Кіровський міський суд Донецької області К О П І Я
Справа № 2а- 1221 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2009 року Кіровський міський суд Донецької області у складі :
головуючої судді Волкової Н.Ю.
при секретарі: Ярусової О.В.
за участю представника відповідача -
управління ПФУ в м. Кіровське Абрамяна А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою м. Кіровське, Донецької області, вул. Піонерська 2, в залі суду №4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Кіровське Донецької області про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, як дитині війни, -
в с т а н о в и в:
04 жовтня 2008 року ОСОБА_2 направив поштою до Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та управління Пенсійного фонду України в м.Кіровське Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року у сумі 2733 грн. 30 коп. Позивач просив відновити пропущений строк для звернення до суду з 01 січня 2006 р., посилаючись на свою необізнаність з цього питання та те, що йому стало відомо про порушення ним прав тільки із засобів масової інформації у вересні 2008 р.
В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив , що має статус „дитини війни”, в зв’язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 р. така допомога не виплачувалася. Вважав, що положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в часті зупинення дії ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України та положення пункту 12 ст. 71 Закону України №489 від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №6-рп/2007 від 09 липня 2007 р.
13 липня 2009 р. вказаний адміністративний позов Донецьким окружним адміністративним судом був переданий до Кіровського міського суду Донецької області, як такий, по якому не було відкрите провадження. Передача позову здійснена на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам, як адміністративним судам» від 25 грудня 2008 р. №808-У1, що набув чинності 14 січня 2009 р., згідно з яким місцевим загальним судам, як адміністративним, підсудні всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб ' єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам та інших соціальних виплат, доплат, допомоги, захисту, пільг, по яких не відкрито провадження.
Згідно з повідомленням №4897/08 від 27 березня 2009 р., головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є належним відповідачем по справі та просить замінити їх належним відповідачем-управлінням Пенсійного фонду України, в якому позивач отримує пенсію та де знаходиться його пенсійна справа.
Ухвалою Кіровського міського суду від 21 серпня 2009 р. за згодою з позивачем, з участі у справі як неналежний відповідач виключене головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
21 серпня 2009 р., тобто відразу після відкриття провадження по справі за позов, що був первинно поданим ще в 2008 р., позивач доповнив позовні вимоги та просив з тих же підстав здійснити відповідні нарахування та виплату підвищення з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р. у сумі 715 грн. 22 коп. та з 01 січня 2009 р. до 30 червня 2009 р. у сумі 597 грн. 60 коп.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив справу розглянути в його відсутності.
У відповідності з ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в зв»язку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності позивача.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову , в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно протягом 2006 р. за результатами виконання бюджету в першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте урядом у 2006 р. не впроваджувався порядок надання пільг та зазначена стаття не була визнана неконституційною у встановленому законом порядку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» п.12 ст.71 зупинена дія ст.6 Закону «України «Про соціальний захист дітей війни», а ст.111 передбачено підвищення до пенсії дітям війни, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, установленої для учасників війни, що й було виконано управлінням Пенсійного фонду. Незважаючи на те, що положення пункту 12 ст. 71 Закону України №489 від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. підвищення не сплачувалося, оскільки фінансування цих видатків здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» видатки на підвищення дітям війни не були передбачені. З 1 січня 2008 р. ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла у новій редакції, передбаченій пунктом 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р., відповідно до вимог якої позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (розмір надбавки для учасників війни встановлений ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») Незважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнані неконституційними положення п.41 розділу П Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , вказана обставина, на думку представника відповідача, не тягне за собою автоматичного відновлення дії норми закону в попередній редакції, а тому в 2008 р. позивач отримував підвищення до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої дітям війни до пенсії підвищення проводяться в твердих розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня – 48,2 грн., з 01 жовтня 2008 р.- 49,8 грн. Крім того, Управління ПФУ в м. Кіровське наполягало на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, який позивачем був пропущений.
Представник відповідача Абрамян А.Г. в судовому засіданні також позов не визнав, підтримавши частково письмові заперечення проти позову та пояснив, що на час розгляду справи вони є належними відповідачами, оскільки позивач отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровське, а також наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, вважаючи його пропущеним позивачем без поважних причин.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 р. є спеціальним законом, що установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст.1 Закон України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, що є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач згідно даних особистого паспорта народився ІНФОРМАЦІЯ_1, отже на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, отож він має правовий статус “дитини війни”, що й підтверджено пенсійним посвідченням НОМЕР_1
Відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року (в редакції даного Закону) , що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 р. з 01 січня 2006 року пунктом 17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006рік” . Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.
Проте діяло це зупинення лише 19 днів, оскільки п.17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік” був виключений Законом України №3367-1У від 19 січня 2006 р. “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 р.”, який виклав одночасно ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в новій редакції, передбачивши у 2006 році поетапне запровадження статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України порядок поетапного запровадження ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не визначався, був відсутній механізм впровадження і дію даної норми закону, отож у позивача не було права на отримання зазначеного в позові підвищення до пенсії в 2006 р., оскільки внесені у 2006 році зміни не розглядалися Конституційним Судом щодо їх конституційності.
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-У від 19 грудня 2006 р., дія статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” була зупинена на 2007 рік із врахуванням ст.111 цього Закону, яка передбачала встановлення у 2007 р. виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни…”), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 71, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-У від 19 грудня 2006 р.
Рішення та висновки Конституційного Суду України відповідно до ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України” рівною мірою є обов’язковими до виконання. Крім того, вони є остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 09 липня 2007 р. була відновлена дія статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року (в редакції даного Закону) відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2007 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовувався збільшений на 1% прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, (що дорівнював з 1 квітня-406 грн., а з 01 жовтня - 411), а отже діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 410,06 грн. (406 грн. +4,06 грн.(1%), з 1 жовтня – 415,11 грн . (411 грн. + 4,11 грн.(1%)
Тобто, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 710,91 грн. :
410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні ( за 23 дні липня 2007 р. 91,27 грн.) +
+410,06 грн. х 2 х 30 % (за серпень та вересень 2007 р. 246,04 грн.) +
+415,11 грн. х 3 х 30% (за жовтень, листопад, грудень 2007 р. 373, 60 грн.)
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1ст.100 КАС України , пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому полягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленням клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питання, а про порушення своїх прав позивач дізнався у вересні 2008 року із засобів масової інформації. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов”язків громадян обов”язково підлягають оприлюдненню та оприлюднюються, а пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно і позивачу був відомий її розмір.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік без поважних причин, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 04 жовтня 2007 року (дата подання позову згідно поштового штемпелю на конверті - 04 жовтня 2008 року).
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати позивача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 04 жовтня 2007 р. до 31 грудня 2007 року у сумі 361,55 грн. 415,11 грн. х 30% /31 х 28 дн. ( за 28 днів жовтня 2007 р. – 112,48 грн.)
(415,11 грн. х 2 х 30% (за листопад та грудень 2007 р.- 249,07 грн.).
Відмовляючи в задоволення позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в данному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначує і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено виплату державної соціальної підтримки дітям війни, яка додатково виплачується до пенсії, як підвищення. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Пунктом 41 розділу другого Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України„ №107-У1 від 28 грудня 2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, до статті 6 вказаного Закону та після внесення змін передбачалось , що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м.Кіровське Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії як „дитині війни” у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року (день ухвалення рішення Конституційного Суду України) до 31 грудня 2008 р. При цьому суд враховує первинне звернення позивача в 2008 р. та звернення з додатковим позовом відразу після відкриття провадження по справі, що було затримано не з вини позивача.
Відповідно до статті 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року ” та абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2008 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 квітня, 01 липня та з 01 жовтня 2008 р. застосовувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, (що дорівнював з 1 квітня - 481 грн., з 01 липня 2008 р.- 482 грн., а з 01 жовтня – 498 грн. ), а отже діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня – 481 грн. , з 01 липня 2008 р.- 482 грн . та з 1 жовтня – 498 грн .
Суд враховує, що позивачу ОСОБА_2, згідно наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровське довідки , у 2008 р. виплачується підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 р. у розмірі 47 грн. щомісяця; з 01 квітня 2008 р. - у розмірі 48,1 грн.; з 01 липня 2008 р. - у розмірі 48,2 грн. та з 01 жовтня 2008 р. – у розмірі 49,8 грн.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01 січня 2008 року сплачується підвищення до пенсії , як дитині війни, у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715,23 грн . =
за 10 днів травня 2008: 481 грн.х30% / 31х10дн. – 481грн.х10% / 31х10дн (46,55 –15,52=31,03 грн)
+за червень 2008 р. 481 грн. х30% - 481грн.х10% (144,30 грн. – 48,10 грн. = 96,20 грн. )
+липень-вересень 2008 482 х 3 х30% - 482грн.х3х10% (433,80 грн. - 144,60 грн. = 289,20 грн.)
+жовтень-грудень 2008 498 х3 х30% - 498грн.х3х10% (448,20 грн. – 149,4 грн. = 298,80 грн.)
Конкретна норма закону, а саме ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” №835-У1 від 26 грудня 2008р., спеціально регулює, що розмір державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму , встановлюються відповідними законами України , цим Законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України, додатково відтворюючи принцип ієрархічності нормативно- правових актів та робить неможливим застосування аналогії законів та застосування до визначення соціальних гарантій, які визначаються від мінімальної пенсії за віком (що в свою чергу дорівнює прожитковому мінімуму), положень закону, в тому числі і ст.71 Закону України від 26.12.2008 р. №835-У1 «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що встановлює розміри соціальних виплат, які визначаються залежно від розмірів мінімальної заробітної плати , що ніякого відношення до розмірів соціальної допомоги дітям війни не мають.
Для визначення соціальних гарантій дітям війни існує спеціальний Закон, а саме ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року (в редакції даного Закону), що встановлює підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .
Відповідно до статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” №835-У1 від 26 грудня 2008р. та абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 р. застосовувався прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 р., а отже розмір мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2009 р. становить – 498 грн.
Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік „ №835-У1 від 26 грудня 2008 року, в тому числі і ст. 54 даного Закону зміни до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не вносилися, розмір законодавчо визначених їм соціальних гарантій не змінювався, в тому числі і в бік зменшення та Закон України „Про державний бюджет України на 2009 рік „ №835-У1 від 26 грудня 2008 року не знаходиться в протиріччі з Законом України „Про соціальний захист дітей війни” , не вносить до нього змін та дані Закони не конкурують між собою.
Підзаконний нормативний акт, яким є Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не відповідає ні ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року, ні ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” №835-У1 від 26 грудня 2008р., взагалі не приймалася у відповідності з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік ” та у його розвиток, оскільки до її п.8 не вносилися зміни у 2009 р., а отже суд, керуючись ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто діючі на теперішній час ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18 листопада 2004 року та ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” №835-У1 від 26 грудня 2008р., виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії як „дитині війни” у січні - червні 2009 році підлягає задоволенню з 01 січня 2009 р. до 30 червня 2009 р.
Суд враховує, що позивачу, згідно наданої управлінням Пенсійного фонду України в м. Кіровське довідки , у 2009 р. виплачується підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 р. – у розмірі 49,80 грн.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01 січня 2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01 січня 2009 р. до 30 червня 2009 року відповідач повинен донарахувати позивачу 597,60 грн . =
січень-червень 2009: 498 х6 х30% - 498грн.х6х10% (896,40 грн. – 298,8 грн. = 597,60 грн.)
Таким чином, за заявлений період 2006-2008 роки та за січень – червень 2009 р. суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 1674 грн. 38 коп. (361,55 грн. + 715,23 грн.+ 597,60 грн. )
В іншій частині позовних вимог позивачу слід відмовити за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача фактично сплачені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”; пунктом 17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006рік” ; ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” в редакції Закону України №3367-1У від 19 січня 2006 р. “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 р.”, пунктом 12 статті 71, ст. 111, 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-У від 19 грудня 2006 р; Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р.; Пунктом 41 розділу другого, п.58 розділу 1 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України№107-У1 від 28 грудня 2007 року ; Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 ; ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України”, статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” №835-У1 від 26 грудня 2008р ст.ст.2,11,17,18,87,94,99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровське Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 04 жовтня 2007 до 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008р. до 30 червня 2009 р. у загальній сумі 1674 грн. 38 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят чотири грн. 38 коп.)
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 фактично сплачені ним судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.)
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03 вересня 2009 р.
Постанова суду у повному обсязі виготовлена 07 вересня 2009 р.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Кіровський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя : підпис
З оригіналом згідно
Суддя : Н.Ю. Волкова
Секретар : О.В. Ярусова
01 березня 2010 р.