Справа № 5-2298к10

Категорія: ст. 115 ч. 2 п. п. 2, 4 КК України

Вирок постановлено під головуванням Колодницького Є.Й.

Доповідач Кармазін Ю.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Кармазіна Ю.М.,

суддівМіщенка С.М. і Таран Т.С.

за участю прокурора Чорної І.С.

та захисника ОСОБА_2.

розглянула в судовому засіданні 22 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2010 року, яким

     ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

громадянин України, учень Центру підготовки

робітників кадрів (м. Сміла),

такий, що судимості не мав,

засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі та за п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на дванадцять років позбавлення волі.

 Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області 187 грн. 80 коп. судових витрат.

 Питання про речові докази судом вирішено відповідно до положень ст. 81 КПК України.

 Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано судом винним і засуджено за злочини, які він учинив за таких обставин.

 8 березня 2008 року приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_1, на площадці перед квартирою АДРЕСА_1, на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин до ОСОБА_3 умисно наніс йому кілька ударів кулаками в обличчя, а також ножем в область верхніх та нижніх кінцівок та голови, заподіявши потерпілому в такий спосіб середньої тяжкості тілесні ушкодження.

 3 вересня 2008 року приблизно о 4-ій годині ОСОБА_1 у приміщенні будинку № АДРЕСА_2, в якому він проживав, діючи з умислом на вбивство з особливою жорстокістю своєї малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спочатку наніс їй руками кілька ударів по тулубу, голові та верхніх та нижніх кінцівках, а потім поклав дитину в миску і вилив на неї окріп води, заподіявши їй у такий спосіб тілесні ушкодження, від яких дитина померла на місці події.

 У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного ОСОБА_1. покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про особу засудженого. Своє прохання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 при повторному розгляді справи вини не визнав, зухвало поводився в судовому засіданні, вводив суд в оману, чинив моральний тиск на потерпілу. Ці та інші наведені у вироку обставини, які свідчать про особливу агресивність та жорстокість засудженого, на думку касатора, дають підстави вважати, що призначене йому покарання є м’яким.

 У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1. змінити, перекваліфікувати його дії з п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України і призначити за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки. Стверджує, що матеріали справи доказів, які б підтверджували наявність в його підзахисного умислу на вбивство дитини, не містять.

 Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив відхилити як безпідставну касаційну скаргу, пояснення захисника ОСОБА_2 на підтримання касаційної скарги і його заперечення щодо касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні та касаційній скарзі доводи, підстав для їх задоволення колегія суддів не знайшла.

 Висновки суду про винуватість ОСОБА_1. у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд належно дослідив і правильно оцінив.

 Як видно із справи, ОСОБА_1 свою вину в умисному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 визнав повністю і з приводу обставин давав показання, зміст яких зводився до того, що під час конфлікту, який переріс у бійку, він наніс йому кулаком кілька ударів в обличчя, а також ножові поранення.

 Цей факт підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10 даними висновку судово-медичної експертизи № 273/247 від 26 серпня 2008 року про наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді рани нижньої щелепи зліва з ушкодженням лицьового нерва та рани правого променево-зап’ясткового суглобу з ушкодженням ліктьового нерву, які відносяться до середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я, а також мали місце тілесні ушкодження у вигляді крововиливу правої щоки, рани обличчя справа, рани лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (т. 1 а. с. 122).

 Вини ж в умисному вбивстві з особливою жорстокістю дитини ОСОБА_1 не визнав і давав показання, які різняться між собою, оскільки на допитах в одному випадку він стверджував, що умислу на вбивство немовляти не мав, не перевіривши воду, вилив її в миску і поклав туди дитину, внаслідок чого вона отримала опіки, а в іншому – показував, що кип’яток із чайника на дитину вилив випадково, натиснувши мимовільно на підйом кришки чайника.

 Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1. за цим епізодом обвинувачення, суд послався на такі докази.

 Так, із показань потерпілої ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві, видно, що з самого початку спільного проживання з ОСОБА_1 між ними склалися ненормальні взаємовідносини. ОСОБА_1 часто бив її, в тому числі і під час вагітності та після пологів. Бив він іноді й дитину, яка дратувала його своїм плачем. У ніч на 3 вересня 2008 року ОСОБА_1 був роздратований, постійно її бив, і оскільки донька захворіла на молочницю, то зі злістю засовував їй в рот мило, промовляючи при цьому: “Я тебе зараз ... вилікую”. Потім він почав дитину купати, поливаючи її водою. Вона такими діями чоловіка була збентежена, не розуміла, що відбувається, просила викликати “швидку допомогу”, але він не хотів це робити і лише після того як у доньки зникло дихання, дозволив зателефонувати в лікарню. При цьому ОСОБА_1 попередив її, що в разі повідомлення міліції правди, він її вб’є і запропонував вину за смерть дитини взяти на себе. Крім того,, потерпіла стверджувала, що чоловік, дізнавшись про її вагітність, висловлював своє небажання мати дитину, часто бив, у тому числі в живіт, сподіваючись, що “буде викидень”. У ніч на 3 вересня 2008 року в щілину між дверима вона бачила як він бив доньку, а потім закип’ятив у чайнику воду, поклав голе немовля в миску та зі словами: “Будь ти проклята, я тебе вилікую” почав лити кип’яток на верхню частину тіла дитини.

 Такі показання ОСОБА_5 щодо обставин позбавлення життя доньки узгоджуються з даними висновків судово-медичної експертизи № 920/51 від 10 листопада 2008 року, та показаннями експерта Кандули В., відповідно до яких виникнення наявних на тілі немовляти тілесних ушкоджень за обставин поміщення дитини у гарячу воду, про що стверджував ОСОБА_1 у показаннях, є малоймовірним, оскільки за такої умови термічні опіки повинні були б появитися лише на спині та сідниці, але не на животі, грудній клітці та обличчі.

 Дослідивши відеозапис відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1., суд впевнився, що наявні в дитини опіки не могли утворитись унаслідок занурення її в миску з водою, оскільки передня поверхня тіла не могла бути покрита водою через невелику ємність миски.

 Проаналізувавши наведені вище дані в сукупності з даними висновку судово-медичної експертизи № 920/51 від 10 листопада 2008 року, з яких вбачається, що на передній частині тіла немовляти, а саме: на голові, тулубі та кінцівках були наявними опіки, які утворилися незадовго до його смерті від дії гарячого предмета і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві і в яких викривала ОСОБА_1. в умисному вбивстві дитини, відхиливши її показання в судовому засіданні, в яких вона стверджувала, що вона обмовила засудженого, навівши з цього приводу у вироку переконливі мотиви.

 Такий висновок суду є правильним і на його підтвердження слугують показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12. про те, що ОСОБА_5 зразу ж після події, що мала місце 2 вересня 2008 року, повідомила їм про злочинні дії ОСОБА_1., пояснивши, що він “зварив” дитину.

 З огляду на наведені докази, суд обґрунтовано відкинув показання ОСОБА_1., що смерть дитини стала наслідком його необережних дій.

 Згідно з даними висновку комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи № 495 від 1 жовтня 2008 року ОСОБА_1 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому діянь будь-якого хронічного психологічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляв та в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку, не знаходився (т. 2, а. с. 68 – 80).

 Враховуючи дані експертизи та дослідивши поведінку ОСОБА_1. під час розслідування справи та її розгляду в суді, колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку про його осудність.

 Із даних висновку судово-медичної експертизи № 920/66 від 29 грудня 2008 року та показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що після отримання дитиною термічних опіків голови, тулуба та кінцівок 2 – 3 ступеню вона відчувала сильний біль і що така травма була несумісною з її життям (т. 2, а. с. 163).

 Проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1. в інкримінованих цим вироком злочинах і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 і п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України, навівши у вироку на обґрунтування такої кваліфікації переконливі мотиви.

 Підстав для перекваліфікації дій засудженого на ч. 1 ст. 119 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

 Призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд врахував ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких, а також дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризувався позитивно, а за місцем навчання – негативно.

 Крім цього, суд цілком обґрунтовано послався у вироку на обставини, що пом’якшують покарання, якими є те, що злочини він вчинив у неповнолітньому віці внаслідок збігу негативних чинників його виховання в неблагополучній сім’ї, а також те, що він є сиротою.

 За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

 Підстав вважати, що таке покарання є м’яким, про що йдеться в касаційному поданні, немає.

 Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, немає.

 Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційну скаргу захисника ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

С у д д і:

Ю.М. Кармазін   С.М. Міщенко   Т.С. Таран