Кіровський  міський  суд  Донецької  області                   К О П І Я

           Справа № 2-  507                                                                                        2010 р.

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                    ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

     31 травня  2010 р.             Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді                                             Волкової Н.Ю.

при секретарі                                                      Ярусової О.В.

з участю  представників  позивача                   Алімахіної А.А.

відповідачів                                                        ОСОБА_2

                                                                             ОСОБА_3

                                                                             ОСОБА_4    

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі   Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення  заборгованості   за спожиті послуги з теплопостачання, -

                                                           в с т а н о в и в :

       ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа»  30 березня 2010 р. звернулося до Кіровського міського суду з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є власниками квартири, про стягнення з них  заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у АДРЕСА_1  за період з 1 квітня  2004 р. до 01 березня 2010 р. у розмірі  8544 грн. 04 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили та  не уклади договір  на реструктуризацію заборгованості  за послуги тепломережі.  Позивач вказав, що відповідачі проживають  в АДРЕСА_1 та фактично користуються тепловою енергією, а  виробнича одиниця «Жданівкатепломережа» постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа» на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» №124 від 18 квітня 2006 р., що є  правонаступником всіх прав та обов’язків ВО «Кіровськтепломережа».

       У судовому засіданні представник позивача Алімахіна А.А. підтримала свої позовні вимоги, просила стягнути заборгованість   по сплаті за спожиту теплову енергію з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі у розмірі 8544 грн. 04 коп. без застосування строку позовної давності, хоча і не заперечувала, що строк позовної давності не був перерваний якимось діями відповідачів, що свідчили би про визнання ними боргу. Вважає, що незважаючи на відсутність договору між в/о “Жданівкатепломережа” та відповідачами (які вони взагалі не укладають з фізичними особами, а укладають лише з виконавцем послуг, яким э ОСББ), незважаючи на недоведеність укладання договору з відповідачами балансоутримувача будинку, незважаючи про повідомлення відповідачами теплопостачальної організації у серпні 2007 р. про відключення АДРЕСА_1 від центрального опалення, у в/о “Жданівкатепломережа” були підстави для нарахування оплати за спожиту теплову енергію (хоча вона фактично і не надходила до даної квартири) через самовільне відключення, оскільки нарахування плати припиняється тільки при умові одержання в таких же будинках дозволу виконкому на відключення, хоча при цьому і не змінюється схема теплопостачання багатоповерхових будинків.

              Відповідачі   ОСОБА_2,   ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов  не визнали,   просили застосувати  позовну давність  та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, вказавши при цьому, що ніколи та ніяким чином та ніякими своїми діями не визнавали свого боргу, оскільки не укладали договору на реструктуризацію боргу, не сплачували заборгованість.  Відповідачі пояснили, що вони є співвласником вказаної квартири , користуються даною квартирою для проживання у ній, проте ніхто і ніколи (ні теплопостачальна організація, ні ОСББ, ні інші балансоутримувачи будинку не укладали з ними ніяких договорів на постачання теплової енергії); з  вересня 2007 р. вони  фактично не користуються послугами позивача , оскільки вирішили відмовитися від отримання  послуг з центрального опалення, про що письмово повідомили в/о “Жданівкатепломережа”  листом від 20 серпня 2007 р., потім 08 листопада 2008 р., які були одержані в/о “Жданівкатепломережа” , що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень.

            З того часу, тобто з опалювального сезону 2007-2008 р. вони обігрівають квартиру за допомогою  конвекторів, тобто користуються для обігріву квартири електричною енергією, що їх влаштовує, сплачуючи в місяць вартість понад 1000 квт.

    Відповідач ОСОБА_5  направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, в якій не визнала позов  та просила застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в зв’язку з чим суд  ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_5.  

            Свідки  ОСОБА_8 та ОСОБА_9  пояснили суду, що  дійсно в квартирі відповідачів відрізані радіатори з осені 2007 р., після чого вони користуються для обігріву квартири конвекторами.

            Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що  позов підлягає частковому задоволенню.

          Згідно  із  ст. ст. 67,68 ЖК України  плата за комунальні послуги ( водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та при будинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572  від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобов’язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не  встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України  саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обов’язків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обов’язкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

         ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділу приватизації державного житлового фонду ВАТ “Шахта “Комсомолець Донбасу” 01 червня 1994 р. , до цього були наймачами вказаної квартири; ОСОБА_2 та  ОСОБА_5 зареєстровані в даній квартирі  та фактично проживають за даною адресою, ОСОБА_3  зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3 в м. Кіровське з жовтня 2007 р., ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_2 в м. Кіровське, проти всі вони в чотирьох, як співвласники квартири, повинні нести солідарну відповідальність по виконанню обов’язків по сплаті за спожиту теплову енергію  як  власники квартири на праві сумісної загальної власності, оскільки доля кожного з них в правовстановлюючому документі  не визначена.  

         Будинок у якому знаходиться їх квартира обслуговується ОСББ, який і є виконавцем послуг теплопостачання, виробником яких є позивач.  

ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично користувалися послугами ВО «Кіровськтепломережа” з квітня 2004 р. до 01 липня 2006 р.,  послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до вересня 2007 р., доки не відокремилися від центрального опалення, проте нарахування нібито за отримані послуги теплопостачання їм продовжувалися безперервно та за весь цей час з 01 квітня 2004 р. до 01 березня 2010 р. їм нарахована заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію згідно їх особистого рахунку по АДРЕСА_1 міста Кіровське Донецької області у сумі 8544 грн. 04 коп., бо за цей час за постачання теплової енергії за вказану квартиру плата взагалі не вносилася, окрім сплати за попереднім рішенням Кіровського міського суду від 04 червня 2004 р. №2-644.

Рішенням  Кіровського міського суду  від 04 червня 2004 р.  (справа №2-644) частково задоволений пред’явлений позов за послуги теплопостачання у сумі 980,66 грн.  за позовом про стягнення заборгованості за період з 01 лютого 1997 р. до 01 квітня 2004 р. у сумі 2332 грн. 44  коп., тобто питання про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання до 01 квітня 2004 р . з цих же відповідачів, за цю ж квартиру,   судом вже розглядалося , в зв’язку з чим судом розглядається позов за період з 01 квітня 2004 р. до 01 березня 2010 р. в межах заявленого позову в сумі 8544,04 грн.

Оскільки строк загальної позовної давності  у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачами), є підставою для відмови у позові;  

відповідачі заявили про застосування строку позовної давності письмово  та усно під час судового засідання;

  згідно з випискою із особистого рахунку, в  межах строку позовної давності (що знаходиться в межах позовної давності)  знаходиться заборгованість у сумі 6795 грн. 52 коп. за період з 01 березня 2007 р. до 01 березня 2010 р., тобто за три роки до подачі позовної заяви, оскільки позовну заяву до суду подано 30 березня 2010 р., (а послуги передбачені до сплати до 10 числа наступного за розрахунковим місяця, отже право на вимогу у позивача за березень 2007 р. виникла після 10 квітня 2007 р.)  і, крім того,  строк позовної давності про стягнення заборгованості до 01 січня 2004 р., встановлений ст. 71 ЦК України 1963 р. сплив до набрання чинності ЦК України 2004 р., що слід врахувати у відповідності із п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України 2004 р.

      Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  заборгованості у сумі 1748 грн. 52  коп., що виникла за період з 01 квітня 2004 р. до 01 березня 2007 р.  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити  через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

      При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 березня 2007 р. до теперішнього часу жоден з відповідачів не вчинив дії, що свідчать про визнання ними свого боргу, бо тільки ці дії відповідно до ст. 264 ЦК України переривають перебіг строку позовної давності.

             Заборгованість відповідачів підтверджено витягом з особистого  рахунку відповідачів, копія якого надана суду  позивачем.

             Судом встановлено, що 30 липня 2007 р. відповідачі самостійно демонтували систему центрального опалення в трьохкімнатній  АДРЕСА_1, що підтверджено актом обстеження вказаної квартири представниками КП КУЖЕП від 12 вересня 2007 р.;

    про самостійне демонтування системи центрального опалення в даній квартирі складений протокол про адміністративне правопорушення та

    постановою  адміністративної комісії при виконкомі Кіровської міської ради №68 від 14 вересня 2007 р.  за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 103-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на ОСОБА_2 накладений штраф у розмірі 68 грн., який сплачений відповідачем 14 вересня 2007 р. за квитанцією №50 від 14 вересня 2007 р. до філії №54 Ощадбанку №5373;

    відповідач письмово повідомив в/о “Жданівкатепломережа” про відключення своєї квартири від системи централізованого опалення листом , який був отриманий в/о “Жданівкатепломережа” 20 серпня 2007 р., потім 08 листопада 2008 р., що підтверджено копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

            Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються:  ЦК України,  

  Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

  “Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

   Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

    Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

             Ні  одній із вказаних норм закону не передбачена можливість стягнення сплати вартості опалення при його фактичному (навіть самовільному) відключенні у  квартирі власника .

             Відповідно до ст. 383 ч.2 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

               По даній справі позивачем не ставилося питання та не доказувалося факту того, що самовільне від’єднання від центральної системи опалення призвело до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та  порушать санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

               Стаття 907 ЦК України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний , у тому числі шляхом односторонньої  відмови від договору …

               Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з центрального опалення…, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

               Згідно із п.39 Правил користування тепловою енергією споживач має право відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію.

                Це право споживача ніякими умовами не оговорюється.

                Відповідачі повідомили теплопостачальну організацію про відмову від послуг, довівши до відома про відключення від системи централізованого опалення.

                Інша річ, що  технічна можливість відключення повинна бути передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання, за умови  забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм та правил з питань опалення, вентиляції та т.і., на що вказує              п.26 Правил надання послуг з центрального опалення…., тобто технічна можливість відключення повинна бути передбачена  органами місцевого самоврядування.

              Саме з цих причин , щоб не допустити відключення квартири від центрального опалення без додержання схеми теплопостачання будинку, самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється (п.25 Правил надання послуг з центрального опалення…)

              В даному випадку відключенням  відповідачів від центрального опалення схеми теплопостачання будинку не порушувалися, позивачі навіть не намагалися доводити ті факти, що відключення проведено якимось таким засобом, що порушив схему теплопостачання будинку, або зашкодив опаленню інших квартир будинку, або примусив позивача нести якісь витрати.

              Більш того, за поясненням позивача, в багатьох квартирах, де вже знята площа  для нарахування на неї оплати центрального опалення (єдиною підставою для чого є дозвіл виконкому) не передбачає якісь інші змінені схеми теплопостачання будинку. Тобто мова навіть не йде про зміну схеми опалення, зміну його конструкцій, бо вона в таких багатоквартирних будинках в м. Кіровське не передбачена до зміни органами   місцевого самоврядування, а різниця між тими хто не користується центральним  опаленням  і не оплачує його зі згоди теплопостачальної організації та тими, хто так само не користується центральним опаленням та яким все ж теплопостачальною організацією нараховується плата за не спожиту ними теплову енергію є дозвіл виконкому, у одних який є, у інших нема , при наявності однакових технічних умов схеми теплопостачання після відключення, тобто по суті при дотриманні технічно однакового порядку відключення від теплопостачання з непошкодженою схемою опалення будинку.

              В даному випадку квартира опалювалася її власниками конвекторами після її відключення від централізованого опалення, що підтверджено  в судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, документами про придбання конвектора та приєднаними до матеріалів справи квитанціями про сплату за електроенергію більше ніж по 1000 квт щомісяця, отже тепловий баланс будинку не порушувався.

              Закону України “Про житлово-комунальні послуги” в ч.1 вказує на те, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної  чи юридичної особи  у забезпеченні в тому числі і опаленням , а споживачем послуг є  фізична чи юридична особа , яка отримує , або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

           Обов’язковість договірних засад  на отримання житлово-комунальних послуг передбачена ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору (відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього ж Закону) споживач зобов’язаний укласти. Про користування тепловою енергією лише на підставі договору вказує і п.4 Правил користування тепловою енергією. Виконавцем послуг (яким відповідно до ст.1 цього Закону) є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу, в даному разі ОСББ. Відповідно до ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири та балансоутримувачем.

             Відповідно до п. 2,3 ч.2 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, саме виконавець послуг (в даному разі ОСББ) зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом  інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором; а відповідно до п.4 ч.1 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та п.18 Типового договору з централізованого опалення, теж саме виконавець (тобто ОСББ) має право вимагати від споживача дотримання правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території.

             Отже функції контролю за станом інженерно-технічного обладнання, згідно із законом, притаманне зовсім не теплопостачаючої організації (тобто виробнику), а виконавцю послуг (тобто ОСББ)

             Управитель (згідно ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” котрим є особа, яка зо договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком) згідно  п.4 ч.2 ст.25 цього ж Закону , зобов’язаний  вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів (тобто осіб, які отримують  послуги)

             Між тим, ні виробником послуг , ні виконавцем послуг договору зі споживачами послуг  - відповідачами по справі ніколи не укладалося , а оскільки проект  договору повинен бути підготовленим виконавцем - то це не є провиною споживачів.

Відповідно до п. 4.2 договору між виконавцем та виробником послуг, виробник самостійно веде облік сплати за поставлену  теплову енергію, самостійно виконує стягнення заборгованості (а.с.46-53) , споживач сплачує  в даному випадку не за договором, а за фактично спожиті послуги по постачанню теплової енергії.  

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує  теплову енергію  на підставі договору, зобов’язаний щомісяця здійснювати оплату  теплопостачальній організації за фактично отриману  (спожиту ) теплову енергію .

             Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою  (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги , тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

                П.6 ч.1 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачає право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період їх відсутності.

                Ні одна із діючих норм не передбачає права  теплопостачальної організації (виробника) стягувати заборгованість за фактично не спожиту  власниками квартири теплову енергію  незалежно від причин, адже тільки надані  послуги  теплопостачання, як і будь-які інші послуги повинні бути оплаченими, якщо вони спожиті . Тим більше, що йдеться про фактичне споживання послуг, адже ніякого договору з власниками квартири ні виробником, ні виконавцем, ні балансоутримувачем, ні управителем, не укладалося, чим вже першими порушено всі перелічені норми про теплопостачання саме іншими сторонами, проте не власниками, оскільки ініціатива укладання договору повинна виходити від виконавця, балансоутримувача будинку чи управителя.

              За самовільне відключення від системи теплопостачання діючими законодавчими актами, а саме Правилами користування тепловою енергією, передбачено, що споживач несе відповідальність (п.41), на відповідача був накладений штраф, який відповідачем сплачений; передбачено в таких випадках припинення постачання теплової енергії споживачеві (п.30).

               П.34 Правил користування тепловою енергією передбачено, що якщо теплопостачання об’єкта було припинено з вини споживача, то теплопостачальна організація поновлює постачання теплової енергії лише після усунення причин, що викликали це припинення, та за умов відшкодування споживачем усіх спричинених теплопостачальній організації збитків.

               В даному випадку теплопостачальна організація зовсім не звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків,  не навела ніяких доводів їх обрахування, причини їх виникнення, знаходження цих збитків у причинному зв’язку з діями відповідачів по самовільному відключенню від централізованого опалення , не навела методику за яким обраховувала суму, що вимагає за час ненадходження послуг з теплопостачання до квартири власників,  в зв’язку з чим це питання судом і не розглядалося, оскільки суд розглядає справу у межах заявленого позову.

               Теплопостачальна організація, якій відповідачі вчасно повідомили про відключення від централізованої системи опалення, не звернулася ні до виконавця послуг (з яким у неї укладено договір), ні до балансоутримувача, ні до управителя будинку з проханням  здійснити заходи щодо урегулювання питання про технічне обладнання цієї квартири, хоча знала, що теплова енергія в дану квартиру не надходить та могла доручити виконавцю послуг на договірних підставах скласти відповідного акту, перевірити вказаний факт, та т.і.

                Позов  же був заявлений  виключно про стягнення заборгованості за спожиті послуги  з теплопостачання.

               В процесі судового засідання представником позивача не змінювався ні предмет, ні підстави позову.

               Проте жодним законодавчим актом не передбачено стягнення саме оплати за спожиті послуги теплопостачання в тому разі, коли вони фактично не споживаються власниками квартири, оскільки тепловою енергією з централізованого опалення квартира не опалюється і , як наслідок, тарифи, що включають в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, яка фактично не споживається власником квартири внаслідок відмови від послуг теплопостачальної організації, не можуть використовуватися в даному випадку, оскільки жодним законодавчим актом ці тарифи не прирівняні до штрафних санкцій, які можуть (якщо взагалі можуть) накладатися теплопостачальною організацією навіть без складання відповідного акту за самовільне відключення від системи централізованого опалення будинку та переходу на індивідуальне опалення власної квартири.

                Згідно з п. 4.1 договору між виконавцем та виробником послуг про умови надання послуги з централізованого опалення, споживач сплачує вартість отриманих  послуг з централізованого опалення.

                  Позивач не надав суду ніяких доказів споживання власниками  в період з жовтня 2007 р. до теперішнього часу теплової енергії, отже доводи відповідачів, підкріплені письмовими доказами та показаннями свідків, про те, що вони з вересня 2007 р. не споживають теплову енергію залишилися не спростованими матеріалами справи  та іншими доказами в судовому засіданні.

                     В зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне в  позові про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4     заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання   у сумі   6399 грн. 41 коп., що утворилася за період з 01 жовтня 2007 р. до  01 березня 2010 р..,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачам, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідачів та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами).

                  Суд вважає, що відповідачі неналежним чином та несвоєчасно провадили сплату послуг по сплаті за постачання теплової енергії за період з 01 березня 2007 р. до 01 жовтня 2007  р.(тобто в межах строку позовної давності до відключення централізованого опалення в квартирі), а тому вважає за необхідне стягнути  з відповідачів  ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4   солідарно  заборгованість за послуги по сплаті за постачання теплової енергії до АДРЕСА_1 загальною жилою площею 64 кв.м, як з її співвласників, у сумі 396 грн. 11  коп.

             Рішенням Кіровської міської Ради № 5/53-1 від 24 грудня 2009 р. обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Жданівкатепломережа» на підставі ст. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , у 2010 році звільнено від сплати державного мита в частині міського бюджету при поданні позовних заяв  до Кіровського міського суду про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (а.с.12).

            Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України 2001 р. до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

            Згідно ст. 88 ЦПК України  якщо сторона, на користь якої постановлене рішення, звільнена від сплати судового збору, то судовій збір  стягується з іншої сторони на користь держави. Таким чином,  з відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4   підлягає  стягненню на користь держави судовий збір у сумі 12,75 грн. з кожного,    що відповідає вимогам  ст.88 ЦПК України.

             Крім того, відповідно до  ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, до яких, згідно ст. 79 ЦПК України належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення . Оскільки позивачем при подачі позову відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України сплачено 30 грн. за інформаційне-технічне забезпечення справи за платіжним дорученням №108 від 15 березня 2010 р. через філію відділення ПриватБанку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4   на користь позивача витрати на інформаційне-технічне забезпечення по справі у сумі 7,50 грн. з кожного.

                Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. суд, -

                                                                 в и р і ш и в :

            Позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» до  ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення  заборгованості   за спожиті послуги з теплопостачання, -   задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно  на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» заборгованість  по сплаті за постачання теплової енергії  за період з 01 березня 2007 р. до 01 жовтня 2007 р . в АДРЕСА_1 у сумі 396   грн. 11 коп.  (триста дев’яносто шість грн. 11 коп.)

     Стягнути  з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 12 грн. 75 коп. (дванадцять грн. 75 коп.)  з кожного.

        Стягнути  з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  на  користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» понесені ним судові витрати за інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 7,50 грн. (сім грн. 50 коп.)  з кожного .

              В позові про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4   заборгованості  за спожиті послуги з теплопостачання    у сумі   1748 грн. 52  коп., що утворилася  з 01 квітня 2004 р. до 01 березня 2007 р .,   ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

              В позові про стягнення з ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання   у сумі  6399 грн. 41 коп. , що утворилася за період з 01 жовтня 2007 р. до  01 березня 2010  р.,  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі  в иробничої одиниці «Жданівкатепломережа» відмовити   за їх безпідставністю (через недоведеність фактичного надання послуг теплопостачання у вказаний час відповідачам, витрачання відповідної кількості гігакалорій на обігрів житла відповідачів та фактичного користування послугами теплопостачання відповідачами)

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                             Суддя :  підпис

               З оригіналом згідно

                              Суддя :                                                               Н.Ю. Волкова

                               Секретар :                                                         Ю.П. Ґудзь

                 14 червня 2010 р.