Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого Вавшка В.С.,
суддів: Щолокової О.В., Міхасішина І.В.,
При секретарі: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2010 року ;
по цивільній справі за позовом Немирівської центральної районної лікарні до ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих недостачею, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2010 року позов Немирівської центральної районної лікарні (далі ЦРЛ) задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача 5000 грн. у відшкодування збитків, завданих нестачею товарно-матеріальних цінностей. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти вимог відмовлено.
З таким рішенням не погодилася ОСОБА_5 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Немирівської ЦРЛ відмовити. Скаргу мотивувала тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають встановленим у справі обставинам.
Відповідачка у судовому засіданні підтримала свою апеляційну скаргу у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка 21.10.2009 року була прийнята на посаду сестри-господині акушерсько – гінекологічного відділення Немирівської ЦРЛ з 21.10.2009 року на підставі наказу №284-1 від цієї ж дати.
29.10.2009 року між Немирівською ЦРЛ і ОСОБА_5 укладений договір про повну матеріальну відповідальність останньої.
За наслідками інвентаризації, проведеної 26.01.2010 року виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей по акушерсько –гінекологічному відділенню Немирівської ЦРЛ на загальну суму 6642,60 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що свідки підтвердили факт недостачі в сумі понад 5000 грн., яка виявлена за час роботи відповідачки, а остання не змогла пояснити внаслідок чого така недостача виникла. За цих обставин суд дійшов висновку, що винною у недостачі є ОСОБА_5, тому стягнув з неї на користь позивача 5000 грн.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися неможливо, виходячи з наступного.
За змістом ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, не з'ясував всі обставини справи та не дав належну оцінку зібраним у справі доказам, а тому дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову.
Так, колегією суддів встановлено, що висновки суду про вину ОСОБА_5 у недостачі базуються лише на акті інвентаризації від 26.01.2010 року.
Судом першої інстанції не враховано ту обставину, що відповідачка з часу підписання договору про повну матеріальну відповідальність фактично пропрацювала на займаній посаді лише 22 дня, оскільки з 01.12.2009 року по час проведення інвентаризації знаходилась на лікарняному, тобто не виконувала своїх трудових обов’язків.
Судом не встановлено яким чином за вказаний період могла виникнути нестача понад 300 одиниць товарно – матеріальних цінностей.
В рішенні суду не зазначено які саме неправомірні дії відповідачки призвели до недостачі, в яких умовах та приміщеннях зберігались товарно – матеріальні цінності, хто окрім відповідачки мав право доступу до них, позаяк сестра-господиня не є лише однією посадовою особою, яка несла повну матеріальну відповідальність за збереження майна.
Судом також не взято до уваги ту обставину, що під час хвороби відповідачки нормальна робота відділення без видачі певного майна (постіль, посуд, тощо) є неможлива, однак судом не з’ясовано чи видавались такі цінності під час відсутності ОСОБА_5 і хто за це відповідав.
Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем окрім факту недостачі товарно-матеріальних цінностей не надано будь-яких доказів, які б свідчили про вину відповідачки у виникненні цієї недостачі.
Висновки суду також базуються на поясненнях свідків, які, окрім підтвердження факту недостачі, також не вказали на вину ОСОБА_5 у заподіянні шкоди та не розкрили механізм її виникнення.
За вказаних обставин та в силу ст.309 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено вини ОСОБА_5 у заподіянні шкоди установі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Немирівської центральної районної лікарні до ОСОБА_5 про стягнення збитків, завданих недостачею - відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя :
Судді :