ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.10Справа №2а-6921/10/15/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю

представника позивача - Польшиної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства “Кримавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим     

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Дочірнє підприємство “Кримавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим   (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11070001481503/04063 від 19.05.2010р. про нарахування 4352,99 грн. податкового зобов’язання, у тому числі 4145,70 грн. основного платежу та 207,29 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2010  року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.06.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтоване із порушенням норм чинного законодавства та базується на суб’єктивних висновках.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання, яке відбулось 08.07.2010 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача   являється суб’єктом владних повноважень, його  неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.  

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№  2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

          “У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

          “У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним податкових повідомлень-рішень податкових органів, які являються суб’єктом владних повноважень, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивач відноситься до підконтрольних  відповідачу установ, Державна податкова інспекція  в Ленінському районі АР Крим      мала повноваження з проведення перевірки з питань правильності нарахування земельного податку структурним підрозділом ДП «Кримавтодор» - філією «Ленінський райавтодор».

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України «Про плату за землю»).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України "Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від  21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обов’язок контролюючого органу  самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом  6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.10р. відповідачем проведена камеральна перевірка з питань правильності нарахування земельного податку структурним підрозділом ДП «Кримавтодор» - філією «Ленінський райавтодор» за період з 01.04.07р. по 31.03.08р.

За результатами перевірки складений акт № 990/1503/31829422 від 30.04.10р., в якому  встановлено, що розмір податкового зобов’язання з податку або збору (обов’язкового платежу), зазначеного платником такого податку або збору (обов’язкового платежу) у податковій декларації (розрахунку), є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) платником податку невірне застосовані пільги, що призвело до заниження податкового зобов’язання по земельному податку складає 16582,83 гривень, у тому числі за січень - березень 2010 року – 4145,70т гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 11070001481503/04063 від 19.05.10р. про нарахування позивачу податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 4352,99 грн., у тому числі 4145,70 грн. за основним платежем та 207,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, із зазначенням, що позивачем порушено ст.12  ЗУ «Про плату за землю» N 2535-XII, 03.07.1992р.

Перевіряючи правомірність спірного рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.1 Статуту, підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони України в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу прані і кооперації.

Для цього підприємство здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм.

Відповідно до п. 2.1 Положення «Про філію «Ленінський райавтодор» дочірнього підприємства “Кримавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, затвердженого наказом ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» філія «Ленінський райавтодор» здійснює будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 2  Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошовім оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 71 Земельного кодексу України та частини З статті 31 Закону України «Про транспорт» до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо, на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючи з'їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

Згідно з нормою, закріпленою частиною 2 статті 12 Закону України «Про плату за землю» в редакції Закону, що діяла на момент спірних правовідносин, не справляється плата за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування.

На балансі підприємства знаходяться: залізничний тупик – 1,0369 га, АБЗ – 3,4079 га, розташовані в с. Ільічево; виробнича ділянка – 0,0573 га, розташована в с.Войкове; виробнича база – 1,7357 га, залізничний тупик – 0,0474 га, розташовані в с. Леніно.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач правомірно не сплачує та не визначає в податкової звітності суми земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, яки знаходяться на балансі позивача, оскільки ці земельні ділянки відносяться до земель дорожнього господарства, з яких земельний податок не справляється.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення  ДПІ в Ленінському районі АР Крим   рішення про нарахування 4352,99 грн. податкового зобов’язання, у тому числі 4145,70 грн. основного платежу та 207,29 грн. штрафних санкцій  відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим  про нарахування Дочірньому підприємству “Кримавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” податкового зобов’язання 4352,99 грн., за порушення ст.12  ЗУ «Про плату за землю» N 2535-XII, 03.07.1992р слід визнати протиправними, що має наслідком його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 08 липня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 12 липня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

                                                                 ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим    № 11070001481503/04063 від 19.05.10р. в частині нарахування 4352,99 грн. податкового зобов’язання, у тому числі 4145,70 грн. за основним платежем та 207,29 грн. - штрафні санкції.

3.           Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Кримавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”(95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1: ЄДРПОУ 31829422)  судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.