ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.07.10Справа №2а-2096/10/13/0170
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіОльшанській Т.С., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Ольвія"
до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим
про визнання акту недійсним та скасування рішень,
за участю представників сторін:
представника позивача – Коваленко Л.М., довіреність № б/н від 15.06.2010;
представника відповідача – Водневої Н.О., довіреність № 1 від 04.01.2010;
представника відповідача – Кошелевої Н.О., довіреність № 22 від 19.07.2010;
Обставини справи: Приватне підприємство "Ольвія" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання акту перевірки № 264 від 29.09.2009 недійсним та скасування рішень № 1521 від 13.10.2009, № 1522 від 13.10.2009, № 1523 від 13.10.2009.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки що викладені в акті перевірки не відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим є неправомірним застосування фінансових санкцій, які нараховані оскаржуваними рішеннями.
12.04.2010 представник позивача надав письмові уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Приватного підприємства "Ольвія" 3705,30 грн.
17.05.2010 від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд скасувати частково рішення № 1521 від 13.10.2009 в частині стягнення з Приватного підприємства "Ольвія" фінансових санкцій за порушення від 07.12.2004 у сумі 1451,45 грн. та від 08.09.2006 у сумі 1099,57 грн., а всього у сумі 2551,02 грн.
18.05.2010 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач відмовляється від позовних вимог в частині визнання недійсним акту перевірки № 264 від 29.09.2009, та просить суд скасувати у тому числі, вимогу № Ю - 2223 від 29.09.2009 про сплату боргу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки висновки, які викладені в акті перевірки відповідають нормам діючого законодавства України та відповідно правомірною є рішення про застосування фінансових санкцій.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 1058-IV) юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування) є страхувальниками (роботодавцями) для фізичних осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, а згідно зі ст. 15 – платниками страхових внесків.
Відповідно до частини першої ст. 19 Закону № 1058-IV об'єктом для нарахування страхових внесків для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон №108), виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Застраховані особи сплачують страхові внески із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат і винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподаткованого доходу.
Отже, сума виплати є об'єктом для нарахування страхових внесків за наявності двох умов: вона повинна належати до фонду оплати праці та до загального місячного оподатковуваного доходу.
Згідно до ст.1 Закону №108 заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати складається з основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
додаткової заробітної плати – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) у підпункті 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 визначено, що доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.
Як зазначає пункт 4.4. статті 4 Закону базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Єдиним нормативним документом, розробленим відповідно до Закону №108, що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (зареєстровано в Мін'юсті України 27.01.2004 р. за № 114/8713, за текстом – Інструкція № 5), згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 якої одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат як у грошовій, так і в натуральній формі), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Згідно з пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції № 5 матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами або визначена у колективному договорі підприємства, що надається працівникам як за умови подання заяви, так і без неї (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у п. 3.31), входить до складу фонду оплати праці та є об'єктом для нарахування страхових внесків.
Відповідно до п. 3.31 Інструкції № 5 матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам за сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, а саме допомога, що була надана у непередбачених (екстрених) випадках, коли необхідність її отримання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначався адміністрацією підприємства, не належить до фонду оплати праці.
Враховуючи зазначене, ці виплати не є об'єктом для нарахування (33,2 %) та утримання (2 %) страхових внесків до Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що відповідно до від 07.12.2004 №16 фірмою «Ольвія» була надана нецільова матеріальна допомога у розмірі 385,00 грн. у зв’язку із скрутним матеріальним становищем 29 працівникам на загальну суму 11165,00 грн. Вказані суми не були відображені в звітності поданої по органів Пенсійного фонду України, не включалися до наданих податковому органу формах N1ДФ, не враховані у складі фонду оплати праці.
З 28 по 29 вересня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м.Сімферополя була проведена позапланова перевірка з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування за період з -1.07.2004 по 31.08.2009, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхованих внесків за період з 21.07.2004 по 28.09.2009, достовірності відомостей, що надаються до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2004-2009. За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 29.09.2009 №264. Вказаним актом встановлено, що відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати за грудень 2004 року встановлено порушення п.1 ст.19 Закону №1058, у зв’язку з не включення до оподатковуваного фонду оплати праці сум матеріальної допомоги, що спричинило заниження загальної суми виплат, на які нараховуються внески, в сумі 11165,00 грн. Вказане порушення спричинило заниження нарахованих страхових внесків у розмірі 32% та 1-2% на загальну суму 3705,30 грн.
Разом з тим за актом встановлено порушення п.6 ст.20 Закону №1058 на суму 7341,52 грн. у зв’язку з простроченням сплати авансових внесків згідно платіжним відомостям на сплату заробітної плати №14 від 07.12.2004, №2 від 17.01.2005, з №42 по №46 від 08.09.2006, №27 від 26.09.2008, а саме:
За висновками акту вказано, що підлягає донарахування фонд оплати праці та інші виплати, на яки нараховуються внески за ставками 32% за 2004 рік – 11165,00 грн.;
донарахований загальних оподатковуваний дохід, з якого утримуються внески за ставкою 1-2% за 2004 рік у сумі 11165,00 грн.;
донараховані страхові внески за 2004, 2006 рік у сумі 3705,84 грн.
З метою усунення встановлених порушень 13.10.2009 відповідачем прийняти рішення №1521 про стягнення штрафу у розмірі 50% несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів у сумі 3670,76 грн., №1522 про застосування фінансових санкцій у розмірі 10560,11 грн., №1523 про застосування фінансових санкцій в розмірі 11165,00 грн. Також 29.09.2009 відповідачем прийнята вимога про сплату боргу №Ю-2223 на суму 3705,30 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази суд находить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем наданий акт про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2005, за яким не вбачається порушень податкового законодавства у зв’язку з несплатою податку на доходи фізичних осіб з матеріальної допомоги, наданої у грудні 2004 року.
Відповідачем не доведено, та належними доказами не підтверджено, що позивачем надавалася матеріальна допомога працівникам у розмірах, встановлених нормативно-правовим актом або колективним договором, та із вказаних доходів утримувався та перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
Таким чином суд надходить висновку, що відповідачем не доведена належним чином правомірність висновку, щодо віднесення нарахованих сум до складу фонду оплати праці.
У зв’язку з чим суд вважає неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Сімферополя про стягнення з позивача недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 3705,30 грн. Таким чином, вимога про сплату боргу від 29.09.2009 №Ю-2223 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Оскільки суд визнає, що матеріальна допомога, яка була сплачена у грудні 2004 року не належала до фонду оплати праці та не підлягала оподаткуванню внесками до пенсійного фонду, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування внесків на підставі пункту 4 частини 9 ст.106 Закону №1058 у розмірі 10560,11 грн. є неправомірним, а рішення про нарахування такого штрафу від 13.10.2009 №1522 підлягає скасуванню.
Також суд не погоджується із нарахування фінансових санкцій на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону №1058 у розмірі 11165,00 грн., та визнає неправомірним та скасовує рішення від 13.10.2009 №1523.
Щодо нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 7 частини 9 статті 106 Закону №1058 у розмірі 50% у сумі 3670,76 грн., суд зазначає наступне.
Штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів застосовується до платника за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом.
Судом встановлена, що сума нарахованих штрафних санкцій складається зі штрафу за несвоєчасне перерахування авансових внесків у грудні 2004 року із сум сплаченої матеріальної допомоги у розмірі 1451,45 грн. Оскільки судом було встановлено, що матеріальна допомога не підлягає оподаткуванню внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, то нарахування штрафних санкцій за несплату авансових платежів є неправомірним, а тому суд погоджується з думкою позивача про протиправність рішення від 13.10.2009 №1521, та скасовує його у відповідній частині.
Також судом встановлено, що відповідачем були нараховані штрафні санкції у розмірі 1043,81 грн. за не сплату авансових внесків із суми, нарахованої 17.01.2005, яки повинні були бути сплачені у розмірі 2087,62 грн.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). Відповідно до частини 9 статті 20 Закону N1058 днем сплати страхових внесків вважається:
- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
- у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.
Судом встановлено, що 17.01.2005 позивачем була сплачена заробітна плата за грудень 2004 року у розмірі 6523,82 грн. Сума внесків у розмірі 2087,62 грн. повинна була бути сплаченою разом з отримання грошових коштів на виплату заробітної плати. Але ж в порушення вимог Закону №1058 фактична сплата внесків була проведена 20.01.2005 із запізненням на 3 дні. У зв’язку з цим порушенням вимог Закону №1058 відповідачем були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% внесків, сплачених із порушенням строків, у розмірі 1043,81 грн.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача не є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування штрафних санкцій за 08.09.2006 суд вказує наступне. У вказану дату позивачем була сплачена заробітна плата за серпень 2006 року в сумі 13906,73 грн. Розмір нарахованої заробітної плати складав 16557,45 грн., сума внесків – 5161,02 грн. Фактично внески у сумі 5564,16 грн. були сплачені позивачем 05.09.2006, тобто до дня сплати заробітної плати, що підтверджується копією платіжного доручення від 05.09.2006 №2784. У зв’язку із створенням штучної заборгованості за внесками за грудень 2004 у зв’язку із сплатою матеріальної допомоги, отримана сума 05.09.2006 була спрямована на часткове погашення заборгованості грудня 2006 року.
Таким чином суд вказує, що позивачем у строк сплачені відповідне внески, порушення строку не встановлено, а тому застосування штрафних санкцій вважається неправомірним. Тому рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя підлягає визнанню протиправним та скасуванню у відповідній частині.
Щодо нарахування штрафу у сумі 75,93 грн. за порушення строку сплати авансових внесків за 26.09.2008 у сумі 3057,58 грн., суд вказує наступне. 26.09.2008 позивачем була сплачена заробітна плата за першу половину місяця у розмірі 9209,59 грн. Страхові внески, що підлягали до сплати – (9209,59 х 33,2%) - 3057,58 грн. Фактично позивачем було сплачено 3610,00 грн. платіжним дорученням від 09.10.2008 №1379, тобто без порушення встановленого строку. Але ж у зв’язку із створенням штучної заборгованості по внесках на підставі несплати обов’язкового платежу із наданої матеріальної допомоги, частина вказаної суми була спрямована на погашення вказаної заборгованості.
Тому суд вважає протиправним нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій та скасовує рішення від 13.10.2009 №1521 у частині 75,93 грн.
Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19 грудня 2003 року, розробленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Інструкція), суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
Судом встановлено, що відповідно до карток особового рахунку страхувальника – приватного підприємства «Фірма «Ольвія» станом на 01.01.2006 була врахована переплата по внесках у сумі 5201,54 грн. Станом на 18.01.2007 переплата встановила 809,24 грн. Станом на 17.02.2008 переплата складала 2130,43 грн. Станом на 18.09.2009 переплата складала 11811,85 грн. 21.09.2009 переплата залишилась у розмірі 3373,57 грн. З пояснень представника відповідача встановлено, що у зв’язку з проведенням перевірки та встановлення нібито порушення порядку перерахування страхових внесків, наявні суми переплати були перераховані на погашення штучної заборгованості.
Судом зазначається про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів.
В особових рахунках платників страхових внесків, що відкриваються і ведуться органами Пенсійного фонду України, обліковуються, зокрема, сплачені суми платежів та на їх підставі формуються вимоги про сплату боргу, суд вважає, що відповідність даних карток особового рахунку позивача дійсному стану його розрахунків з Пенсійним фондом України має для позивача законний інтерес, який підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити переплату за страховими внесками у сумі 3705,30 грн.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.07.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.07.2010.
Керуючись ст.ст.11, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 13.10.2009 № 1522, № 1523 – повністю., № 1521 – частково у розмірі 2626,95 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 29.09.2020 № Ю-2223..
4. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим поновити на особовому рахунку Приватного підприємства "Ольвія" переплату за страховими внесками у сумі 3705,30 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ольвія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
6. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ольшанська Т.С.