Справа № 5-2319к10Категорія: ч. 1 ст. 375 КК України

Головуючий у першій інстанції Кравченко С.І.

Доповідач Гриців М.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоКармазіна Ю.М.,

суддів

за участю прокурора

підсудноїКовтюк Є.І. та Гриціва М.І.,

Матюшевої О.В.,

ОСОБА_1.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 29 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2010 року,

встановила:

цією постановою провадження у кримінальній справі про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки міста Узин Білоцерківського району Київської області, мешканки міста Черкаси, громадянки України, такої, що не має судимостей,

за ч. 1 ст. 375 КК України закрито зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі пунктів б, ґ ст. 1 Закону України „Про амністію” від 31 травня 2005 року (далі – Закон) у зв’язку з тим, що до набрання чинності цим законом вона мала двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, і сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також батька ОСОБА_3., 1923 року народження, який досяг віку понад 70 років, є інвалідом 1-ої групи і немає інших працездатних дітей.

ОСОБА_1. пред’явлено обвинувачення у тому, що вона як суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси упродовж з 01 листопада 2004 року до 17 січня 2005 року постановила ряд завідомо неправосудних рішень у цивільних справах на користь фізичних осіб, якими визнала право власності кожного з них на кузова та автомобілі іноземного виробництва.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати постанову суду і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням закону. Вважає, що суд безпідставно поширив на ОСОБА_1. дію пункту ґ ст. 1 Закону України „Про амністію” від 31 травня 2005 року, оскільки не врахував, що вона є інвалідом 3-ої групи, а тому як непрацездатна особа не могла здійснювати нагляд за своїм батьком.

Заслухавши доповідача, прокурора Матюшеву О.В., яка частково підтримала касаційне падання й просила виключити з постанови посилання на пункт ґ Закону, пояснення підсудної ОСОБА_1. про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія судів вважає, що касаційне подання слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року звільненню від кримінальної відповідальності підлягали особи, які вчинили умисні злочини середньої тяжкості і, зокрема, мали дітей, яким на момент набрання чинності цим Законом не виповнилося 18 років (пункт а) та/або мали батьків, які досягли 70-річного віку і/або є інвалідами 1-ої групи і не мають інших працездатних дітей (пункт ґ). При цьому щодо осіб, які мають батьків зазначеного віку чи стану працездатності, Закон не містить будь-яких додаткових умов для їх амністування.

Оскільки ОСОБА_1. вчинила злочин середньої тяжкості, дала згоду на застосування до неї амністії, документально підтвердила, що мала дітей, яким на момент набрання чинності Законом не виповнилося 18 років і мала батька, який досяг 70-річного віку, є інвалідом 1-ої групи і не мав інших працездатних дітей, суд з додержанням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законом, звільнив ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності на підставі амністії.

Постановлене судом рішення ґрунтується на фактичних обставинах справи і відповідає Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року.

Наведені в касаційному поданні доводи незгоди не випливають зі змісту Закону, а тому не можуть бути підстави для визнання постанови суду незаконною. Крім того, твердження прокурора про відсутність однієї з підстав звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії за наявності іншої неоспореної підстави для такого звільнення, не може бути приводом для скасування судового рішення в цілому.

Інших причин для втручання в постанову суду в касаційному поданні не зазначено.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

постанову апеляційного суду міста Києва від 17 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – без задоволення.

С у д д і:

Кармазін Ю.М.    Ковтюк Є.І.    Гриців М.І.