Справа  № 2-188/2010 року.                                                                                                                                                

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    14 липня   2010 року                  Гуляйпільський районний  суд Запорізької області

    В складі : головуючого судді :                                                Н.Д.Каракай

                     при секретарі   :                                                     Н.М.Юрченко

    Розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе справу за первісним позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення за неможливістю спільного проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третіх осіб: Запорізьке регіональне відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Т.П., про визнання права власності,-    

                    В С Т А Н О В И В :

    02.02.2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в якому зазначила, що 26 квітня 1997 року зареєструвала шлюб з відповідачем. Мають з відповідачем неповнолітню доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    09 липня 2009 року шлюб з відповідачем було розірвано. 26 грудня 2003 року нею, як позичальником було складено акт про виконання зобов`язання за кредитною угодою з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву за № 08092003176, на її ім`я була зареєстрована двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, вартість квартири 26267 грн. На момент розірвання шлюбу з відповідачем було сплачено кредиту, згідно зобов`язання за кредитним договором на суму 5576,01 грн.. Вже після розлучення нею самостійно було сплачено суму, що залишилась за кредитним договором у розмірі 21122 грн.

    Після розлучення вони проживали в одній квартирі і поведінка відповідача значно погіршилась. Він неодноразово застосовував до неї фізичну силу та влаштовував погром в квартирі, про що свідчать неодноразові виклики органів міліції. На протязі 2009 року він тричі попереджувався органами міліції про його протиправну поведінку в квартирі (постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 14.09.2009 р., від 16.11.2009 р. та 12.01.2010 р.). Вважає, що спільне проживання з відповідачем в одній квартирі є неможливим. Прохає виселити ОСОБА_2 із квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за неможливістю спільного проживання, без надання іншого житлового приміщення.

    25.02.2010 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання права власності (а.с.35-38).

    01.03.2010 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом (а.с.71).

    05.05.2010 року ОСОБА_2 подав уточнену  зустрічну позовну заяву (а.с.108-113), що не суперечить вимогам ст. 31 ЦПК України і приймається судом до розгляду, де зазначив, що 26 квітня 1997 року він уклав шлюб з відповідачкою, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-ЖС № 030583, виданим Гуляйпільським ВРАГС Запорізької області. Від даного шлюбу мають  неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-АП № 135614, виданим ВРАГС міського району м. Севастополь. З 27.04.2001 року він перебував на квартирному обліку. Кредит на квартиру оформили на дружину. 26 грудня 2003 року, була оформлена кредитна угоді № 08092003176 між Запорізьким регіональним відділенням фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_1, відповідно до якої Фонд від імені держави надав прямий цільовий кредит у сумі 24284 грн. терміном повернення 30 років з дати укладання кредитної угоди.

    Відповідно до п.1.2 Угоди, кредит був наданий на будівництво квартири АДРЕСА_1.                        

    23 грудня 2004 року рішенням виконавчого комітету Гуляйпільської міської Ради № 399 було вирішено оформити та видати  свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_1.

                        -2-

    02 лютого 2005 року виконавчим комітетом Гуляйпільської міської Ради  видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого, двокімнатна квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1, яка зареєстрована в БТІ за реєстраційним НОМЕР_1, в реєстраційній книзі № 6, номер запису № 223.

    18 лютого 2005 року між Запорізьким відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву — іпотекодержатель, та ОСОБА_1 — іпотекодавець, було укладено іпотечний Договір.

    Далі зазначив, що 18 лютого 2005 року, при укладанні іпотечного Договору він підписав заяву, відповідно до якої, не заперечує проти того, щоб майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, а саме: квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки.

    28 березня 2009 року його в зв`язку з поліпшенням житлових умов було знято з квартирного обліку.

    15 травня 2009 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області № 2-229/2009 р. з нього було стягнуто аліменти на утримання дитини.

    16 червня 2009 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області № 2-230/2009 р. шлюб з відповідачкою було розірвано.

    Вважає, що колишня дружина навмисно приховала від нього те, що вона повністю сплатила кредит, крім того Державний Фонд вона не попереджада про факт їхнього розлучення, а також в своїй позовній заяві умовчує, що спірна квартира є їхньою спільною сумісною власністю. Своїми діями вона фактично намагається кофіскувати належну йому ? частину квартири. Іншого житла в нього не має.

    Прохає постановити рішення, яким визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати понесені ним на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

    В судовому засіданні позивач та її представник підтримали первісний позов, заперечують проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі, суду пояснили, що відповідач має право на 1/8 частину квартири, тільки в тій частині, що сплатили разом кредит з розрахунку 2850 грн., що складає 12%.

    В судовому засіданні відповідач, його представник первісний позов не визнали, подали письмові пояснення (а.с.108-112), на задоволенні зустрічного позову наполягають, додатково відповідач пояснив, що іншого житла не має, йому відомо, що позивач займала гроші у знайомих на повернення кредиту, згоден повернути половину сплачених нею коштів.

    Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, надали суду письмові заяви (а.с.90, 98) з проханням розглянути справу без їх участі, справа розглянута і їх відсутності, проти чого не заперечують учасники процесу.

    Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, свідків, вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, зустрічний позов підлягає задоволенню частково із наступних підстав:

    Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

0.   визнання права;

визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право;

відновлення становища, яке існувало до порушення;

примусове виконання обов`язку в натурі;

зміна правовідношення;

припинення правовідношення;

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Відповідно до ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК.

Судом в судовому засіданні встановлено:

26.04.1997 року між сторонами зареєстровано шлюб (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 (а.с.8).

    26.12.2003 року була укладена кредитна угода № 08092003176 між Запорізьким  регіональним

                        -3-

відділенням фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_1    

(а.с.30-32, 39-41) відповідно до якої Фонд надав прямий цільовий кредит у сумі 24 284 грн. терміном повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди.

    23 грудня 2004 року рішенням виконавчого комітету Гуляйпільської міської Ради № 399,  вирішено оформити та видати  свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 (а.с.67).

    02.02.2005 року виконавчим комітетом Гуляйпільської міської ради видано свідоцтво про право    

власності на нерухоме майно: на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1  ОСОБА_1 (а.с. 24, 48) та яка зареєстрована за нею (а.с.25, 49).

    18.02.2005 року укладено іпотечний договір (а.с.26-29; 42-45).

    16.06.2009 року рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області шлюб між сторонами розірвано (а.с.51), 09.07.2009  року видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.10,50).

    14.12.2009 року складено акт № 14 про виконання зобов`язання за кредитною угодою (а.с. 19) від 26.12.2003 року № 08092003176 де зазначено, що загальна сума зобов`язань за кредитною угодою (зі змінами від 16.03.2004 р. рішення № 68) складає  25910 грн., зобов`язання вважаються виконаними і кредитна угода припиняє свою дію.

    22.12.2009 року приватним нотаріусом знято заборону відчуження з квартири № 55, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1, власником якої  є ОСОБА_1. (а.с.45).

    Суд, відмовляючи в задоволенні первісного позову виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Правила ст. 116 ЖК про виселення за неможливістю спільного проживання не поширюються на учасників спільної власності на квартиру.

    В судовому засіданні встановлено,  що позивач і відповідач придбали та побудували квартиру АДРЕСА_1 за кредитні кошти, отримані по укладеній кредитній угоді № 08092003176 від 26.12.2003 року та сплатили в період шлюбу за спільні кошти 4788 грн., решту 21122 грн. сплатила позивач після розірвання шлюбу за власні кошти, проти чого не заперечує відповідач в судовому засіданні, пояснивши, що позивач займала гроші у знайомих на повернення кредиту. Ідеальна частка відповідача в спірній квартирі, з урахуванням інтересів дружини, чоловіка, дитини становить 1/10 частину (25910 грн. - 21212 грн. : 2 = 2394 грн.), яка залишається у спільній частковій власності.

    В такому випадку захист права позивача може здійснюватися іншими способами передбаченими ст. 16 ЦК України.

    Не підлягає задоволенню вимога відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, так як вбачається з матеріалів справи,  інтереси ОСОБА_2 представляла ОСОБА_5, якій відповідно до довіренності від 23.02.2010 року (а.с.68) ОСОБА_2 надав повноваження свого представника. Згідно журналів судових засідань саме в такому  процесуальному статусі, а не особа, яка надає правову допомогу в порядку ст. 56 ЦПК України, ОСОБА_5 брала участь у справі і такі витрати несе сторона по справі.

    Суд не приймає до уваги зазначені в тексті первісного позову (а.с.5), що на момент розірвання шлюбу було сплачено кредиту, згідно зобов`язання за кредитним договором на суму 5576,1 грн., поскільки воно спростовується актом № 14 про виконання зобов`язання за кредитною угодою (а.с. 19) від 26.12.2003 року № 08092003176 де зазначено, що загальна сума зобов`язань за кредитною угодою (зі змінами від 16.03.2004 р. рішення № 68) складає  25910 грн., зобов`язання вважаються виконаними і кредитна угода припиняє свою дію, а на аркушах справи 26, 29, 30, 39, 42, 46  зазначені інші суми.

    Суд критично відноситься до пояснень відповідача в судовому засіданні, що 18.02.2005 року, при укладанні іпотечного договору він підписав заяву (а.с.85), відповідно до якої не заперечував проти того, щоб майно, яке є їх спільною сумісною власністю, а саме: квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки, поскільки приватним нотаріусом не перевірявся факт сплати коштів по кредитній угоді, а про проведення експертизи сторони не заявляли, так як вважали, що мають право на різні частини.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 31, 38, 40, 42, 60, 84, 85,  212-215 ЦПК України, ст. 116 ЖК України, ст. ст. 16, 316, 328, 368, 392 ЦК України, ст. ст. 60, 70, 71 СК України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання  житла» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України   29.05.2001 року,

                    В И Р І Ш И В :

    В задоволенні  первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення за неможливістю спільного проживання відмовити в повному обсязі.

    Зустрічний позов  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третіх осіб: Запорізьке регіональне відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву,

                        -4-

приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Т.П., про визнання права власності задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частину квартири АДРЕСА_1.

    В решті позову відмовити.

    З повним текстом рішення учасники процесу можуть ознайомитися 20.07.2010 року.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: