ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2010 р.Справа № 2-а-577/09/2108
Категорія:2.31.3Головуючий в 1 інстанції: Матюшко О.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого –Алєксєєва В.О.
суддів –Бітова А.І.
–Милосердного М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації про зобов’язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації (далі УПСЗН Голопристанської РДА) про визнання неправомірними дій щодо невиплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України "Про державу допомогу сім’ям з дітьми", зобов’язання здійснити таку виплату за період з липня 2007 року по грудень 2008 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що державна допомога виплачувалась їй з урахуванням положень ч.2 ст. 56, ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" навіть й після того, як Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня2007 року вони були визнані неконституційними, що є протиправним.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 червня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації здійснити донарахування та виплату на користь ОСОБА_3 заборгованість допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року щодо Одесі, та щодо ОСОБА_4 за період з 07 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі УПСЗН Голопристанської РДА ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПСЗН Голопристанської РДА, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивачка є матір'ю дітей –05 квітня 2006 року та ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами. Не працює.
Знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі встановленому ст. 15 ч.1 3акону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Позивачці нарахована та виплачена допомога, в розмірі передбаченому ст.15 ч.1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з урахуванням ч.2 ст. 56, п.7, 14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, позивачка з цієї дати та до кінця 2007 року мала право на отримання державної допомоги в розмірі, передбаченому з ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції, яка була до набрання чинності Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік"). Також, суд першої інстанції вважав, що юридична необізнаність позивачки є поважною причиною пропущення нею строку звернення до суду щодо захисту своїх прав за 2007 рік, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Вирішуючи справу у частині позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.23 Розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (згідно якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних особі, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.) не були визнай неконституційними і, тому, позовні вимоги за 2008 рік не підлягають задоволенню.
Судова колегія частково не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік, у тому числі п.14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч.1 ст. 15 та п.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп позивачка мала право на отримання державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Посилання апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення реалізації права позивачки є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Кечко проти України" (заява №63134/00).
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що у задоволенні позовних вимог за 2007 рік належало відмовити внаслідок пропущення позивачкою строку звернення до суду, оскільки юридична необізнаність (на яку посилалась остання, звертаючись у березні 2009 року за захистом своїх прав) не є поважною причиною поновлення цього строку. А тому суд помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з липня по грудень 2007 року.
Стосовно позовних вимог за 2008 рік, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
22 травня 2008 року Конституційний Суд України прийняв Рішення у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), яким визнав неконституційними окремі положення цього Закону.
Разом з тим, питання конституційності п.23 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не було предметом розгляду у вищевказаній справі і, відповідно, викладена у цьому пункті редакція Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" була чинною у 2008 році.
Згідно Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (в редакції п.23 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") –ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" викладено так:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень", а пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" викладено так:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (в редакції 2008 року) на виконання ст.1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" був затверджений "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", п.22 якого встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50 відсотками, з 01 січня 2009 року - 75 відсотками, з 01 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці така допомога виплачувалась у розмірі 130 грн. щомісячно, що відповідає вимогам Закону, у зв’язку з чим, позовні вимоги за 2008 рік не підлягали задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до УПСЗН Голопристанської РДА про зобов’язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації задовольнити, постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 17 червня 2009 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову до управління праці та соціального захисту населення Голопристанської районної державної адміністрації про зобов’язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом встановленого законом строку після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: