ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.07.10Справа №2а-7112/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Налбандян Р.В. за участю:
представника позивача - Золотарьова О.Д.,
представника відповідача – Тарасенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Город «С»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання рішення недійсним
Суть спору: Приватне підприємство «Город «С» (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) від 18 травня 2010 року №0008542303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Приватного підприємства «Город С» у розмірі 3400,00 гривень
Ухвалами суду від 15.06.09 р. було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до Приватного підприємства «Город «С» у розмірі 3400,00 гривень з порушенням норм діючого законодавства, а саме: ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обліку спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», ст. 19 Конституції України, без з’ясування фактичних обставин при проведенні перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, об’єкту, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкінська, 7/12, діяльність в якому здійснює позивач, та прийняття спірного рішення. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
В судовому засідання представник позивача підтримав позивні вимоги з підстав зазначених у позові.
Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у письмових запереченнях, та зазначив, що перевірка позивача здійснювалася працівниками податкового органу на підставі плану-графіку перевірок на травень 2010 року та направлення на перевірку №1048/23-3 від 01.05.2010 року, з яким робітник позивача був ознайомленій, про що свідчить його підпис у направленні. Також представник відповідача вважає, що оскільки довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру тютюнових виробів та алкогольних напоїв не були надані посадовим особам податкового органу, яки здійснювали перевірку, посадовими особами відповідача правомірно був складень акт та зазначено про зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях невнесених до Єдиного реєстру. Таким чином, представник позивача вважає, що не має підстав для визнання спірного рішення нечинним.
Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2010 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання 19.07.2010 року заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", контроль за дотриманням норм даного Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.
Абзацам 2 пункту п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачені повноваження податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
У пункті 1 статті 8 абзаці 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ зазначено повноваження податкового органу щодо проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ведення реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, а спір, який виник с приводу правомірності рішення суб’єкту владних повноважень, відноситься до публічно-правових спорів, яки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Приватне підприємство «Город «С» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 26.10.2007 року у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 147413 (а.с. 10).
Таким чином, судом встановлено, що позивач являється суб’єктом господарювання, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом встановлено, що 19.06.2009 року посадовими особами ДПА в АРК головним державними податковими ревізором-інспектором Сушко Д.О. та старшим державними податковими ревізором-інспектором Харєбовим А.В на підставі направлення № 1048/23-3 та графіку - перевірки проведена перевірка з питань дотримання позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР та Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995 року, шляхом перевірки господарського об’єкту - магазину позивача, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкінська, 7/12.
За результатами перевірки був складений акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 003777 від 03.05.2010 року (далі –Акт). Акт перевірки був підписаний робітником позивача - продавцем Асадуліної І.А., про що свідчить підпис вказаної особи на акті перевірки.
Під час проведення перевірки позивача відповідачем були встановлені наступні факти, які відображені в акті перевірці.
Так, згідно акту перевірки на об’єкті незабезпечена печать тижневих фіскальних звітних чеків «х – звіт»: «х – звіт» №0330 з виручкою за робочій тиждень 06.02.2010 року розрахований 07.02.2010 року у 00:07 годин; здійснено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях невключених до Єдиного державного реєстру міст зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (довідки місць зберігання не надані).
В ході проведення перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року., що зафіксовано в висновку до акту.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі винесено рішення від 18 травня 2010 року №0008542303 про застосування до Приватного підприємства «Город «С» фінансових санкцій у розмірі 3400 гривень згідно абзацу 11 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року за порушення ст. 15 цього Закону, яке є предметом оскарження.
Перевіряючи правомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 3400,00 гривень суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначені Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року.
Частиною 34 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Згідно частини 35 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року встановлено, що внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
Відповідно до абзацу 14 ст. 1 Закону місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;
Судом встановлено, що позивач здійснює торгівельну діяльність, у тому числі роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями на підставі ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими виробами серії АГ №216510, строк дії з 10.04.2010 року по 10.04.2011 року (а.с.15), яка зареєстрована в Державної податкової інспекції м. Сімферополя АР Крим за №478 від 08.04.2010 року та алкогольними напоями серії АГ №215959, строк дії з 10.04.2010 року по 10.04.2011 року, яка зареєстрована в Державної податкової інспекції м. Сімферополя АР Крим за №479 від 08.04.2010 року (а.с.16), торгового патенту серії ТПБ № 417085, дійсного з 01.04.2010 року 31.03.2011 року (а.с.13) та дозволу на право розміщення об’єктів торгівлі №1318 від 11.03.2008 року строком до 17.12.2010 року (а.с.14).
Судом встановлено, що магазин позивача, площею 75,5 м.кв., розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкінська, 7/12, як місце зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв, внесеній до Єдиного державного реєстру 16.04.2010 року за №01190007315, №01190007314, що підтверджується довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №191076 тютюнових виробів (а.с.12) та довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №191075 алкогольних напоїв (а.с.11).
Таким чином, суд зазначає, що на час складання акту перевірки № 003777 від 03.05.2010 року та прийняття спірного рішення від 18 травня 2010 року №0008542303 об’єкт господарювання позивача, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Пушкінська, 7/12, як місце зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв, був внесеній до Єдиного державного реєстру.
Посилання представника відповідача на ненадання цих довідок під час здійснення перевірки як на підставу правомірності прийнятого рішення суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до абзацу 11 частини 2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року встановлена відповідальність за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, а ні за незнаходження довідок у місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів чи ненадання цих довідок під час перевірки.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем були безпідставно застосовані до позивача фінансові санкції за рішенням від 18 травня 2010 року №0008542303 про застосування фінансових санкцій згідно абзацом 11 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року до Приватного підприємства «Город «С» у розмірі 3400,00 гривень за порушення ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” №481/95-ВР від 19.12.1995 року.
Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення про застосування фінансових санкцій від 18 травня 2010 року №0008542303 у розмірі 3400,00 гривень.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ в м. Сімферополі рішення про застосування фінансових санкцій на суму 3400,00 гривень відповідачем суду не надано.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Також суд зазначає, що позивачем вибраний невірний спосіб захисту права. Суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання протиправним та скасування спірного рішення, що узгоджується з приписами ст. 162 КАС України.
Таким чином, суд вважає необхідним на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позивних вимог для повного захисту прав позивача.
При таких обставинах суд прийшов до висновку, що рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК від 18 травня 2010 року №0008542303 про застосування фінансових санкцій згідно абзацом 11 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” № 481/95-ВР від 19.12.1995 року до Приватного підприємства «Город «С» у розмірі 3400,00 гривень за порушення ст. 15 цього Закону слід визнати протиправним, що має наслідком його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв’язку зі складністю справи судом 19.07.2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 23.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим від 18 травня 2010 року №0008542303 про застосування фінансових санкцій до Приватного підприємства «Город «С» у розмірі 3400,00 гривень
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Город «С» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тоскіна Г.Л.