4

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2010 року        2а-1072/10/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпрокурора Києво – Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі

Управління Пенсійного фонду України у Києво – Святошинському районі Київської області

доПриватного підприємства «Будівельне управління «Будінвест»

простягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор Києво – Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Києво – Святошинському районі Київської області з позовом до Приватного підприємства «Будівельне управління «Будінвест» про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1940,57грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов’язковими платежами.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 14.07.2009 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 16.10.2009, відкладено на 19.02.2010, 30.03.2010, 04.06.2010 у зв’язку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з’явився прокурор і представник Пенсійного фонду.

Представник відповідача до суду не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв’язку про відсутність адресата за адресою відправлення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні прокурор і представник Пенсійного фонду позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши прокурора, представник Пенсійного фонду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «Будівельне управління «Будінвест» є юридичною особою, що зареєстрована 13.10.1993 Києво – Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво – Святошинському районі Київської області з 20.10.1993 за № 02-779.

Згідно з розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень, квітень, липень, серпень 2009 відповідач визначив розмір власних зобов’язань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду в сумі 2038,80 грн., з яких: 509,70 грн. – страхові внески за березень 2009; 509,70 грн. – за квітень 2009; 509,70 грн. – за липень 2009, 509,70 грн. – за серпень 2009. Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 98,23грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості складає 1940,57.

У зв’язку з тим, що відповідач суму заборгованості за страховими внесками не сплатив в установлений законом строк, позивачем надіслано на адресу відповідача вимоги про сплату боргу від 05.05.2009 № Ю 143, від 02.09.2009 № Ю 143, від 02.10.2009 № Ю 143.

На день судового розгляду заборгованість відповідача не зменшилась, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники, до яких також належить і відповідач, зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору.

Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підтверджується копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано.

З таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Будівельне управління «Будінвест» на користь Управління Пенсійного фонду України Києво – Святошинському районі Київської області заборгованість за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за березень, квітень, липень, серпень 2009 року в сумі 1940 (одна тисяча дев’ятсот сорок) гривень 57коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 9 червня 2010 року.