Кіровський  міський  суд  Донецької  області                   К О П І Я

           Справа № 2-  505                                                                                        2010 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                    ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

     31 травня  2010 р.             Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді                                             Волкової Н.Ю.

при секретарі                                                      Ярусової О.В.

з участю  представників  позивача                   Алімахіної А.А.

відповідачки                                                       ОСОБА_2

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі   Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення  заборгованості   за спожиті послуги з теплопостачання, -

                                                           в с т а н о в и в :

       ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»  30 березня 2010 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_2, що є власником квартири, про стягнення з неї  заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання   у АДРЕСА_1  за період з 1 жовтня   2008 р. до 01 березня 2010 р. у розмірі  1994 грн. 93 коп., яку вона, незважаючи на попередження, не сплатила та  не уклала договір  на реструктуризацію заборгованості  за послуги тепломережі.  Позивач вказала, що відповідачка проживає  в АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а  виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру.

       У судовому засіданні представник позивача Алімахіна А.А. підтримала свої позовні вимоги, просила стягнути заборгованість   по сплаті за спожиту теплову енергію з ОСОБА_2 в повному обсязі у розмірі 1994 грн. 93 коп. Вважає, що незважаючи на відсутність договору між в/о “Жданівкатепломережа” та відповідачем (які вони взагалі не укладають з фізичними особами, а укладають лише з виконавцем послуг, яким є ОСББ), незважаючи на недоведеність укладання договору з відповідачем балансоутримувача будинку, незважаючи про повідомлення відповідачкою теплопостачальної організації 09 жовтня 2008 р. про відключення АДРЕСА_1 від центрального опалення, у в/о “Жданівкатепломережа” були підстави для нарахування оплати за спожиту теплову енергію (хоча вона фактично і не надходила до даної квартири після вересня 2008 р.) через самовільне відключення, оскільки нарахування плати припиняється тільки при умові одержання в таких же будинках дозволу виконкому на відключення, хоча при цьому і не змінюється схема теплопостачання багатоповерхових будинків.

              Відповідачка   ОСОБА_2 позов  не визнала та пояснила, що вона є власником вказаної квартири  з 17 липня 2008 р. проте ніхто і ніколи (ні теплопостачальна організація, ні ОСББ, ні інші балансоутримувачи будинку) не укладали з нею ніяких договорів на постачання теплової енергії; з 17 вересня 2008 р. вона  фактично не користується послугами позивача, оскільки вирішила відмовитися від отримання  послуг з центрального опалення через неякісність такого опалення, про що письмово повідомили в/о “Жданівкатепломережа”  листом , який був отриманий в/о “Жданівкатепломережа” 09 жовтня 2008 р., що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

            З того часу, тобто з опалювального сезону 2008-2009 р. вона обігріває свою однокімнатну квартиру за допомогою  конвектора.

            Свідок  ОСОБА_3  пояснив суду, що  дійсно в квартирі відповідачки відрізані радіатори з осені 2008 р., після чого вона обігріває квартиру не через центральне опалення.

            Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що в позові повинно бути відмовлено.

          Згідно  із  ст. ст. 67,68 ЖК України  плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою теріторією, затверджених Постановою КМ України № 572  від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не  встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України  саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

          ОСОБА_2   є власником АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кіровською державною нотаріальною конторою 17 липня 2008 р. за реєстром №1109; вона зареєстрована в  АДРЕСА_2  та фактично проживає за даною адресою, проте, як власник квартири, повинна нести відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію .  

         Будинок у якому знаходиться  квартира відповідачки, обслуговується ОСББ, який і є виконавцем послуг теплопостачання, виробником яких є позивач.  

ОСОБА_2   фактично  послугами ВО “Жданівкатепломережа” в квартирі 8 будинку 12 “б” мікрорайону “Гірняцький” не користувалася, оскільки купила квартиру в липні 2008 р. та вже у вересні 2008 р. відокремилася від центрального опалення, проте нарахування нібито за отримані послуги теплопостачання їй продовжувалися безперервно та за весь цей час з 01 жовтня 2008 р. (оскільки до цього по даній квартирі заборгованості не було, що підтверджено довідкою позивача) до 01 березня 2010 р. їй нарахована заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію згідно їх особистого рахунку по АДРЕСА_1 у сумі 1994 грн. 93 коп., бо за цей час за споживання теплової енергії за вказану квартиру плата взагалі не вносилася.

            Заборгованість відповідача підтверджено витягом з особистого  рахунку відповідача, копія якого надана суду  позивачем.

             Судом встановлено, що 17 вересня 2008 р. відповідач самостійно демонтувала систему центрального опалення в АДРЕСА_1, демонтовано 4 стояки та 2 радіатори, прохідні стояки закольцовані вірно, сусіди не постраждали, що підтверджено актом обстеження вказаної квартири представниками об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) “Шахтар” від 17 вересня 2008 р.;

    про самостійне демонтування системи центрального опалення в даній квартирі головою ОСББ “Шахтар” 17 вересня 2008 р. складений протокол про адміністративне правопорушення та

    постановою  адміністративної комісії при виконкомі Кіровської міської ради №133 від 26 вересня 2008 р.  за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 103-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_2 накладений штраф у розмірі 85 грн., який сплачений відповідачкою 03 жовтня 2008 р. за квитанцією №63 від 03 жовтня 2008 р. до філії №54 Ощадбанку №5373;

    відповідач письмово повідомила в/о “Жданівкатепломережа” про відключення своєї квартири від системи централізованого опалення листом , який був отриманий в/о “Жданівкатепломережа” 09 жовтня 2008 р., що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

            Таким чином в судовому засіданні встановлено, що про відключення відповідачем належної їй АДРЕСА_1 від централізованого опалення було відомо з вересня 2008 року власнику будинку ( виконкому Кіровської міської ради, що наклав штраф) ; балансоутримувачу та виконавцю послуг – ОСББ “Шахтар”, що склав відповідного акта та протоколу про адміністративне правопорушення та виробнику послуг – в/о “Жданівкатепломережа”.

            Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються:  ЦК України,  

  Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

  “Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

   Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

    Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

             Ні  одній із вказаних норм закону не передбачена можливість стягнення сплати вартості опалення при його фактичному (навіть самовільному) відключенні у  квартирі власника .

             Відповідно до ст. 383 ч.2 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

               По даній справі позивачем не ставилося питання та не доказувалося факту того, що самовільне від’єднання від центральної системи опалення призвело до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та  порушені санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

               Стаття 907 ЦК України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний , у тому числі шляхом односторонньої  відмови від договору …

               Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з центрального опалення…, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

               Згідно із п.39 Правил користування тепловою енергією споживач має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію.

                Це право споживача ніякими умовами не оговорюється.

                Відповідач повідомила теплопостачальну організацію про відмову від послуг, довівши до відома про відключення від системи централізованого опалення, що було відомо виконавцю послуг, балансоутримувачу будинку та його власнику.

                Інша річ, що  технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови  забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та т.і., на що вказує              п.26 Правил надання послуг з центрального опалення…., тобто технічна можливість відключення повинна бути передбачена  органами місцевого самоврядування.

              Саме з цих причин , щоб не допустити відключення квартири від центрального опалення без додержання схеми теплопостачання будинку, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється (п.25 Правил надання послуг з центрального опалення…)

              В даному випадку відключенням  відповідачів від центрального опалення схеми теплопостачання будинку не порушувалися, позивачі навіть не намагалися доводити ті факти, що відключення проведено якимось таким засобом, що порушив схему теплопостачання будинку, або зашкодив опаленню інших квартир будинку, або примусив позивача нести якісь витрати.

              Більш того, за поясненням позивача, в багатьох квартирах, де вже знята площа  для нарахування на неї оплати центрального опалення (єдиною підставою для чого є дозвіл виконкому) не передбачає якісь інші змінені схеми теплопостачання будинку. Тобто мова навіть не йде про зміну схеми опалення, зміну його конструкцій, бо вона в таких багатоквартирних будинках в м. Кіровське не передбачена до зміни органами   місцевого самоврядування, а різниця між тими хто не користується центральним  опаленням  і не оплачує його зі згоди теплопостачальної організації та тими, хто так само не користується центральним опаленням та яким все ж теплопостачальною організацією нараховується плата за не спожиту ними теплову енергію є дозвіл виконкому, у одних який є, у інших нема , при наявності однакових технічних умов схеми теплопостачання після відключення, тобто по суті при дотриманні технічно однакового порядку відключення від теплопостачання з непошкодженою схемою опалення будинку.

              В даному випадку квартира опалювалася її власником конвектором після її відключення від централізованого опалення, отже тепловий баланс будинку не порушувався.

              Закону України “Про житлово-комунальні послуги” в ч.1 вказує на те, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної  чи юридичної особи  у забезпеченні в тому числі і опаленням , а споживачем послуг є  фізична чи юридична особа , яка отримує , або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

           Обов’язковість договірних засад  на отримання житлово-комунальних послуг передбачена ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору (відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього ж Закону) споживач зобов’язаний укласти. Про користування тепловою енергією лише на підставі договору вказує і п.4 Правил користування тепловою енергією. Виконавцем послуг (яким відповідно до ст.1 цього Закону) є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу, в даному разі ОСББ. Відповідно до ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири та балансоутримувачем.

             Відповідно до п. 2,3 ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, саме виконавець послуг (в даному разі ОСББ) зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом  інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором; а відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та п.18 Типового договору з централізованого опалення, теж саме виконавець (тобто ОСББ) має право вимагати від споживача дотримання правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території.

             Отже функції контролю за станом інженерно-технічного обладнання, згідно із законом, притаманне зовсім не теплопостачаючій організації (тобто виробнику), а виконавцю послуг (тобто ОСББ). ОСББ зафіксував факт самовільного відключення, склав протокол про адміністративне правопорушення відповідачем та більше ніяких вимог до відповідача не пред’явив.

             Управитель (згідно ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” котрим є особа, яка зо договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком) згідно  п.4 ч.2 ст.25 цього ж Закону , зобов’язаний  вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (тобто осіб, які отримують  послуги)

             Між тим, ні виробником послуг , ні виконавцем послуг договору зі споживачами послуг  - відповідачами по справі ніколи не укладалося , а оскільки проект  договору повинен бути підготовленим виконавцем - то це не є провиною споживачів.

Відповідно до п. 4.2 договору між виконавцем та виробником послуг, виробник самостійно веде облік сплати за поставлену  теплову енергію, самостійно виконує стягнення заборгованості (а.с.46-53) , споживач сплачує  в даному випадку не за договором, а за фактично спожиті послуги по постачанню теплової енергії.  

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує  теплову енергію  на підставі договору, зобов’язаний щомісяця здійснювати оплату  теплопостачальній організації за фактично отриману  (спожиту ) теплову енергію .

             Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою  (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги , тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

                П.6 ч.1 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період їх відсутності.

                Ні одна із діючих норм не передбачає права  теплопостачальної організації (виробника) стягувати заборгованість за фактично не спожиту  власниками квартири теплову енергію  незалежно від причин, адже тільки надані  послуги  теплопостачання, як і будь-які інші послуги повинні бути оплаченими, якщо вони спожиті . Тим більше, що йдеться про фактичне споживання послуг, адже ніякого договору з власниками квартири ні виробником, ні виконавцем, ні балансоутримувачем, ні управителем, не укладалося, чим вже першими порушено всі перелічені норми про теплопостачання саме іншими сторонами, проте не власником, оскільки ініціатива укладання договору повинна виходити від виконавця, балансоутримувача будинку чи управителя.

              За самовільне відключення від системи теплопостачання діючими законодавчими актами, а саме Правилами користування тепловою енергією, передбачено, що споживач несе відповідальність (п.41), відповідачка була адміністративною комісією при виконкомі Кіровської міської ради притягнута до адміністративної відповідальності 26 вересня 2008 р.;  передбачено в таких випадках припинення постачання теплової енергії споживачеві (п.30).

               П.34 Правил користування тепловою енергією передбачено, що якщо теплопостачання об’єкта було припинено з вини споживача, то теплопостачальна організація поновлює постачання теплової енергії лише після усунення причин, що викликали це припинення, та за умов відшкодування споживачем усіх спричинених теплопостачальній організації збитків.

               В даному випадку теплопостачальна організація зовсім не звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків,  не навела ніяких доводів їх обрахування, причини їх виникнення, знаходження цих збитків у причинному зв’язку з діями відповідача по самовільному відключенню від централізованого опалення , не навела методику за яким обраховувала суму, що вимагає за час ненадходження послуг з теплопостачання до квартири власників,  в зв’язку з чим це питання судом і не розглядалося, оскільки суд розглядає справу у межах заявленого позову.

               Теплопостачальна організація, якій відповідач вчасно повідомила про відключення від централізованої системи опалення, не звернулася ні до виконавця послуг (з яким у неї укладено договір), ні до балансоутримувача, ні до управителя будинку з проханням  здійснити заходи щодо урегулювання питання про технічне обладнання цієї квартири, хоча знала, що теплова енергія в дану квартиру не надходить та могла доручити виконавцю послуг на договірних підставах скласти відповідного акту, перевірити вказаний факт, та т.і.

                Позов  же був заявлений  виключно про стягнення заборгованості за спожиті послуги  з теплопостачання.

               В процесі судового засідання представником позивача не змінювався ні предмет, ні підстави позову.

               Проте жодним законодавчим актом не передбачено стягнення саме оплати за спожиті послуги теплопостачання в тому разі, коли вони фактично не споживаються власниками квартири, оскільки тепловою енергією з централізованого опалення квартира не опалюється і , як наслідок, тарифи, що включають в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яка фактично не споживається власником квартири внаслідок відмови від послуг теплопостачальної організації, не можуть використовуватися в даному випадку, оскільки жодним законодавчим актом ці тарифи не прирівняні до штрафних санкцій, які можуть (якщо взагалі можуть) накладатися теплопостачальною організацією .

                Згідно з п. 4.1 договору між виконавцем та виробником послуг про умови надання послуги з централізованого опалення, споживач сплачує вартість отриманих  послуг з централізованого опалення.

                  Позивач не надав суду ніяких доказів споживання власником  в період з жовтня 2008 р. до теперішнього часу теплової енергії, отже доводи відповідача, підкріплені показаннями свідка та письмовими доказами, про те, що вона з вересня 2008 р. не споживає теплову енергію в даній квартирі залишилися не спростованими матеріалами справи  та іншими доказами в судовому засіданні.

                     В зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне в  позові про стягнення з ОСОБА_2     заборгованості у сумі   1994 грн. 93 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2008 р. до  01 березня 2010 р. по АДРЕСА_1,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачам, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідачів та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами).

                Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. суд, -

                                                                 в и р і ш и в :

              В позові про стягнення з ОСОБА_2     заборгованості у сумі   1994 грн. 93 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2008 р. до  01 березня 2010 р. по АДРЕСА_1,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачу, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідача та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачем)

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                             Суддя :  підпис

             З оригіналом згідно

           Рішення на день видачі даної копії чинності не набрало.

                             Суддя :                                             Н.Ю. Волкова

                             Секретар :                                        О.В. Ярусова

              10 червня 2010 р.