Справа № 2а-3544/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор’євій О.В.
за участі представника позивача Присівок Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-3544/10/2570
за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 85»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
08.07.2010 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 85» (далі - ВАТ «ПМК № 85»), в якому просить стягнути з відповідача до державного бюджету 1 673,68 грн. адміністративно-господарських санкцій та 41,50 грн. пені, мотивуючи тим, що відповідач у 2009 році не виконав встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік було подано 27.02.2010, в якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 «Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу, хоча у відповідності до законодавства повинно бути зазначено 2 особи, середньооблікова кількість штатних працівників складає 57 осіб, з них яким встановлена інвалідність складає 1 особа, тобто невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, тому вказані обставини стали підставою застосування ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки на момент подачі позову до суду відповідачем штрафні санкції не сплачено.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що звітність про зайнятість і працевлаштування інвалідів постійно подавалась до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області. При цьому наголосив, що працевлаштування інвалідів на такому підприємстві проводилось з власної ініціативи та за власний рахунок, навіть на одне робоче місце більше норми створено. Директор відповідача зазначив, що все можливе для працевлаштування інвалідів було зроблено, постійно подавалась звітність форми № 3-ПН до Ічнянського районного центру зайнятості на протязі 2009 року, однак працівників з обмеженими фізичними можливостями, бажаючих працювати на підприємстві відповідача, не було. А направлена особа з обмеженими фізичними можливостями працевлаштована не була, у зв’язку із рекомендаціями індивідуальної програми реабілітації та стану здоров’я.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Частиною 9 вищевказаної статті на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Таким чином відповідно до ст. ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 2 Положення про подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування - звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення включаючи день сплати.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже фактично робоче місце може бути створено виключно з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, тому умовою для його створення є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології (згідно норм постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: а) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; б) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; в) забезпечення інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством; г) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; д) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, при розгляді зазначеної категорії справ створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.
Судом встановлено, що 28.02.1996 ВАТ «ПМК № 85», як юридичну особу зареєстровано Ічнянською райдержадміністрацією Чернігівської області, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що знаходиться в матеріалах справи.
Досліджуючи фактичні обставини про стягнення штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів необхідно зазначити, що забезпеченням права інваліда на працевлаштування у даному випадку є створення місць для інваліда, що відповідає ст. 18 Закону України від 01.03.1991 № 803 «Про зайнятість населення» та Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, згідно Форми № 10-ПІ та Форми № 3-ПН. Тобто суд встановлює наступні факти: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
За матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для відповідача складає 2 робочих міста. Згідно звіту ВАТ «ПМК № 85» від 26.02.2010 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік - середньооблікова кількість штатних працівників складає 57 осіб, із них яким встановлена інвалідність – 1 особа. При цьому на підприємстві додатково було створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів з визначенням посад для роботи інвалідів – охоронники. При тому, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 «Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 2 робочих місця, на підприємстві у 2009 році вже працював інвалід і було додатково створено 2 робочих місця також для працевлаштування інвалідів (а. с. 5,6).
Згідно цього ж звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Ф № 10-ПІ, поданого ВАТ «ПМК № 85» до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 57 осіб, а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 1 673,68 грн.
ВАТ «ПМК № 85» з січня 2009 року постійно звертався до Ічнянського районного центру зайнятості, подаючи звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН для працевлаштування інвалідів за посадами охоронник у кількості двох вакансій, що підтверджується листом Ічнянського районного центру зайнятості від 07.06.2010 № 03-/567 (копія листа знаходиться в матеріалах справи). При цьому із листа Ічнянського районного центру зайнятості від 07.06.2010 № 03-/567 вбачається, що на заявлені вакансії до вказаного роботодавця, один інвалід для працевлаштування направлявся, але при цьому не був працевлаштований за станом здоров’я та враховуючи рекомендації індивідуальної програми реабілітації інваліда.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості в частині направлення для працевлаштування інвалідів.
Таким чином суд встановив, що відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів відбувалось у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; Ічнянський районний центр зайнятості постійно інформувався про наявність вакантних місць, тобто вжито заходи передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене та норму ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, суд прийшов до висновку, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. А отже у зв’язку з тим, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення, тому дії відповідача є законними, обґрунтованими, та такими, що повністю відповідають чинному законодавству, оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
За встановлених обставин справи, суд визнає позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 85» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити повністю. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 26.07.2010.
Суддя Л.О.Житняк