ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження у справі

14.07.10Справа №2а-5167/10/15/0170

 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л.,

при секретарі Налбандян Р.В., за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -    Салькова А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   ОСОБА_1          

до   Державного підприємства “Кримський регіональний центр державного земельного кадастра” Ленінська філія              

про визнання дій неправомірними  та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов   ОСОБА_1 до Державного підприємства “Кримський регіональний центр державного земельного кадастра” Ленінська філія про визнання дій неправомірними  та спонукання до виконання певних дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 07.05.10 року відкрито провадження по справі № 2а-5167/10/15/0170, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засідання на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, суду надане заперечення на позовну заяву, в якому зазначені підстави непогодження відповідача із адміністративним позовом.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття “справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7) ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь в них суб'єктів владних повноважень, який наділений публічно-владними повноваженнями;  підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень; імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах, тощо.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно  їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкту, а другий зобов'язаний виконувати вимоги приписів  такого владного суб'єкту.  При цьому, навіть друга важливіша ознака справи адміністративної юрисдикції пов'язана із публічно-правовим характером відносин. У зв'язку з чим  необхідно зазначити, що суб'єкт публічного управління є виразником державних і суспільних потреб та інтересів, тобто є відповідним носієм тільки й виключно публічної влади та він має владні повноваження щодо об'єкта управління.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Таким чином, згідно зі ст. 17 КАС України, визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, перелік встановлений даною статтею є виключним та поширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 2 ст. 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із ч. 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Судом встановлено, що Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації від 28.03.2002 № 177 позивачу та гр. ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га., розташованої на полі 43, 64 в районі Семенівського нафтового родовища на землях запасу Калинівської сільської ради Ленінського району, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження Ленінської РДА позивач уклав з Ленінською філією «Кримського регіонального центру державного земельного кадастру» договір на розробку проекту відведення земельної ділянки, що не заперечували представники сторін та зазначено у проекті відводу земельних ділянок.

Вказаний проект відведення земельної ділянки був розроблений Ленінською філією «Кримського регіонального центру державного земельного кадастру» та переданий Позивачу.

Таким чином між ОСОБА_1  та Ленінською філією «Кримського регіонального центру державного земельного кадастру» виникли договірні правовідносини.

На підставі рішення Господарського суду АРК від 27.11.2007 року по справі № 2-13/15381-2007 визнано недійсним Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації від 17.10.2002 року № 786 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 2 га з земель запасу Калинівської  сільської ради громадянину ОСОБА_4. у зв’язку з тим, що на цієї земельної ділянки розташована нафтова свердловина та ця земельна ділянка була надана в постійне користування ДАТ «Чорноморнафтогаз»

Судом встановлено, що підставою для звернення до суду з зазначеним позовом було саме неналежне виконання, на думку позивача, договірних зобов’язань відповідачем під час підготовки проекту відводу земельної ділянки, у зв’язку з чим, на його думку, було скасоване Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 17.10.2002 року № 786. Саме у зв’язку з неналежним виконання договірних зобов’язань позивач вважає, що відповідач повинен оформити технічну документацію за власний рахунок, вважає дії відповідача по розробки технічної документації неправомірними та просить стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду.

Таким чином, судом встановлено, що спір між сторонами не носить публічно-правового характеру. У цьому спору сторони є учасниками договірних правовідносин, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відносин, що випливають з договору на розробку проекту відведення земельної ділянки. Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не виконує владні управлінські функції щодо позивача, у зв’язку з чим не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.

Виходячи з вищевикладеного цій спір не має встановлення нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Згідно з ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки вимоги щодо визнання дій неправомірними  та спонукання до виконання певних дій потрібно вирішувати у порядку цивільного судочинства, вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу позивачів на те, що відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 3 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів. Ч. 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова  система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, до підсудності якого вона віднесена законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 р. зазначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб, встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким, не забороненим законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб’єкти правовідносин мають право  на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

В силу викладеного суд вважає необхідним роз’яснити позивачу його право звернутися до загального місцевого суду.   

          Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України  суд закриває провадження у справі, якщо: справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд  

УХВАЛИВ:

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня  проголошення, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, ухвала набуває законної сили через 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 5 днів з дня проголошення ухвали до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Суддя                                                                Тоскіна Г.Л.