ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.06.10Справа №2а-5892/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В. ,
при секретарі Силантьєвої О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання незаконним та скасування рішення
за участю:
позивача – ОСОБА_1, представника позивача за довіреністю ОСОБА_2
від відповідача – представник за довіреністю Нечаєва Н.О.
Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій №0003772303 від 25.02.09р. на загальну суму 1009953,75грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Сімферополі АРК необґрунтовано визначена сума штрафних (фінансових) санкцій, оскільки відповідач в ході перевірки господарської одиниці – кафе “Якорь”, що належить позивачу, безпідставно прийшов до висновку про наявність порушення п.1,2,9,13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що відображено в акті перевірки від 09.02.2009р. № 001061/0257/01/09/23/НОМЕР_1.
Позивач вважає, що ним не було допущено порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в зв’язку з чим рішення відповідача є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає, що ним не було допущено порушень діючого законодавства при проведені перевірки позивача, а встановлені факти порушення позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідають дійсності. В обґрунтування правової позиції відповідачем надані письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.28-31).
Відповідач звернувся до суду з клопотанням у порядку ст. 100 КАС України вказавши на пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з направленнями №826 та №827 від 02.02.2009р. (а.с.34, зворотній бік а.с.34), 09.02.2009р. співробітниками Державної податкової служби проведена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій об'єкта господарювання - бар «Якорь», що розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Субхі, 2, що належить позивачу.
За результатами перевірки складений акт перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 09.02.2009р. №001061 (а.с.12-17), яким зафіксовано порушення:
- п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" №265/95-ВР від 06.07.95р. - не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документу.
- п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" №265/95-ВР від 06.07.95р. - не забезпечення відповідності сум наявних грошових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО.
- п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" №265/95-ВР від 06.07.95р. - не своєчасне друкування фіскальних звітних чеків.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003772303 від 25.02.2009р. на суму 1 009 953,75 грн. (а.с.10).
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (далі – Закон України №265).
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки № 000192 від 04.11.2008р. встановлено порушення позивачем п. 1, 2, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п.1,2,9,13 ст. 3 Закону України №265, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання" розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За вищенаведені порушення Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п.1 ст. 17 Закону);
- десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її не зберігання протягом встановленого терміну (п.5 ст .17 Закону);
- у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст.22).
Матеріали справи свідчать, що перевіркою встановлений факт реалізації кофе та коньяку «Гринвіч» на суму 10 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, не видача розрахункового документу, що зафіксовано актом перевірки (а.с.14).
Відповідно до п.22 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування населення, затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006г. № 833, разом з товаром покупцеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт покупки товару або придбання послуг.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року N 107/5298, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.
Суд вважає доводи позивача про те, що він має право на свій власний розсуд вирішувати на які товари надавати розрахунковий документ, а на які ні неспроможними. Жодною нормою законодавства не встановлено, що на підакцизні товари повинний видаватися окремий розрахунковий документ, а навпаки чинним законодавством передбачено, що розрахунковий документ повинний видаватися на повну суму покупки.
Матеріали справи свідчать, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №844948, термін дії від 29.05.08р. по 29.05.2009р. (а.с.13).
Крім того, позивач використовує в своїй діяльності зареєстрований та опломбований РРО, тому суд вважає, що всі операції повинні проводитися із застосуванням РРО.
Згідно Указу Президента України від 28.06.99р. №727/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28.06.99р. №746 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727») фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2008р. здійснювала підприємницьку діяльність по спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п.6 Указу Президента від 03.07.1998, № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" - Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Згідно п 7 Указу Президента від 03.07.1998, № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія цього Указу не поширюється на: фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23.08.2000р. №1336, затверджений перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку Роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється, у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
Виходячи з положень вказаних норм, суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, оподаткування доходів яких здійснюється шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, при здійсненні роздрібної торгівлі продовольчими товарами та пивом в скляної тарі, а також банках, не обов'язково застосовувати РРО тільки за умови відсутності у продажу інших підакцизних товарів.
Як було вказано, у ході перевірки встановлений факт реалізації кофе та коньяку «Гринвіч», та не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документу на суму 10 грн., що зафіксовано в акті перевірки.
Таким чином відповідачем встановлено, що позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв.
Відповідно до звіту суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, обсяг виручки від реалізації товарів за 2008р. склав 206744,20 грн., згідно із звітами про використання РРО за 2008р. сума склала 5414,45грн. (а.с.39-45).
Таким чином, встановлений факт не проведення через реєстратор розрахункових операцій у 2008р. на суму 201329,75 грн. (206744,20 грн.-5414,45 грн.).
Отже, відповідачем за вказане порушення Закону до позивача застосована фінансова санкція - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п.1 ст. 17 Закону) - 50грн. (10грн.х5) та 1006648,75грн. (201329,75грн.х5).
Суд не приймає до уваги твердження позивача про можливість одночасного застосування РРО при реалізації підакцизних товарів та книги обліку доходів та витрат при реалізації інших товарів і вважає неспроможним посилання позивача на перелік окремих форм та умов проведення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000р. №1336.
Таким чином доводи позивача про протиправність рішення відповідача у цій частині є необґрунтованими, в зв’язку з чим не підлягають задоволенню.
Крім того перевіркою встановлено не забезпечення відповідності сум наявних грошових коштів на місті проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО.
Матеріали справи свідчать, що під час проведення перевірки був складений опис наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків, який підписаний Зогорулько О.С., яка підтверджує, що загальна сума грошових коштів на місці проведення розрахунків складає 125 грн. (а.с.37).
Згідно X- звіту, на момент перевірки сума грошових коштів, проведена через РРО складає 18 грн. Сума невідповідності склала 107 грн. (а.с.37).
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо знаходження грошових коштів біля місця проведення розрахунків не свідчить про те, що вони отримані від реалізації товарів, а також, що місцем, де проведення розрахунків є грошовий ящик РРО з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Поняття Каса визначено пунктом 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, відповідно до якого Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Пунктом 23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою КМУ від 15.06.2006р. № 833 передбачено, що касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов'язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам'ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Отже, в розумінні норм чинного законодавства України місцем проведення розрахунків в кафе "Якорь", є вся барна стійка, тобто грошові кошти, що знаходились в межах каси, є грошові кошти, які знаходились на місці проведення розрахунків, а саме у касі, а отже вони правомірно були перераховані та занесені у опис наявних грошових коштів.
Грошові кошти, які, як зазначає позивач, були особистими коштами бармена, знаходились в місці проведення розрахунків, в місці де здійснювались розрахунки з покупцями, а отже є грошовими коштами, вилученими з місця проведення розрахунків.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність застосування за вказане порушення Закону до позивача штрафної фінансової санкції - у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність у сумі 535грн. (107грн.х5).
Відповідно до п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" №265/95-ВР від 06.07.95р. суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані) - щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Актом перевірки встановлено несвоєчасне друкування фіскальних звітних чеків - за 02.02.09р. роздрукований 03.02.09 №0161, за 08.01.09р. роздрукований 29.01.09 №0156, за 14.01.09р. роздрукований 15.01.09 №0144, за 27.12.08р. роздрукований 28.12.08 №0131, за 15.12.08р. роздрукований 16.12.08 №0119, за 28.10.08р. роздрукований 29.10.08 №0075, за 23.10.08р. роздрукований 29.10.08 №0070, за 29.08.08р. роздрукований 30.08.08 №0022.
Отже, вказане порушення зафіксовано при проведенні перевірки позивача, в зв’язку з чим, суд приходить до висновку про наявність з боку позивача порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" та правомірності застосування штрафної фінансової санкції - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2720грн. (340грн.х8).
Суд також зазначає, що відповідно до положень частин 1,2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд, з урахуванням клопотання відповідача (а.с.56), у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, приходить до висновку, про наявність підстав для відмови у задоволенні позову відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КАС України виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення №0003772303 прийняте відповідачем 25.02.09р.
Провадження по справі за позовом про визнання незаконним та скасування вказаного рішення було відкрито ухвалою суду від 11.05.2010р. (а.с.1).
Як свідчать матеріали справи, позивачем приймалися заходи щодо оскарження вказаного рішення, так скарга на рішення №0003772303 авд 25.02.09р. була подана позивачем до ДПІ у м. Сімферополі 03.03.2009р., про що свідчить штамп ДПІ у м. Сімферополі про надходження вхідної кореспонденції (а.с.11).
Вказане свідчить про те, що позивач станом на 03.03.2009р. знав про прийняте відповідачем рішення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи немає доказів, що свідчили б про іншу дату отримання позивачем вказаного рішення, суд вважає день 03.03.2009р. днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав чи інтересів.
Викладене свідчить про те, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим за захистом прав, свобод та інтересів більш ніж через рік.
Матеріали справи не містять, а з боку позивача не надано доказів поважності пропущення ним вказаного строку, отже суд не визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною.
Інші нормативно – правовими актами не встановлено іншого строку звернення до суду.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів щодо оскарження рішення податкового органу, прийнятого відповідно до положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг".
Таким чином, суд приходить до висновку про пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, що є підставою для застосування положень ч. 1 ст. 100 КАС України та відмови у задоволенні адміністративного позову.
За таких підстав позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 14.06.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана,постанова набуває законної сили через 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може буті подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Маргарітов М.В.