квартири - 2897,05  грн. (103,16 грн. +532,99 грн.+532,99 грн.+ 395,44 грн. +532,99 грн. + 532,99 грн. +266,49 грн.) із розрахунку                     8,42 грн. х 63,30 кв.м = 532,99 грн. за кожен місяць.

          Враховуючи необґрунтованість нарахування послуг за період з 01 жовтня 2008 до 01 травня 2009 р. із застосуванням незатверджених взагалі ніякими органами, в тому числі і органами місцевого самоврядування тарифів 8,42 грн. за 1 кв.м  загальної площі квартири, суд вважає за необхідне в частині стягнення заборгованості у сумі   1081 грн. 05  коп. (одна тисяча вісімдесят одна грн., 05 коп.), що утворилася за період з 01 жовтня 2008 р. до  01 травня 2009 р. внаслідок   різниці  між нарахуванням за послуги із застосуванням  використаних позивачем - виробником послуг незатверджених тарифів (2897,05 грн) та із розрахунку нарахувань за послуги опалення із використанням останніх затверджених виконкомом Кіровської міської ради тарифів (1816 грн.),   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за  безпідставністю позову в цій частині ( 2897,05 грн. – 1816 грн. = 1081 грн. 905 коп.).

             За період з жовтня 2009 р. до 01 лютого 2010 р. нарахування плати за постачання теплової енергії позивачем проведено вірно: за жовтень-грудень 2009 р. за розрахунком із тарифу 5,28 грн. за 1 кв.м площі, а потім за вже затвердженими рішенням виконкому Кіровської міської ради №608 від 04 грудня 2009 р. тарифами у розмірі 8,42 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири.

Щодо якості постачання теплової енергії представниками за заявою відповідачів складалися відповідні акти (а.с. 43,44), які були враховані при нарахуванні оплати за послуги постачання теплової енергії до квартири відповідачів. що підтверджено особистим рахунком, в якому існують відмітки про зняття плати за опалення в окремі місяці; відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували  вірність проведених перерахунків.

Суд також не вважає за можливе врахувати якимось чином сумніви відповідача                ОСОБА_4 щодо вірності розрахунку та обґрунтованості вартості одної гігакалорії в межах даного позову, оскільки вирішення цих питань виходить за межі позову про стягнення заборгованості за спожиті послуги, відповідачем не заявлялося ніякого зустрічного позову та не надано достатніх доказів на підтвердження своїх доводів в цій частині.

           Суд вважає, що відповідачі неналежним чином та несвоєчасно провадили сплату послуг по сплаті за постачання теплової енергії, а тому вважає за необхідне стягнути  з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно  заборгованість за послуги по сплаті за постачання теплової енергії до АДРЕСА_1 загальною жилою площею 63,30 кв.м., як з її співвласників :

  -за період з 01 лютого 2007 р. до 01 жовтня 2008 р. у розмірі 2049,10  грн. (2289,10 грн. нарахованої заборгованості – 240 грн. сплачених послуг у цей період = 2049,10 грн.);

   -за період з 01 жовтня 2008 р. до 01 травня 2009 р. – 1711  грн. (з вищенаведених причин перерахованих за цей період 1816 грн. – 105 грн. сплачених відповідачем в цей період + 1711 грн.);

   -за період з 01 травня 2009 р. до 01 лютого 2010 р. – 958,70  грн.,

              а в загальній сумі за період з 01 лютого 2007 р. до 01 лютого 2010  р. підлягає стягненню заборгованість за послуги по сплаті за постачання теплової енергії у сумі 4718 грн. 80  коп.                   (2049,10 грн. + 1711 грн. + 958,70 грн. =  4718 грн. 80 коп.)

        Рішенням Кіровської міської Ради № 5/53-1 від 24 грудня 2009 р. обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа» на підставі ст. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , у 2010 році звільнено від сплати державного мита в частині міського бюджету при поданні позовних заяв  до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (а.с.12).

       Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України 2001 р. до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

       Згідно ст. 88 ЦПК України  якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір  стягується з іншої сторони на користь держави. Таким чином,  з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6   підлягає  стягненню на користь держави судовий збір у сумі 25,50 грн. з кожного,    що відповідає вимогам  ст.88 ЦПК України.

        Крім того, відповідно до  ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення . Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №66 від 10 лютого 2010 р. через філію відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь позивача витрати на інформаційне-технічне забезпечення по справі у сумі 15 грн. з кожного.

             Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. суд, -

                                                                 в и р і ш и в :

             Позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до  ОСОБА_4 та ОСОБА_6   про стягнення  заборгованості   по сплаті за постачання теплової енергії задовольнити частково.

            Стягнути  з ОСОБА_4 та ОСОБА_6  солідарно  на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» заборгованість  по сплаті за постачання теплової енергії  за період з 01 лютого 2007 р. до 01 лютого 2010 р. у сумі 4718   грн. 80 коп.  (чотири тисячі сімсот вісімнадцять грн. 80 коп.)

     Стягнути  з ОСОБА_4 та ОСОБА_6   на користь держави судовий збір у розмірі 25 грн. 50 коп. (двадцять п’ять грн. 50 коп.)  з кожного.

        Стягнути  з ОСОБА_4 та ОСОБА_6   на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 15 грн. (п’ятнадцять грн.) з кожного.

              В позові про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заборгованості у сумі   3530 грн. 74  коп. (три тисячі п’ятсот тридцять грн. 74 коп.), що утворилася з 01 лютого 1997 р.  до 01 лютого 2007  р.,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі  в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   через сплив позовної давності , про застосування якої заявлено відповідачами.

              В позові про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6  решти заборгованості у сумі  1081 грн. 05  коп. (одна тисяча вісімдесят одна грн., 05 коп.), що утворилася за        період з 01 жовтня 2008 р. до  01 травня 2009  р..,  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за  безпідставністю позову в цій частині.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                             Суддя :  підпис

    З оригіналом  згідно

  Рішення на день видачі даної копії чинності не набрало.

                          Суддя :                                                       Н.Ю. Волкова                      

                           Секретар :                                                 О.В. Ярусова

        09 червня 2010 р.