ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 р. № 2а-6356/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області
до Підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Л/О стягувач: ОСОБА_1
про про оскарження неправомірних дій та скасування постанови від 17.06.2010р., -
ВСТАНОВИВ:
Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації (далі-Управління) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, стягувач: ОСОБА_1, просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 17.06.2010р. ВП № 19053365. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в Бюджетним кодексом України не передбачено коштів для виплати сум зазначених у виконавчому документі, вважає, що проведення нарахувань та виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рішенням суду без відповідних асигнувань із Державного бюджету призведе до порушення права всіх категорій громадян, які мають право на виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на наступний рік, оскільки сума асигнувань буде зменшеною на суму нецільового використання.
У відповідності до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у якості належного відповідача залучено Головне управління юстиції у Львівській області, як суб’єкта спірних публічно-правових відносин, оскільки Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі-ППВР) статусу юридичної особи не має, а є структурним підрозділом останнього, який явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про розгляд справи.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про розгляд справи.
Оскільки згідно ч. 5 ст. 181 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі суд вважає, що дану справу слід розглядати за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до ст. 71 КАС України.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України ?Про виконавче провадження? від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами (далі-Закон №606).
Статтею 3 Закону 606 передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, що видаються судами.
У відповідності до ст.18 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.
Згідно ст.24 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
В судовому засіданні встановлено, що Золочівським районним судом Львівської області 18.03.2010р. видано виконавчий лист у справі № 2а-154/09.
Оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст. 19 Закону №606, державним виконавцем ППВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк позивачу (боржнику) для добровільного виконання рішення суду.
Вимогою державного виконавця від 25.06.2010 року було повторно зобов’язано боржника–Управління у строк до 28.05.2010 року виконати рішення суду, проте у встановлений строк виконавчий документ боржником не виконано.
Стаття 87 Закону №606 зазначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
Як встановлено в судовому засіданні, державному виконавцю ППВР позивач жодних доказів про вжиття заходів щодо виконання судового рішення не подавав, і тому останнім винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. за невиконання Управлінням рішення суду у встановлений строк.
17.06.2010 року державним виконавцем ППВР встановлено, що всупереч законним вимогам державного виконавця у встановлений строк виконавчий документ боржником повторно не виконано, а причини які наводяться боржником не є поважними. Вказані обставини свідчать про невиконання без поважних на те причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника-Управління виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником та тягне настання і відповідальності, передбаченої ст. 87 Закону України ?Про виконавче провадження?, що слугувало підставою для прийняття постанови про накладення штрафу на Управління в розмірі 1020,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.
Як вбачається з постанови про накладення штрафу суд зобов’язував Управління як боржника у виконавчому провадженні нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року щодо сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України ?Про державну допомогу сім’ям з дітьми? (в редакції до 09 липня 2007 року), проте Управління безпідставно посилаючись на неможливість виплати кошти, які не передбачені Державним бюджетом України, не провело не тільки виплати, а й нарахувань спірного підвищення до пенсії.
Суд зауважує, що в позовній заяві не наведено жодних обґрунтованих законних підстав порушення головним державним виконавцем вимог Закону №606 при прийнятті постанови про накладення штрафу на Управління від 17.06.2010р. ВП № 19053365, а лише наведено аналіз Закону України ?Про Державний Бюджет України? та Бюджетного кодексу України та безпідставне посилання на порушення Закону №606.
Оскільки, згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії Управління щодо оскарження вищезазначеної постанови не інакше, як ухилення від виконання судового рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 спірного підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки позивач доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог не навів, а судом порушень при прийнятті оспорюваної Постанови від 17.06.2010р. ВП № 19053365 про накладення штрафу на Управління в розмірі 1020,00 грн. не встановлено, і тому суд приходить до висновку, що головний державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, а тому суд не вбачає підстав для скасування оспорюваної постанови.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 17.06.2010р. ВП № 19053365 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 7-14, 52, 69-71, 86, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 26.07.2010 року.
Суддя Шинкар Т.І.