Справа № 2 – 269/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 р. Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого судді - А.І. КОСТЕНКО
при секретарі - М.А. ЧИКУРОВІЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Маньківка справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення суми відшкодування страхових виплат (в порядку регресу), суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення суми відшкодування страхових виплат (в порядку регресу).
На підставу своїх вимог спирається на те, що 22 серпня 2008 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ-3302-14 д.н.з. НОМЕР_1 на території "Яйцебази", що по вул. Дерев'янка, 17, в м. Умань, грубо порушив п. 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, розпочинаючи рух не переконався, що це буде безпечним для оточуючих, внаслідок чого задньою частиною автомобіля здійснив наїзд на завідуючого складом ТОВ "ВКФ СПАЙК" ОСОБА_2, який стояв біля дверей складу, прижавши останнього до дверей приміщення складу кузовом автомобіля. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому нижньої третини діалізу правої плечової кістки, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритого перелому середньо-верхньої третини діалізу обох кісток лівого передпліччя, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Як вбачається з акту огляду МСЕК серія ЧК - 1 №005685 від 02.06.09 р. внаслідок травмування, заподіяного ДТП, ОСОБА_2 став інвалідом 3 групи та втратив 40% професійної працездатності, крім того він потребує стаціонарного лікування в травматологічному відділенні та санаторно-курортного лікування.
Ушкодження здоров’я та інвалідність ОСОБА_2 сталися з вини відповідача ОСОБА_1, про що свідчить вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.11.2008 року, яким ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105, ОСОБА_2, що отримав стійку втрату працездатності від нещасного випадку на виробництві, було призначено та виплачено за період з 02.06.2009 року по травень 2010 року страхові виплати на суму 39022,08 грн.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Травмування та інвалідність ОСОБА_2 сталася з вини відповідача ОСОБА_1, який на момент ДТП був власником автомобіля "ГАЗель".
Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, відповідач добровільно сплачувати шкоду не бажає, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволення.
Відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: 22 серпня 2008 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ-3302-14 д. н. з. НОМЕР_1 на території "Яйцебази", що по вул. Дерев'янка, 17, в м. Умань, грубо порушив п. 2.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, розпочинаючи рух не переконався, що це буде безпечним для оточуючих, внаслідок чого задньою частиною автомобіля здійснив наїзд на завідуючого складом ТОВ "ВКФ СПАЙК" ОСОБА_2, який стояв біля дверей складу, прижавши останнього до дверей приміщення складу кузовом автомобіля. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому нижньої третини діалізу правої плечової кістки, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, закритого перелому середньо-верхньої третини діалізу обох кісток лівого передпліччя, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Як вбачається з акту огляду МСЕК серія ЧК - 1 №005685 від 02.06.09 р. внаслідок травмування, заподіяного ДТП, ОСОБА_2 став інвалідом 3 групи та втратив 40% професійної працездатності, крім того він потребує стаціонарного лікування в травматологічному відділенні та санаторно-курортного лікування. Ушкодження здоров’я та інвалідність ОСОБА_2 сталися з вини відповідача ОСОБА_1, про що свідчить вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.11.2008 року, яким ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. № 1105, ОСОБА_2, що отримав стійку втрату працездатності від нещасного випадку на виробництві, було призначено та виплачено за період з 02.06.2009 року по травень 2010 року страхові виплати на суму 39022,08 грн.
Згідно зі ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Згідно з преамбулою Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
На підставі ст. 46 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему, фінансування, яке здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержуваного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено право Фонду соціального страхування, який здійснив страхову виплату застрахованій особі, зворотної вимоги до винної особи, тому в задоволенні позову слід відмовити в повному об’ємі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 58-60, 88, 109, 118-120, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 980, 993, 999, 1191 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення суми відшкодування страхових виплат (в порядку регресу) – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається в апеляційний суд Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ А.І. КОСТЕНКО