2

Ñïðàâà ¹ 21-687 во 10 Ñóääÿ-äîïîâ³äà÷: Терлецький О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 року       м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого  Кривенка В.В.,

суддів:  Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Приватного підприємства “Даско” (далі – Підприємство) справу за його позовом до Державного реєстратора Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі – Реєстратор), третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю "Курені" (далі – Товариство), про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2007 року Підприємство звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати незаконними дії Реєстратора щодо здійснення 27 грудня 2006 року державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, а також зобов’язати Реєстратора скасувати реєстрацію зазначених змін шляхом виключення запису з Єдиного державного реєстру.

Підприємство посилалось на те, що 27 грудня 2006 року реєстрація змін до установчих документів Товариства, учасником якого є Підприємство, проведено з порушенням вимог статей 8, 29 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі – Закон), що призвело до порушення його прав.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2008 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами Підприємство, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить Верховний Суд України скасувати всі ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги Підприємство послалось на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2009 року, в якій, на його думку, одні й ті самі норми права, а саме статті 8, 29 Закону, застосовані інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням перегляду судових рішень за винятковими обставинами є забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову Підприємства, суд першої інстанції, з рішенням якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийшов до висновку, що в діях Реєстратора не було порушень вищезгаданого Закону.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якою регулюється державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, у разі внесення змін до установчих документів, які пов’язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Оспорювані дії Реєстратор провів у період діючого рішення суду про заборону проведення реєстраційних дій, не залишивши подані документи без розгляду на підставі частини 11 статті 29 Закону.

Крім того, на думку колегії суддів, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що прийняття в члени Товариства нового учасника, – Товариства з обмеженою відповідальністю "Найкращий дім" – з наступним зменшенням частки Підприємства в статутному капіталі Товариства з 50% до 19%, не потребувало від Реєстратора виконання вимог частини 3 статті 29 Закону, оскільки грошова сума частки Підприємства не змінилась.

Саме так вищезгадані норми права суд касаційної інстанції застосував у своїй ухвалі від 11 листопада 2009 року в аналогічній справі, а колегія суддів Судової палати в адміністративних справах погодилась з цією правовою позицією.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а постановлені в справі рішення, – скасуванню як незаконні на підставі статті 243 КАС з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Скаргу Приватного підприємства “Даско” задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року та постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 лютого 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий       В.В. Кривенко

Судді М.Б. Гусак

  В.Л. Маринченко

  П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов

Правова позиція

Оспорювані дії Реєстратор провів у період діючого рішення суду про заборону проведення реєстраційних дій, не залишивши подані документи без розгляду.