ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1204/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Задерей І.В.
за участю представників :
позивача : Могир О.Ю.
відповідача : Шевчук Р.С.
3-ої особи: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
до: відділу культури і туризму Літинської районної державної адміністрації
3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області
про: зобов'язання вчинити певні дії
обставини справи:
Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області звернулось до суду із позовом до відділу культури і туризму Літинської районної державної адміністрації про зобов’язання виконати законні вимоги (лист від 1.10.2009 р. № 02-03-16-15/6778) в частині коригування розрахунків з управлінням Пенсійного фонду у Літинському районі на суму зайво перерахованих внесків на фонд оплати праці працюючих інвалідів в сумі 27100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ревізією використання бюджетних коштів, виділених на утримання закладів культури, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу культури і туризму Літинської районної державної адміністрації за період з 01.07.2006 року по 01.07.2009 року, встановлено незаконне витрачання коштів на суму 27,1 тис. грн., яке полягає в зайвому нарахуванні та перерахуванні внесків на фонд оплати праці працюючих інвалідів до ПФУ за ставкою 32 % замість 4 %.
За результатом проведеної ревізії та складеного акта відповідачу направлено лист № 02-03-16-15/6778 з вимогою до 25.10.2009 року вжити заходів щодо виконання обов’язкових вимог викладених в листі, про що подати письмову інформацію та відповідні документи. Відсутність станом на 18.03.2010 року листа –відповіді, а також не вжиття відповідачем заходів щодо виконання пункту 3 вимоги спонукало позивача до звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 7.07.2010 р. до участі у справі в якості 3-ої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено управлінням Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. При цьому, зменшивши суму, на яку необхідно провести коригування розрахунків до 27054,87 грн., пояснюючи частковим виконанням вимоги пункту 3 листа.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечила.
Представник третьої особи в письмових запереченнях (№ 277/06-35/09 від 17.05.2010 року (а.с. 58-61)) та в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що підставою для застосування чотирьох відсоткової ставки збору є копія виписки з акту огляду в медико –соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. При цьому, таке нарахування здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше надання працівником підприємству копії вищезазначеної виписки. Оскільки працівниками, що є інвалідами, довідки з МСЕК відповідачу були надані пізніше їх фактичного отримання, а тому підстави проводити залік та коригування розрахунків за минулі періоди, тобто до моменту пред’явлення їх відповідачу, є безпідставним.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, суд –
ВСТАНОВИВ:
З 21.07.2009 року по 25.08.2009 року контрольно - ревізійним управлінням у Вінницькій області проведено ревізію використання бюджетних коштів, виділених на утримання закладів культури, що обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу культури і туризму Літинської районної державної адміністрації за період з 01.07.2006 р. по 01.07.2009 р., за наслідками якої складено акт №03-07/23 від 17.09.2009 року (а.с. 6-32).
Ревізією дотримання законодавства при використанні коштів на сплату обов'язкових платежів до державних цільових фондів встановлено, що в порушення пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" в період з 01.01.2007 по 01.03.2009 року колишнім бухгалтером ОСОБА_2 та бухгалтерами ОСОБА_1 і ОСОБА_6 зайво нараховано та сплачено внесків до Пенсійного фонду України у Літинському районі за КФКВ 110204, КФКВ 110205 від суми фонду оплати праці працюючих інвалідів за завищеними ставками на загальну суму 27054 грн. 87 коп.
Вказані дії призвели до недостовірності даних, відображених у формах "Звіт про виконання загального фонду кошторису установи" за 2006-2008 роки та січень-червень 2009 року, касові та фактичні видатки за КЕКВ 1120 “Нарахування на заробітну плату” завищено на 27054 грн. 87 коп., в тому числі: за 2006 рік - 1791,17 грн., за 2007 рік –9310,28 грн., за 2008 рік –13852,68 грн., за І півріччя 2009 року -2100,74 грн.
В подальшому, на підставі висновків проведеної ревізії та складеного акта на ім’я начальника відділу культури і туризму Літинської районної державної адміністрації контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області направлена вимога № 02-03-16-15/6778 від 01.10.2009 року «про усунення виявлених порушень та пред’явлення цивільних позовів», пунктом 3 якої вимагалось провести коригування розрахунків з управлінням Пенсійного фонду України у Літинському районі на суму зайво перерахованих внесків на фонд оплати праці працюючих інвалідів та зайво нарахованої працівникам закладів культури заробітної плати у загальній сумі 28008 грн. 47 коп. Про вжиті заходи і виконання обов’язкових вимог необхідно було повідомити управління до 25.10.2009 р.
Неповідомлення станом на 18.03.2010 р. позивача про результати розгляду пункту 3 зазначеної вимоги та її невиконання стало підставою для звернення до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, вимога, викладена в пункті 3 листа № 02-03-16-15/6778 від 1.10.2009 р. відповідачем виконана частково в сумі 953,6 грн., а тому в цій частині суми спір між сторонами відсутній.
Щодо суми в розмірі 27054,87 грн. (яка виникла в зв’язку з перерахуванням до пенсійного органу обов’язкового платежу/внесків від суми фонду оплати праці працюючих інвалідів за ставкою 33,2% замість 4%), то суд зазначає про наступне.
За правилами статті 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка (у 2003-04 роках –32 %; з 25 березня 2005 року –32,3 %; у 2006 році –31,8 %; з 28 грудня 2007 року –33,2 %) від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.
Процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі - Інструкція).
Так, відповідно до положень пункту 4.2 Інструкції, для підприємств де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) для таких працівників та за ставкою 33,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) для інших працівників.
Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4 %, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.
Відповідно до підпункту 5.1.1. цієї Інструкції обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу).
За змістом пункту 11.17 Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Отже законодавець передбачив способи повернення надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків.
В зв’язку з чим, позиція представника 3-ої особи стосовно того, що страхові внески визначаються за ставкою 4 % від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів не раніше надання таким працівником копії виписки з акту огляду в медико-соціальній експертній комісії, судом до уваги не беруться.
Крім того, не враховуються й судом рекомендації органу пенсійного фонду, викладені в листі № 471/03-30 від 11.07.07 р., на який посилається представник 3-ої особи, оскільки такий лист не є нормативно правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.
Разом з тим, факт наявності осіб, яким встановлена інвалідність та які працюють в закладі культури, а також розмір зайво перерахованої суми сторонами не оспорюється та визнається, а тому, відповідно до положень частини 3 статті 72 КАС України не доказуються перед судом.
Пунктами 1, 7 частини першої статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачено, що головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Водночас, стаття 15 цього Закону регламенту, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Аналогічні норми містяться й в Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550.
Так, пунктами 46, 50 вказаного Порядку передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі документи, проаналізувавши положення зазначених позивачем нормативно - правових актів як таких, що порушені відповідачем під час використання державних коштів, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Зобов"язати відділ культури і туризму Літинської районної державної адміністрації виконати вимогу (лист від 1.10.2009 р. № 02-03-16-15/6778) Контрольно-ревізійного управаління у Вінницькій області в частині коригування розрахунків з управлінням Пенсійного фонду у Літинському районі на суму зайво перерахованих внесків на фонд оплати праці прцюючих інвалідів в сумі 27054,87 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 27.07.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
22.07.2010